Донори готові дати Україні $4 млрд, але грошей поки недостатньо

8,5 із 10: результат весняних зборів МВФ для України

Якби ви мене запитали, наскільки успішною була поїздка для української делегації на Весняні збори МВФ за десятибальною шкалою, я сказав би — 8,5. Я зазвичай скупий на оцінки, тому для мене це дуже високо. Такого успіху, як на мене, ще не було ніколи в історії.

Ніколи ще міністр фінансів України не виступав на засіданнях голів мінфінів та центробанків G7 та G20. У премʼєра були зустрічі з Байденом, Єллен, Георгієвою, Мальпасом, Остіном. У голови НБУ — з Лагард, десятком голів провідних центробанкірів світу. На всіх зустрічах Україна була у центрі дискусії.

Дуже правильно, що українська делегація приїхала говорити саме про короткострокові потреби. Ця цифра — $5 млрд, потрібних бюджету на місяць, — обговорювалася ще до Зборів.

Важливо, що вона була погоджена із МВФ, до неї ні в кого немає запитань. Голова МВФ Крісталіна Георгієва сама озвучувала її на декількох заходах — під час зустрічей і до них. Вона пообіцяла прем'єру, що буде амбасадором пошуку цих коштів.

Під час круглого столу донорів у Світовому банку було озвучено підтримку України багатьма країнами у розмірі понад $4 млрд, $2,2 млрд — нові гроші. Тож конкретика є, але грошей поки що недостатньо.

Читайте також: 500 млрд євро на відновлення України: хто і як допоможе нам піднятися з руїн

Три джерела фінансування

Загалом ми маємо три джерела фінансування короткострокових потреб.

1. Безпосередньо з бюджетів різних країн. Це означає, що витрати на допомогу Україні мають бути зарезервовані, тоді як бюджетний процес на 2022 рік завершився у середині минулого року. Країнам потрібно знаходити кошти на підтримку України, і вже є ті, хто висловив готовність вирішити це питання буквально найближчими тижнями, зокрема, через зміну свого законодавства.
2. Кошти центральних банків. Тут є перепона — ЄЦБ прямо забороняє центробанкам видавати кредити або гранти зі своїх резервів. Але гроші у них є як фізично, так і у вигляді SDR, що були розподілені МВФ минулого року в межах боротьби з наслідками пандемії. Під час зустрічі було знайдено потенційний вихід, як їх використати. Найближчими тижнями працюватимемо над цим.
3. Приватні гроші. Я дуже не хотів би, щоб реконструкція України проводилася лише на гроші донорів чи уряду. Після війни ми маємо вийти з приватною, а не державною економікою.

На жаль, світ не такий стрімкий та сміливий, як Україна. Але робота ведеться, і гроші однозначно буде знайдено.

Читайте також: План Маршалла для України: що пропонують 8 провідних економістів світу

Бланк-чеки просто так ніхто не випише

Щодо пошуку коштів для реконструкції модернізації України після війни.
Вважаю, що між позиціями «світова спільнота має дати гроші Україні, і вона розпоряджається ними як хоче» і «гроші залишаються в кишенях європейців та американців, а Україна постійно має випрошувати їх на кожен проєкт», правда має бути посередині.

Щодо програми відновлення потрібен суворий ownership — країну мають будувати українці. Бачення майбутньої України має вироблятися в Україні. Але варто розуміти, що нам ніхто не випише просто так бланк-чеки. Я бачу вихід у кооперації між українською владою та існуючими мультинаціональними структурами і приватним сектором.

Завдання України — координувати донорів

Як відомо, після Другої світової війни для реалізації Плану Маршалла було створено спеціальне агентство, яке потім стало OECD. Нещодавно в одному з документів пропонувалося створення такого самого міжнародного агентства і для реконструкції України. Не впевнений, що це вірний шлях.

Наприкінці 1940-х років, коли впроваджувався План Маршалла для Європи, тільки створювалися такі мультинаціональні структури, як МВФ та Світовий банк, Євросоюзу не було. ЄБРР та ЄІБ були створені набагато пізніше. Тобто інституційне середовище у світі було зовсім іншим.

За останні 75 років світ пройшов великий шлях координації низки великих проєктів. Не думаю, що у створенні додаткової інституції для відбудови України є велика потреба. Нам би впоратися з конкуренцією, яка вже відчувається між існуючими донорами. Нашою метою має бути їхня координація.

Але я не відмовлявся б від технічної допомоги та порад іноземних експертів — у світі було багато проєктів реконструкції країн: Балкани, Афганістан, Ірак, Йорданія, Палестина, Колумбія, Ліберія, Руанда, Кіпр, Південна Корея, був проєкт уніфікації Німеччини. Потрібно вивчати їхній досвід і помилки.

Над українським «планом Маршалла» зараз працює декілька груп. Їх ідеї не конфліктують, а доповняють одна одну. Моя ідея — обʼєднати їх. Плануємо провести воркшоп, щоб вони обмінялися ідеями та почали працювати спільно. Поки що жоден із їхніх документів не дає нам загального бачення — що ми хочемо побудувати.

Читайте також: План Маршалла для України має включати повне відкриття ринків ЄС

Що потрібно після війни

Точно треба заякорити те, що ми у майбутньому станемо членами Євросоюзу. При цьому варто зрозуміти, чи буде план модернізації частиною плану вступу до ЄС, чи це будуть паралельні процеси.

Друге — «зелена економіка» не лише на рівні промисловості, а й у транспорті, будівництві міст тощо. Ми можемо стати країною, яка покаже всьому світові, що «зелена економіка» може працювати, стати своєрідною лабораторією «зеленої економіки» у Європі.

Третє — вбудовування України у глобальні ланцюжки створення вартості міжнародного приватного бізнесу. Ми маємо навчитися ефективно використовувати наше географічне розташування.

Світові напрацювання в діджиталізації можна спрямувати, наприклад, на реформування державного апарату, який має стати набагато меншим і мобільнішим.

Автор:

Заступник виконавчого директора Рашкован Владислав

Міжнародний валютний фонд