Чому «безкоштовні» гроші від МВФ нічого доброго Україні не обіцяють

Інфляція посилить боргові проблеми країн, що розвиваються

Під час covid-кризи було цікаво спостерігати за тим, як країни заохочують витрачати, щоб підтримати економіку. Сьогодні, схоже, домінуючою ідеєю є те, що висока заборгованість — це нормально, а значення має доступність цього боргу. Мабуть, це наслідки того, що глобально ми вже довго живемо в епоху дефляції і дезінфляції, а також кількісного пом'якшення.

Для країн, що розвиваються, які живуть на межі, це означало наступне: коли виникають проблеми, потрібно йти з простягнутою рукою до МВФ. А Фонд, схоже, зосереджується на співвідношенні валової потреби у фінансуванні (GFN) до ВВП, а не традиційному — борг до ВВП. Це означає, що, коли говорять про реструктуризацію боргу, більшу увагу приділяють пролонгації проблемних кредитів і пільговим періодам обслуговування боргу.

Але все хороше коли-небудь закінчується. Спори про співвідношення валової потреби у фінансуванні і співвідношенні боргу до ВВП — це нормально, доки запозичення дешеві, а глобальні відсоткові ставки низькі, але, схоже, що зі зростанням інфляції щось зміниться. Здається, вартість запозичень для країн, що розвиваються, ось-ось стане набагато дорожчою, і це може стати проблемою для тих країн з економікою, що розвивається, які не можуть домогтися високих темпів зростання реального і номінального ВВП.

Чому традиційні прогнози вже не працюють зараз

Приємно чути підбадьорливі слова чиновників з Федеральної резервної системи про те, що зростання інфляції носить «тимчасовий характер» і що середньострокові перспективи інфляції сприятливі. Реальність така, що вони просто не знають, оскільки covid-19 робить більшість економічних прогнозів просто здогадами. Наприклад, варто лише поглянути на суперечливі тенденції за останній тиждень в американських виплатах, які не пов'язані з фермерськими господарствами, і показниках інфляції.

Реальність така, що covid-19 докорінно змінив безліч речей в нашому житті. Просто подумайте, що це зміниться на постійній основі, — де ми живемо, що ми купуємо, як ми купуємо, наші підходи до того, як ми використовуємо технології, як ми живемо, де їмо, як ми працюємо і де ми працюємо, ставлення до влади і фіскальної політики.

Що грає важливу роль для інфляції, так це те, що змінився і споживчий кошик, що дуже ускладнює її прогнозування. Зміна клімату, що призводить до зростання цін на продукти харчування і підвищення цін на товари, плюс визнання фіскального домінування, вища мінімальна заробітна плата, ймовірно, викличуть стійку інфляцію, якщо тільки світовий інтернет-ринок і китайська виробнича потужність не зможуть прийти на допомогу. Але навіть там торгові війни, ймовірно, притуплять дезінфляційний вплив. Що ж, можливо.

Тому, що б не говорили у Федеральній резервній системі, вони просто не знають. Це їх передчуття продиктовано минулим досвідом. І проблема з ФРС у тому, що їхні погляди дискретні і двійкові — трохи нагадують рекомендації брокерів. Це їхня точка зору, доки вони від неї не відмовляться. Якщо інфляція продовжуватиме зростати, ФРС змінить свої погляди. Вони залежать від даних і, ймовірно, відстають від графіка.

Читайте також: Світ виходить з кризи: ключові тези Весняних зборів МВФ та Світового банку від голови НБУ

Думаю, що це означає, що витрати на обслуговування боргу для країн, що розвиваються, зростатимуть, а ліквідність і платоспроможність знову почнуть мати значення.

Як МВФ сам відбиває бажання виконувати його вимоги

На перший погляд, виділення Міжнародним валютним фондом спеціальних прав запозичення (СПЗ) на суму $650 млрд виглядало легким завданням. Надання ліквідності ринкам, що розвиваються, за невисокою ціною. Чудово! Хоча, може, і ні. Це ніби-то як безкоштовні гроші, ну майже, так як мають дуже низькі відсотки при знятті і конвертації, але ніколи не при поверненні. Воно відображається як борг, тобто у співвідношенні боргу до ВВП країни. Але я думаю, що в штаб-квартирі МВФ приходить усвідомлення того, що це створює величезний моральний ризик, фактично послаблюючи бажання тих, хто відстає від реформ, брати участь в програмах МВФ або дотримуватися існуючих програм.

Прикладом цього є програма МВФ stand by в Україні. Скажімо прямо: у програми проблеми. Пройшов рік, а була здійснена тільки одна виплата кредиту і не завершена перша перевірка. Тим часом, список великих проблем, які необхідно вирішити, зокрема, антикорупційний порядок денний, продовжує зростати. Кризу Нафтогазу підкреслює майже повна відсутність належного корпоративного управління на державних підприємствах і проблеми в енергетичній сфері.

Надія була, що стрибок, який насувається, з обслуговування боргу для України в третьому кварталі, коли повинен бути погашений зовнішній борг в розмірі $3 млрд, змусить команду Зеленського зосередитися. На жаль, ймовірно, з урахуванням розподілу СПЗ на $2,8 млрд, який має відбутися у вересні, у адміністрації не буде ніякого стимулу виконувати умови програми stand by.

Я міг би міг стверджувати аналогічні речі у відношенні як Туреччини, так і Шрі-Ланки, які стикаються з уявною нестійкістю платіжного балансу. Вони рано чи пізно могли б звернутися до МВФ, але їх розподіли СПЗ подовжить проведення недобросовісної політики.

Читайте також: Як рефінансування кредитів від Ocean. credit допомагає вибратися з кредитної ями

Я думаю, що розподіл СПЗ був погано обдуманий, розглядався як швидке рішення для еліт глобальної політики, але в підсумку буде абсолютно контрпродуктивним. Це просто погана політика і типовий підхід, який приносить мало користі в кінцевому підсумку.