Звідки у банків взялися рекордні прибутки та чому за це розплачуються їхні клієнти

Історія про те, як при гривні та економіці, що ходять по краю, можна вийти на рекордні прибутки.

НБУ друкує 400 млрд грн для влади:

• у банках виникає нових 400 млрд грн надлишку «кешу»,
• НБУ платить банкам за цей «кеш» по 200+ млн грн щодня або 9+ млн грн за кожну годину доби.

Беруть участь в цьому всі шість десятків банків.

Приємна для банків проблема в Україні

За перші два місяці цього року банківська система заробила 21,5 млрд грн — це 33% чистої маржі за доходами. Маржа, яка вдвічі вище мирного 2018 року, й рекордна (на рівні 2020 р.) із часів Світової фінансової кризи 2008 р.

Доходи банків зросли на 33% р/р — до 66 млрд грн.

Витрати банків зросли на 12% р/р — до 44 млрд грн.

Як результат, наприкінці року можна очікувати новини про неймовірні премії керівникам банків, особливо тих, що у власності уряду: «За великі досягнення у непростий для країни час!».

Як же так вийшло, що війна війною, а прибутки йдуть, як за розкладом?

Зародження проблеми пішло з легких рішень

Війна — річ дорога, а підвищення ставок податків — це рішення довготривале. Та й немає з кого їх взяти при економіці, що фактично стала на паузу. Тому з початком війни НБУ почав активно друкувати гроші для бюджету влади (влада — не є держава, держава — не є влада, нумо розділяти).

Нічого особливого, кожна влада у часи війни бере в руки інфляційний податок — друкує нові гроші, купує на них різні блага, а з часом, через збільшення грошової маси, ціни на все зростають. Як результат, купівельна спроможність грошей, які мають громадяни, падає. Ніби й жодних податків не платили, але всі ми стали біднішими.

Ну от, під цю мету НБУ надрукував і видав владі 390 млрд грн (пам'ятаємо цю цифру) за минулий рік, наростивши свій портфель ОВДП у 2,3 рази! Саме тому такою важливою є міжнародна підтримка, й саме тому МВФ вимагає, щоб НБУ припинив друкувати гроші, бо інфляція у 26%, в іншому разі, здаватиметься квіточками.

Далі влада поступово влила ці гроші в економіку — шляхом виплат соціальної допомоги та виплат військовослужбовцям.

Військовослужбовці не мають часу, щоб думати про покупки, та й, загалом, споживчі настрої в часи війни не в найкращому становищі. Як результат, купа грошей просто осідає нерухомо в банках. Вивести за кордон їх складно, а витратити на споживання або інвестувати в Україні, навіть покласти на депозит, — страшно (за такої інфляції й невизначеності).

Читайте також: 27% річних і вище: як банки кредитуватимуть великий та малий бізнес у 2023 році

Від грошей аж пухнуть

Після усіх цих рішень маємо величезну надлишкову ліквідність у банківській системі, гроші, які просто лежать «на поточних рахунках», — 500 млрд грн. Для порівняння: у 2021 році середній обсяг складав 90 млрд грн (ось ці 390 млрд, які надрукував НБУ).

Тобто кожна 5-та гривня, або 20% від чистих активів банків, — це фактично «кеш», який в будь-який момент може ринути в економіку:

• розігнати інфляцію,
• вийти на валютний ринок (бізнесу варто знати, чого очікувати від курсу),
• влитися в ОВДП і «завалити» відсоткові ставки.

Невідомо куди, за яких умов і з якими наслідками — можливо, громадяни та бізнес масово почнуть відкривати довгострокові депозити або витрачати свої кошти.

Щоб хоч якось взяти під контроль цю ситуацію, НБУ вирішує зав'язати ці гроші на своїх рахунках, й надає банкам можливість розміщувати ці кошти у себе на «одноденний депозит».

Так, в середньому, щодня в останньому кварталі 2022 року НБУ залучав по 340 млрд грн. У поточному році вже 370 млрд грн (майже стільки, скільки НБУ надрукував — 390 млрд грн).

Сплачує за цими депозитами Нацбанк 20% річних (9% — до червня 2022 р., і 23% — до 7 квітня цього року).

Із квітня місяця 2022 року, як цей процес почав розгортатися, банки заробили на одноденних депозитах в НБУ 27 млрд грн, або більше, ніж річний прибуток банківської системи за весь 2022 рік.

Цього року за 2 місяці банки вже заробили на цьому 13 млрд грн — це 61% від усіх прибутків банків. Аби не депозити в НБУ, маржа банківської системи була б не рекордні 33%, а більш звичні 13%.

Читайте також: Власникам євро — «пристібнутися»: які загрози несуть рішення ФРС та ЄЦБ

Що з цим робити

Питань багато: від «Куди це все йде?» і до «Чому знову коштом громадян?».

1. За перші два місяці 2023 року банки заробили 21,5 млрд грн. У звичних 2018 та 2019 роках, перші два місяці забезпечували 25% річного прибутку. Виходить, банки можуть отримати 86 млрд грн цього року? Чи є в цьому сенс?

Громадяни, що несуть і нестимуть тягар інфляції від надрукованих гривень, не отримують адекватних відсотків за депозитами.

Чому тоді банки мають отримувати надприбутки, внаслідок надлишкової ліквідності? Адже громадяни саме через це і НЕ мають гідних ставок за депозитами.

2. Але ж скажуть, що банки спрямовують ці доходи до резервів.

Як вказував НБУ, третина кредитів, що видані бізнесу й громадянам, можуть стати непрацюючими, — це 200 млрд грн. Тому банки відклали до резервів 120 млрд грн за минулий рік й наразі у них в резервах 360 млрд грн.

Чи справедливо, що всі нестимуть тягар інфляції, але ті, хто втратив своє житло, або чий бізнес було фізично знищено, не нестимуть тягар кредитів на знищені активи? — Так.

Справедливо, якщо банки спишуть такі кредити коштом прибутків, які отримують від надлишкової ліквідності.

Але ситуація змінилася.

Якщо у лютому-жовтні 2022 року банки спрямовували до резервів більше коштів, ніж залишалося в результаті прибутку, то за останні 2 місяці минулого року ситуація протилежна.

Цього ж року, при рекордних прибутках у 21,5 млрд грн за два місяці, банки спрямували до резервів 2,5 млрд грн (смішні 29 млн за лютий місяць, можливо в цьому винні ОВДП, які можна зараховувати за резерви).

Якщо вже вдосталь резервів, тоді знову — чому виключно банки мають отримувати вигоду від надлишкової ліквідності, адже розплачуватимуться за друк гривень виключно громадяни?

3. НБУ намагається розв'язати цю проблему, і повернути собі контроль над ставками в економіці.

• Він підвищує нормативи резервування на поточні кошти (частина, яку треба відкласти й не чіпати).
• Він стимулює покупки ОВДП, які тепер можна зараховувати як резерви.
• Він знижує ставки за одноденними депозитами для банків, та вводить тримісячні депозити (знову ж під 25% річних!), куди можна класти кошти, тільки якщо вони залучені у населення за договорами на 3 місяці й довше.

Дії є, але проблема не вирішена, чому?

Рішучіші та швидші дії загрожують стабільності банківської системи?

Чи НБУ не проти, аби банки мали надприбутки у роки війни, й отримати за це почесні міжнародні нагороди?

Маємо погану ситуацію, яку ще можна вирішити, доки вона не перейшла у «популізм», й на перший план не вийшли заголовки «відняти та поділити (звісно, на користь бюджету влади)», наприклад, якийсь додатковий податок на надприбутки банків (ідею не красти).

Є чудова можливість для корисного політичного піару — оформлювати депутатські звернення до НБУ з вимогами роз'яснити ситуацію і план дій.

А НБУ має відкрито пояснити, чому при війні банки отримують рекордні прибутки, за які розплачуються виключно громадяни, й чому дії, аби це виправити, такі повільні.

Читайте також: Уряд планує закінчити війну за пів року: звідки візьмуть гроші, якщо вона триватиме довше

Автор:

Керуючий партнер Найман Ерік

Hugs Fund