робота є робота

Закарпаття. Сильна повінь. Вода розливається, все на своєму шляху зносить. Сидять батько з сином на величезному камені і наглядають за всім.
Батько:
— Боже, синку, та що то твориться? Дивись, знаряддя праці зносить, газети, ну ВСЕ ЗНОСИТЬ...
— Батьку, дивись капелюх діда Панаса. Дивись, він пливе за течією, проти течії, за течією...
— То що ми будемо робити?
— Давай кинемо камінцем — побачимо, що буде.
Бере син камінця і кидає на капелюх. Винирує дід Панас:
— Це що ви робите?
— Діду, ви що дурні чи що? Повінь же...
— Ну повінь, не повінь — а орати треба...