Хто і чому відмовляється від долара: як це вплине на Україну

Фрагментеграція прискорюється

Китай та США підтримують з року в рік не лише глобальне лідерство, демонструючи високі науково-технічні та економічні досягнення, а й створюють навколо себе осередок країн-партнерів. Зміцнення зв'язків між ними призведе, ймовірно, до створення нових союзів та альянсів.

Наприклад, навколо США створене середовище країнами «великої сімки» G7 (США, Канада, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Японія). Китай є лідером угрупування BRICS (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка), яке через внутрішні конфлікти країн не має сильного інтеграційного та міжнародного впливу.

Зміцнення двополярності призведе до того, що на сьогодні створити глобальну універсальну систему економічних відносин неможливо. Паралельно розвиватиметься ще один сценарій: оскільки поява нових альянсів лише набирає обертів, деякі нисхідні країни робитимуть спроби проявити свої амбіції, у тому числі і через те, що за залучення їх до власної орбіти «змагатимуться» країни-лідери.

Як результат, через втілення цих намірів прискориться фрагментеграція геополітичного світу, що, зі свого боку, стане наступним етапом після глобалізації. Економіка країн не замикатиметься в рамках лише певного альянсу, а визначатиметься спроможністю націнститутів кожної країни адаптуватись до чинних правил та вимог. Із цього виходить, що одна з характеристик фрагментеграції — посилення експансії наявних альянсів на нових кандидатів-країн.

Важливо розуміти, оскільки глобалізація набрала обертів під час домінування долара США, то з нею й асоціюється доларизація. Багато країн мають бажання зменшити залежність від долара або зовсім позбутись її. Це бажання більше продиктоване політичними рішеннями, а не економічними. Але, незалежно від наміру, цей процес «підживлює» фрагментеграцію.

Читайте також: Китай вперше опублікував статистику обігу цифрового юаня

Процеси дедоларизації: чому посилилась увага

Епідемія коронавірусу, війна в Україні посилили передкризові тенденції у багатьох країнах світу — інфляція, енергетичні дисбаланси, порушення ланцюгів створення доданої вартості.

Підвищення відсоткових ставок ЦБ, як антиінфляційний інструмент, у США, а потім і у багатьох розвинутих провідних країнах, спровокувало у висхідних країнах свої острахи: прискорення девальвації, імпорт інфляції, а потім — гальмування економічного розвитку, відтік капіталів, вимивання резервів тощо.

Як протидія та запобігання вартісних індикаторів, створюються дво- і багатосторонні валютні угоди (свопи), що також сприяє та підтримує фрагментеграцію. А також має свої недоліки: різні учасники угод часто мають різні цілі внутрішнього розвитку, що зводить нанівець результативність координації пропонованих заходів.

Дедоларизація VS юанізація

Якщо США та країни-партнери мають досить усталений союз та асоціюються з демократією, то Китай на сьогодні не має такого кола стратегічної підтримки. Зараз воно тільки формується. Кандидатами на вступ до BRICS зараз є Аргентина, Іран та Алжир, які фактично створили платформу BRICS+. Також про готовність вступити до цього угруповання заявили Індонезія, Мексика, Саудівська Аравія, Туреччина, Єгипет та ін. Процес розширення навіть отримав неофіційну назву «БРІКСпансія» (BRICSpansion).

Одна з основних причин прискорення БРІКСпансії — прагнення країн-членів та кандидатів витіснити американську валюту з чинної системи міжнародних розрахунків, торговельних потоків (у тому числі, взаємних), що зростають, дорогих позичкових і боргових капіталів. Тобто однією з найвагоміших цілей БРІКСпансії є прискорення процесів дедоларизації. Оскільки лідером BRICS, який є складовою фрагментеграції всесвітнього економічного простору, є Китай, то дедоларизація супроводжуватиметься юанізацією.

Це можна спостерігати через систему глобальної енергетичної безпеки, що суттєво спровокована війною в Україні. ЄС через санкційну політику, як головний споживач російських нафти та газу, відмовився від російського імпорту.

Надлишок пропозиції, який призвів до різкого здешевлення ресурсів, прийняв Китай. Але це не забезпечує довгострокового енергетичного попиту висхідної економіки Китаю, тому що є ризик потрапити під вторинні санкції розвинутих країн.

Китай уже сьогодні в енергетичній сфері посилює співпрацю з країнами Перської затоки. Це довгострокові контракти на імпорт сирої нафти та зрідженого газу. Щодо експорту та технологічного співробітництва — розширення інвестування у видобуток, зберігання та транспортування нафти та газу.

Щоб забезпечити масштаби партнерства, що зростають, в енергетичній сфері необхідно буде впровадити нові та швидкі фінансові інструменти, насамперед у валютній сфері, та мінімізувати доларове «посередництво», у тому числі через валютні свопи.

Відтак, формується концепція нафтоюанів — створюються фінансові й розрахункові інструменти для обслуговування і забезпечення надзвичайно великих фінансових масивів у двосторонніх відносинах великих виокремлених країн.

Наприклад, Саудівська Аравія володіє найбільшими родовищами та запасами нафти, Китай — найбільший імпортер. Якщо співпраця цих країн відбуватиметься, як найбільшого експортера та імпортера, вони перейдуть на взаємовигідну систему розрахунків, що суттєво прискорить процес дедоларизації. А це призведе до розширення участі юаня у світовій торгівлі та інвестиціях, а з тим — і посилення процесів юанізації.

Читайте також: Китай готує плацдарм для глобального використання цифрового юаня

Глобальне економічне зростання може уповільнитись

Країни G20 розділились «за інтересами» на три групи: розвинуті країни-лідери, «велика сімка» — Велика Британія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія та Австралія; країни-члени BRICS — Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка — і кандидати на вступ до BRICS — Аргентина, Саудівська Аравія, Туреччина. А також Індонезія, Мексика, Південна Корея, які знаходяться поза членством у двох вказаних утвореннях. Для України цей поділ важливий, з погляду підтримки проти країни-агресора.

Якщо провідні висхідні країни «звільняться» від доларизації, то не лише послабшає долар, але й виникнуть сумніви щодо стабільності глобальної фінансової системи.

На сьогодні долар є не лише зрозумілим еквівалентом вартостей практично для всіх біржових товарів, але і своєрідною тихою гаванню, у якій інвестиції та капітали зберігаються у безпеці.

Ще одним ризиком для світової фінансової системи та економіки є те, що ослаблений долар знизить довіру міжнародних інвесторів до фінансових активів США (довгострокових бондів), а потім й до долара, як основної резервної валюти.

Як наслідок, це вплине на потоки капіталів, посилить дисбаланси у світовій економіці, що суттєво уповільнить глобальне економічне зростання.

Що спроби витіснення долара означають для України

Політично Україна не має права піддаватись різним маніпуляціям та оманливим вигодам. США — головний стратегічний партнер України, а долар — головний фінансовий інструмент підтримки.

Сьогодні Україна перебуває в особливому фінансовому «режимі». Фінансова допомога, яку нам надають країни та міжнародні інститути на спеціальних умовах, зумовлених російською агресією, пов’язана з доларом чи євро. Жодна з країн-партнерів не заявила про намір змінювати правила, практики та традиції.

Якщо у довгостроковій перспективі погіршиться економічна динаміка провідних країн, це миттєво матиме негативні наслідки для України — послаблення єдності та консолідованої позиції країн ЄС, зростання суперечностей між провідними розвинутими країнами, загальне зменшення політичної та фінансової допомоги для оборони та післявоєнної відбудови країни.

Оскільки бізнес та населення України є та довго залишатимуться орієнтованими на долар, витіснення долара сприйматиметься як несприятливий процес.

Однак, якщо такий процес почнеться, він не призведе до масованого «скидання» доларів, а тому й не вплине на макроекономічну стійкість чи купівельну спроможність долара в Україні.

Автор:

директор економічних і соціальних програм Юрчишин Василь

Центр Разумкова