Розбір стратегій: як інвестують венчурні фонди

Вивчення бізнесу

Фонди часто розглядають інвестиції на ранніх стадіях як своєрідну розвідувальну операцію. Це допомагає дізнатися компанію зсередини, зайти в неї раніше за конкурентів. Максимізація прибутку для фонду в цьому випадку не головне. Не дарма керуючі великими фондами все частіше інвестують як бізнес-ангели.

Великі фонди, як правило, диверсифіковані. Усередині них є кілька «субфондів»: одні інвестують на ранніх стадіях, інші — на пізніх. Так, при інвестиціях на ранніх стадіях можна досягти найвищого мультиплікатора повернення на капітал: можна заробити в 50−100 разів більше, ніж було вкладено, наприклад, перетворити $50 тисяч на $10 млн. Однак основні гроші фонди заробляють набагато пізніше, коли суми інвестицій вимірюються десятками і сотнями мільйонів доларів. Наприклад, Tiger Global жертвує відносною дохідністю заради абсолютної. Фонд здійснює велику кількість великих угод, орієнтуючись на дохідність близько 20%. Передбачається, що за рахунок великої кількості угод він в результаті заробить більше грошей, ніж конкуренти.

На шляху до іншої мети

Участь у певних раундах допомагає фондам посилити нетворк — розвинути відносини з фаундерами та іншими фондами. В майбутньому хороший інвестиційний імідж допоможе виходити на кращі угоди і отримувати кращі умови. Це особливо важливо, коли мова йде про висококонкурентні угоди, за можливість участі в яких відбуваються справжні «битви титанів».

Читайте також: Літня школа трейдингу: вчимося заробляти на коливаннях валютних пар

«Єдинороги» у портфоліо також допомагають залучати LP (Limited Partners) — інвесторів, які приносять гроші у венчурні фонди. Таку тактику на початку свого шляху використовував, наприклад, Andreessen Horowitz: вони інвестували в компанії з високими оцінками, переплачуючи за вхід. Тому їх перші фонди мають меншу дохідність, ніж наступні.

Експерименти

Великі венчурні фонди постійно шукають щось нове, щоб поліпшити інвестиційну стратегію. Експериментуючи, вони сподіваються «зловити альфу» — додаткову дохідність від вкладень у «сліпі зони», куди не дивляться інші інвестори.

Так було, наприклад, з Uber: спочатку компанія коштувала дешево, тому що ніхто не вірив в її нестандартну бізнес-модель. Але фонд Benchmark Capital не прогадав, вклавши у 2011 році $9 млн на раунді A і додатково інвестувавши в кожному наступному раунді. Після IPO Uber оцінка частки Benchmark Capital зросла до запаморочливих $6,8 млрд.

Читайте також: Куди інвестують Роналду і Бекхем

Великі фонди витрачають на експерименти в середньому 5−10% свого інвестиційного бюджету. Але зловити альфу зможуть тільки ті, хто володіє візіонерським поглядом. У більшості ж випадків, коли фонд випробовує сили у новій індустрії, ризик вкладень значно вищий. Це потрібно враховувати, коли вирішуєш йти за фондом.

Ще ризикованішим експериментом — практично на межі фолу — можуть бути інвестиції в гонитві за хайпом, коли венчурні фонди бояться втратити ідею, про яку всі говорять. Яскравий приклад — NFT.

Висновки

Секрет успіху відомих фондів не в окремих угодах, а в загальній стратегії — інвестувати у велику кількість проєктів, які працюють в галузях, де є у вас експертиза. І такий підхід можна повторити навіть з невеликими сумами.

Наприклад, один відомий приватний інвестор з легкістю виписував чеки на дискотеках. За фактом це був просто «швидкий чек», який він міг собі дозволити без жалю в разі невдачі. Стратегія спрацювала, тому що інвестор давав гроші багатьом компаніям. Але бізнес-ангели, які пішли за ним й інвестували лише в деякі з тих проєктів, часто програвали.

Читайте також: Інфляція у США: чому її бояться інвестори і як захищають свої портфелі

Коли інвестори-початківці приходять у венчур, багато хто з них мріють знайти свій Uber або Facebook, стати причетними до великої історії, яка змінює світ. Але насправді основні гроші тут заробляються на компаніях, про які більшість людей ніколи не почують.