Кінець війни та революція в рф: геополітичні тенета економічних питань

Днями інформаційний простір планети збурила новина про можливу зустріч лідерів США та рф з приводу завершення війни в Україні. Безліч питань від: «чи не здасть Трамп Україну?» до «яким буде світ без рф?». Але я побоююсь, що порядок денний зустрічі американців та росіян буде дещо іншим. Почнемо розплутувати цей геополітичний клубок з основи будь-якої війни – з економічного забезпечення.

Коричневі результати економіки рф

Економічна криза в рф прогресує, при чому Росстат та ЦБР разом з урядом рф радісно продовжують малювати зростання, якого по суті немає вже давно. Деякі адепти Сівковича, Дмітрієва, Бєсєди, Медведчука і навіть окремі економісти міжнародних організацій підхоплюють цю фейкову статистику з рф і ллють воду на «млин Мединського» з його тезою, що «росія може воювати вічно». Але факти – дуже вперта річ. Так, липень 2025 року додав до дефіциту бюджету рф ще 1 трлн рублів.

1. За підсумками 7 місяців дефіцит бюджету рф склав 4,88 трлн рублів при поточному річному плані в 3,7 трлн рублів. За підсумками року офіційний дефіцит буде 6-8 трлн рублів, неофіційний ще більше, а починали 2025 рік з планом 1,7 трлн рублів.

2. Також в липні російський бюджет суттєво недоотримав доходи від нафтогазової галузі. В річному вимірі в липні нафтогазові доходи рф знизились на 27%, за 7 місяців – на 18,5%. При цьому, перспективи виконання плану по нафтогазовим доходам рф відсутні. На рф впливають не лише санкції, але й погані ринкові умови: постійне збільшення видобутку з боку ОПЕК+, та тиск США на Індію і КНР.

3. Індекси PMI, які все ще розраховує по рф агенція S&P, в липні просто рухнули: і в сфері виробництва (з 47,5 до 45), і в сфері послуг (з 49,2 до 48,6). Нагадаю, що при індексі менше 50 пунктів ринок знаходиться у стані песимізму. Коли ж індекс знижується в діапазоні менше 50, то це вказує на істотне зниження ділових очікувань в основних галузях економіки рф.

4. Підсумки першого півріччя в найбільших компаніях рф виглядали зовсім поганими. Навіть там, де ще вдавалось працювати з прибутком, його розмір суттєво знижувався. Прибуток Норнікелю впав на 15%, прибуток Газпромнафти знизився в 1,8 рази, і таких прикладів сотні. До параду зниження прибутків та збиткової роботи приєднались підприємства автомобільної галузі (ВАЗ, ГАЗ та КАМАЗ), які істотно скоротили робочий час персоналу та запровадили чотириденний робочій тиждень. До цього кризового букету слід ще додати гостру кризу у вугільній галузі, металургії, лісовій промисловості, сільському господарстві та будівництві.

5. Погані результати по прибуткам та збиткова робота вугільників, металургів та аграріїв призвели до того, що проблеми з реального сектору економіки рф вже перекинулись на місцеві бюджети, які живуть за рахунок доходів від податків з населення та від податку на прибуток. Уряд рф анонсував списання боргів за бюджетними кредитами 36 регіонам рф. Втім, списання недостатньо для вирівнювання ситуації і тому нове фінансування йде вже через державні банки. Таким чином, федеральний центр приховує реальний дефіцит бюджету та дає заробити державним банкам, які кредитують під 21-24% річних. Той же Кузбас отримує такі «ринкові ін’єкції» на соціальні виплати по 2-3 рази на місяць.

Тож після того, як у 18-тому пакеті санкцій ЄС згадав індійську доньку Роснафти, яка торгувала в Європі виробленим з російської нафти паливом, а президент Трамп провів блискучу торгову атаку на Індію, росіяни терміново запросили зустріч з представником США.

Складність геополітичних мотивів та торгові мрії

Кожен з гравців в цій ситуації має свої мотиви і буде діяти під впливом цих мотивів:

• Україна хоче завершити війну з мінімальними втратами.
• США хочуть продавати якомога більше зброї Європі для її захисту, і тут постає цікаве питання: а кому буде потрібна їх зброя, якщо не буде рф та путіна в їх сучасних формах?
• Європа хоче безпеки та нульових ризиків війни на континенті. Втім, поки рф існує як загроза, безпека досягається шляхом нарощування озброєння.

Ключ для розуміння геополітичних мотивів Європи лежить саме в тому, що економіки країн-членів ЄС принципово різні. І якщо Німеччина чи Великобританія можуть з легкістю витратити 100-200 млрд євро на нову зброю та ППО, то наприклад країни PIGS мають певні бюджетні проблеми. Ціна питання для Європи – 0,5-1,0 трлн доларів на рік додаткових витрат на оборону. Тут не тільки збільшення витрат на оборону до 5% ВВП, але і численні національні програми. Половину цих коштів може отримувати США за зброю. Гонитва озброєнь в ЄС вже почалась: Німеччина створює оборонний фонд на 100 млрд євро, країни Балтії беруть кредити на власні оборонні програми, Польща збільшила оборонний бюджет до 50 млрд доларів. А от Португалія, Іспанія, Греція та Італія стоять зараз перед бюджетною дилемою.

Центральне питання для Європи зараз: «а навіщо витрачати шалені кошти на оборону, якщо можна спробувати змінити ситуацію в рф?». Альтернативою шаленим витратам Європи на озброєння Європи є організація змін всередині рф. Плани цілком реальні, оскільки рф зараз стоїть на порозі масштабної кризи, а хитання в регіонах рф вже розпочались. Звісно, мова не йде про класичну революцію 1917 року з Леніним на броньовику. Сценарій розпаду рф може бути таким самим відносно безболісним для решти частини Світу як і розпад СРСР.

І от тут ми підходимо до одного з основних питань майбутнього геополітичного порядку: а чи потрібен США розпад або напіврозпад рф? Україні, ЄС та решті країн Європи, і навіть КНР розпад рф принесе велике економічне піднесення.

Тактична пастка для росіян

Як би США не хотіли залишити ізольованого, але існуючого путіна в якості страшилки для Європи, проте основний санкційний тиск на рф відбувається саме з боку європейських країн. Зняття санкцій з рф тільки з боку США мало що дасть рф. Центральне питання, яке зараз цікавить путіна та його еліту: «як вийти з війни, забезпечивши піднесення економіки?». Переставити економіку з військових рейок на цивільні дуже непросто. Куди дівати 1 млн мужиків, які отримували по 200-400 тис. рублів, а потім повернуться до своїх регіонів на 0-50 тис. рублів, але які вже навчились тримати в руках зброю? Звісно, в регіонах колишніх армійців окрім закритих шахт та заводів будуть чекати незадоволені місцеві князьки, які можуть їм запропонувати повоювати за незалежність регіонів. Тому без зняття санкцій і припинення ринкового тиску з боку Трампа мир навряд чи можливий.

Але що може запропонувати рф в обмін на зняття санкцій? Перестати бомбити Україну і заморозити лінію фронту? Так цього дуже мало, я б сказав, що це взагалі неадекватно низька ціна. По-перше, українські БПЛА також бомблять рф і вже позбавили їх НПЗ близько 20% потужностей. Тож в цих домовленостях є певна симетрія: вони не бомблять нас, а ми не бомбимо їх. По-друге, наступати можуть і ЗСУ, особливо якщо їм дадуть достатньо зброї. А от чи витримає дохла російська промисловість черговий раунд збільшення інтенсивності бойових дій – під питанням. Тому і в цих поступках є певна симетрія.

Ось чому зняття санкцій та ослаблення ринкового тиску має дуже велику цінність для рф, оскільки дозволить їй існувати в її сучасному вигляді. Але не думаю, що президент Трамп на мирних переговорах подарує рф основну козирну карту. Ключове питання: з чим рф готова розпрощатися заради свого існування? Як мінімум, їй потрібно відійти на кордони 2022-го, а то і 1991-го року.

Через позицію України та Європи ці переговори точно не будуть дуже швидкими. Скоріш за все ми побачимо кілька раундів переговорів, після яких США можуть послабити санкції, але посилити ринковий тиск на рф. Розповіді про те, як Дональд Трамп буде здавати Україну, смердять дебільними наративами росіян. Якщо Україна та Європа не захочуть, щоб Україну здали, то цього і не буде.

Але крім позиції Європи є ще кілька факторів, які вказують на те, що торгівля за мир буде довгою і не такою простою, як думають в рф.

По-перше, США уклали угоду з Саудівською Аравією і по факту допомагають СА повернути втрачені ринки збуту нафти, в т.ч. ті ринки регіону, які в СА забрали росіяни.

По-друге, США бачать себе постачальниками енергоносіїв в Європу. Торгову угоду з ЄС вони вже підписали, а зняття санкцій з рф створить їм конкуренцію.

А по-третє, США націлились на те, щоб постачати озброєння в Індію, де традиційно домінувала рф, а цей ринок дуже великий, як і вплив Індії в регіоні. Трампу зараз дуже підфартило, що Індія розтягнула торгові переговори, і тепер їй впаяли додаткові мита за співпрацю з росіянами.

Ймовірні сценарії

Сценаріїв розвитку подій навколо перемовин США та рф небагато:

А) Трамп здає Україну рф, країну ділять по лінії фронту. Війна припиняється, як і обстріли цивільних, але юридично Київ та ЄС не визнають захоплені рф території. Такий сценарій малоймовірний саме через економічні мрії Трампа щодо торгівлі з ЄС, а також через позицію ЄС, яка не передбачає зняття санкцій з рф. При цьому, Трампу дуже важливо не перегнути палку з європейськими оборонними бюджетами, оскільки надмірна економія коштів на цивільних витратах може призвести до хвилі протестів і до зміни урядів в країнах-членах ЄС на такі, які більш лояльні до рф. За таким сценарієм США можуть втратити свій торгівельний вплив в Європі, що є для них вкрай небажаним, оскільки підсилить КНР.

В) Трамп зустрінеться з путіним, поскаржиться на неслухняний Київ та ЄС, розкаже що він путіну не ворог і запропонує росіянам подумати над більш м’якою позицією для України. Час зараз грає не на економіку рф, і вже в жовтні рф може бути більш щедрою на пропозиції. Вигода для Європи в сценаріях А та В буде залежати від того, наскільки глибоким буде ослаблення чи підсилення санкцій проти рф, і наскільки сильно збільшиться обсяг постачання зброї до ЗСУ. Вважаю такий сценарій основним і найбільш ймовірним.

С) Зустріч на Алясці буде формальною. На ній путіну дадуть зрозуміти, що або він погоджується на мир з кордонами 1991 (2022) року, або ринковий тиск на рф продовжиться, так само як і санкційний. А якщо путін відмовиться, то рф невдовзі припинить своє існування в тому вигляді, в якому існує зараз. За таким сценарієм Камчатка може відійти США, а інша частина території рф – Японії, Україні та звісно КНР. На жаль, станом на зараз ймовірність цього сценарію є навіть меншою ніж сценарію А, хоча саме такий сценарій найбільш вигідний для Європи та України. Тому Україна з Європою повинні спільно працювати над зростанням його ймовірності.

З позиції стратегії глобального впливу Заходу на рф, в довгостроковій перспективі немає великого значення, за яким саме сценарієм будуть розгортатись події. Але є дуже важливі аспекти в усіх трьох сценаріях:

• якою буде ринкова і санкційна динаміка тиску на рф?
• наскільки сама рф зможе зменшити військові видатки, які вже зараз складають близько 40% доходів федерального бюджету?

Завершення активної фази бойових дій є бажаним для припинення загибелі людей, але одночасно припиниться і виснаження економіки рф. Російська економіка цілком може вислизнути з щелеп економічної кризи, якщо видатки знизяться до 10-20% доходів бюджету, та ще й будуть послаблені санкції. В такому випадку перейти до сценарію (С) буде проблематично.

Також важливо, що реалізація сценарію (В) або (С) несе в собі значні ризики. Зокрема коли росіяни зрозуміють, до чого все йде, і що захопленими територіями доведеться поступитись, то вони можуть посилити обстріли українських міст та влаштувати провокації в європейських країнах (наприклад, в країнах Балтії). Росіяни чомусь впевнені, що їх військові злочини змушують населення більш радісно сприймати інформацію про завершення війни. Хоча, як ми бачимо, все з точністю до навпаки.

Україні в цій ситуації важливо тримати фронт, продовжити бити вглиб рф та просити партнерів про посилення санкцій проти рф, особливо якщо рф не захоче припиняти вогонь по лінії фронту. Також президенту Трампу було б непогано намалювати перспективи «нового прекрасного світу» без рф, але з американською Камчаткою, Японськими островами, Китайським Сибіром і т.д. Важливо, щоб в Білому домі розуміли, що рф вже пройшла більшу частину шляху до сценарію розпаду (сценарію С) і напевно заважати їй непотрібно.

Віталій Шапран