Чи може Мінфін випустити довгострокові ОВДП і кому вони будуть цікаві

Сто років — не межа

На світовому ринку довгострокові цінні папери — річ звична. Наприклад, США випускають трежеріс на строк до 30 років. Дохідність за ними наразі становить трохи більше 5%, що не сильно відрізняється від 4,56% за десятирічними паперами.

Загалом для більшості західних країн випуск цінних паперів на строк 10−30 років — цілком звична процедура, і такі облігації можна вважати ринковим стандартом. Водночас є випадки і значно більших строків розміщення.

Австрія у 2017 та 2020 роках випускала 100-річні облігації під вигідну для себе ставку: 0,88% та 2,1% відповідно. Папери з таким самим строком погашення пропонували також Бельгія та Ірландія. Щоправда, на відміну від Австрії, їхні облігації розміщувались не на відкритому ринку, а лише для окремих фондів.

Існують навіть 100-річні облігації, які ми назвали б «муніципальними». Німецька земля Північна Рейн-Вестфалія залучила €3 млрд під 0,95%, пообіцявши закрити борг у 2121 році.

Звісно, інвестори, які купують такі папери, не планують тримати їх всі 100 років. Вони просто фіксують дохідність на зручний для себе період, а, за потреби, можуть продати цінний папір на вторинному ринку.

Сторічні облігації випускають не лише держави зі стабільною економікою та довготривалою історією фінансової надійності. Цим інструментом декілька разів користувалася Мексика, пропонуючи папери в доларах та євро зі ставкою 4−6% річних.

Несподівано для багатьох, у 2017 році 100-річні папери випустила Аргентина. Несподіваним такий крок можна було вважати тому, що до цього моменту країна вже 8 разів оголошувала дефолт. Попри сумнівний досвід, в тому випадку — жадібність перемогла страх. Інвестори розкупили папери з дохідністю 7,125% у доларах на $2,75 млрд.

Звісно, для покупців ця історія закінчилась погано. Вже за декілька років Аргентина пішла на черговий дефолт, частину боргів списали, а решту — реструктуризували під значно гірші умови.

Та навіть 100-річні облігації — не межа. Великобританія в середині XVIII століття випустила безстрокові папери з фіксованою ставкою 3% річних. Повністю уряд викупив їх лише у 2015 році.

Деякі ж папери залишаються в обігу ще довше. У XVII столітті безстрокові облігації випускали Нідерландські водні ради (структура, що займалась будівництвом дамб і каналів). Один із таких паперів 1648 року випуску належить Єльському університету. Звісно, цей папір має переважно історичну цінність, але відсотки за ним продовжують справно нараховуватись — близько 11 євро на рік.

Зараз безстрокові облігації також випускаються. Емітентами зазвичай виступають приватні компанії чи університети.

Строк євробондів України

Україна також має досвід випуску довгих боргових інструментів, хоча й іншого типу. Наша держава розміщувала довгострокові євробонди строком на 15 і 30 років. Для прикладу, ставка за одним із випусків 2017 року сягала 7,375% у доларах. Тобто більше, ніж пропонувала навіть Аргентина.

Однак, як можна здогадатись, нічим хорошим для інвесторів ця історія також не закінчилася. Після початку повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що Україна не зможе виконувати ці зобов'язання. Спершу виплати за цінними паперами було відтерміновано на 2 роки, а згодом проведено реструктуризацію. 37% боргу було списано, а залишки реструктуризовано, змінивши строки та відсотки виплат.

Це дозволило Україні відкласти боргове навантаження. Тепер найближчий етап погашення заплановано на 2029 рік. А повністю виплати мають завершитися у 2036 році.

Який максимальний строк ОВДП

Якщо ви активно інвестуєте в ОВДП, то, мабуть, знаєте, що Міністерство фінансів розміщує переважно коротко- і середньострокові облігації. Орієнтовно це від 1 до 3 років до погашення. Дохідність за результатами останніх аукціонів коливається в межах 15−16%.

Водночас, якщо глянути статистику випуску облігацій, то виявиться, що існує чимало ОВДП зі строком погашення 15−20 років. Найчастіше вони випускалися у 2017 та 2022 роках. Чому ж тоді ми їх ніколи не зустрічали в «Дії» чи застосунках банків і брокерів?

«Такі ОВДП не є ринковим інструментом для широкого кола інвесторів. Випуски здійснювалися спеціально для Національного банку, який і був їхнім єдиним покупцем, тому на вторинному ринку вони не обертаються та взагалі недоступні для приватних інвесторів», — пояснює керівник розвитку інвестиційних продуктів БТС Брокер Сергій Гончаренко.

Коли Нацбанк купує ОВДП, це фактично емісійне фінансування бюджету, — додає президент інвестиційної групи Універ Козак Тарас. За його словами, остання така операція була у 2022 році, коли Нацбанк купив ОВДП приблизно на 400 млрд грн.

«Це сталося через те, що тоді західна допомога Україні надходила у дуже малих обсягах. Також Мінфін випускає окремі ОВДП для капіталізації банків, наприклад, Приватбанку, чи інших установ», — відзначає він.

За словами Тараса Козака, хоча він ніколи не бачив, щоб НБУ продавав такі папери, регуляторних обмежень щодо цього немає — за бажання, Нацбанк міг би вивести облігації зі своїх резервів на вторинний ринок.

Така можливість, відзначає експерт, навіть обговорювалась, коли головою НБУ був Яків Смолій (2018−2020 роки). Однак Нацбанк не хотів займатись роздрібною торгівлею і був готовий продавати облігації лише великими пакетами — від мільярда гривень. Але бажаючих купувати такі обсяги довгострокових цінних паперів не було.

Чи з'являться ОВДП із довшим строком

Якщо говорити про ОВДП, які були доступні для масового інвестора, то востаннє Мінфін випускав семирічні папери у 2020 році. Тоді їхня дохідність становила трохи менше 10%. Зважаючи ж на те, як із того часу розігналась інфляція, впала гривня і зросли відсотки за новими розміщеннями, — інвестори мали не раз пожалкувати, що вклали кошти в довгострокові облігації.

За сьогоднішніх умов вкрай малоймовірно, що урядовці спробують відновити експеримент і випустять нові загальнодоступні папери з погашенням у 7 років, чи, тим паче, зі ще довшим строком. Це не буде цікаво жодній зі сторін. В умовах війни інвестори боятимуться, що зросте інфляція та дохідність її не покриватиме. Мінфін, навпаки, перейматиметься, що за декілька років зростання цін знизиться, а отже, він переплачуватиме за цінними паперами.

Водночас, як передбачає Тарас Козак, Мінфін, цілком можливо, все ж збільшуватиме строки паперів — спочатку до чотирьох років, а далі, можливо, і до п'яти. Опосередковано, за його словами, на такі плани вказує те, що урядовці фактично створюють дефіцит ОВДП, продаючи відносно небагато паперів. Як наслідок, останні місяці обсяги погашень перевищують нові розміщення.

Тому, коли в умовах вищого попиту Мінфін запропонує чотири- чи п’ятирічні папери, — покупців знайти буде простіше.

Зазвичай, чим довший строк до погашення, тим вищою має бути дохідність облігацій, відзначає Сергій Гончаренко. Адже інвестор фактично бере на себе більше ризиків, а в українських реаліях до традиційних ринкових ризиків додається ще й воєнний чинник, який суттєво підвищує невизначеність.

Зі свого боку, Тарас Козак вважає, що для п’ятирічних паперів цілком може бути встановлена та сама дохідність, яка зараз пропонується за коротшими облігаціями — 15−16%. Інвестори, які захочуть зафіксувати таку дохідність, цілком можуть знайтися. Хоча всі сторони в цій ситуації, звісно, ризикуватимуть.

Автор:

Заступник головного редактора Олексій Писарев

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка