Про розвиток кредитного ринку

Прийняв участь у засіданні УСПП з питань доступу підприємців до кредитів. НБУ анонсував стратегію, але не показав її нікому. З анонсу стратегії випливає, що нас очікують не ринкові реформи, а перелік заходів адміністративно-господарського типу з розширення кредитування. Принаймні слово «ринок» в анонсі я не побачив, а з урахуванням зростання частки держави в банківському секторі наша банківська система все більше стає схожою на Держбанк СРСР, що дивно для країни з ринковою економікою. Втім, будемо критикувати стратегію коли, вона з’явиться, поки що бачимо кволий анонс. Тому зараз не про стратегію, а про проблематику кредитного ринку:

1. Поточне зростання кредитування не слід сприймати як перемогу. Проблема в якості такого зростання та в його впливі на економіку, оскільки в мирний та в воєнний час воно принципово різне. Роздмухування кредитів на безпековий сектор під час війни – це об’єктивна та першочергова необхідність, але в загальній статистиці зростання таких кредитів не несе того потенціалу зростання ВВП, що за мирних умов. До цього ефекту слід додати зростання частки офіційного сектору, яке відбулось через зростання ролі держави в економіці і об’єктивно підтверджується зменшенням частки готівки в загальному грошовому обігу. Більша частка офіційної економіки тягне за собою зростання кредитування. Тож якщо зважити на інфляцію, зростання офіційного сектору, загальне зростання ВВП та відняти оборонний сектор – то реальна кредитна підтримка економіки не зростає, хоча номінальні цифри вказують на цей процес. Тому бізнес і скаржиться на дефіцит кредитної підтримки на фоні райдужної статистики.

2. Ще гірша ситуація зі ставками. За часи незалежності в Україні так і не народились індикативні ставки кредитного ринку, а НБУ продовжує «продавати» середньозважені зі статистичної звітності, які по факту є середньою температурою по лікарні з урахуванням моргу. Тому номінально нам розповідають про 16,5%, в реальності ж це майже вартість ресурсів для банків від НБУ, а під 17% річних в нас займає Мінфін через ОВДП. То що наші банки такі собі благодійники: віддають гроші дешевше ніж беруть? Звісно ні, просто нам не показують реальні ефективні ставки, які включають в себе комісію. Як приклад, нижня межа ставок по кеш-кредитам на 20.06.2024 року: ПУМБ 52,86%, ТАС 42,48%, Юнекс 66,24%, Приват 37%, Райф 34,96% і т.д. Ставки можна подивитись тут на Мінфіні. Так, ринок cash-кредитів дорогий, але і наведена нижня межа вартості. Тобто при інфляції 3,3% реальне навантаження на позичальника просто космічне.

3. Конфуз зі ставками сьогодні обумовлений не тільки війною і слабкістю страхування від військових ризиків, але й наступними чинниками: (А) Розбалансована монетарна політика з систематичними грубими помилками в інфляційних прогнозах призвела до підтримки необґрунтовано високого процентного навантаження, в т.ч. на позичальників prime-сегменту. (Б) Зарегульованність банківського кредитування та в цілому роботи банків, які іноді витрачають значну частину ресурсів на вимушену підтримку резервів по активним операціям. (В) Вкрай невдале збільшення податкового навантаження на банки, яке було ініційоване парламентом в формі збільшення податку на прибуток для банків вдвічі. Законотворець переслідував мету витягти частину зароблених банками коштів саме від депозитних сертифікатів НБУ, але під базу оподаткування потрапило і зароблене від кредитних операцій. То що ми хочемо від банків? Зріс кредитний ризик через війну, вдвічі збільшився податковий тиск, НБУ продовжує штампувати нові і нові вимоги до банків в гонитві за європейською регуляторною модою, наче в нас і немає війни, а вони мають кредитувати під 16,5%? Саме тому ми і бачимо об’єктивну картину з реальними ставками від кілька десятків відсотків, при інфляції в 3,0-3,3%, що менше таргету. В ринковій економіці так не буває, що щось береться невідомо звідки. Фіскали радісно подоїли банкірів і повали це як помсту за надприбутки від ДС НБУ, тепер отримайте у відповідь супер маржу. Окремо слід сказати про страховий ринок. Вперте посилення регулювання з боку НБУ приводить до масової ліквідації страховиків, регуляторні вимоги в Україні до страховиків місцями вже більше ніж у ЄС, і це на фоні дефіциту страхового покриття ризиків, які частково переносяться на Державний бюджет.

4. На фоні зловживання адміністративним впливом, на кредитному ринку можна помітити абсолютно нульовий результат в галузі покращення роботи механізму монетарної трансмісії. В Україні відсутня легальна можливість для секьюритизації активів банками, дуже слабо розвинутий ринок облігацій банків, страховиків і фінансових компаній. Ринок настільки зарегульований, що перетік капіталу між його секторами сильно ускладнений. На цьому фоні взагалі немає інструментарію, який є каталізатором роботи монетарної трансмісії, типу відсоткових деривативів чи ABS, я вже не кажу про потребу сектору страхування у таких специфічних інструментах як cat-бонди. Ми продовжуємо сповідати інфляційне таргетування (ІТ) і за останні 10 років мало що зробили для покращення його якості. Сам НБУ підтверджує, що реакції ринку на зміну облікової ставки очікують від 6 до 18 місяців.

5. В нас до сих пір перекритий канал перетоку кредитних ресурсів під іноземних банківських груп на національний кредитний ринок. В Україні нараховується 14 банків з іноземним капіталом, на материнські структури яких припадає близько 0,5 трлн доларів США ліквідності. Але оскільки на ринку присутній яскраво-виражений валютний ризик – ці ресурси потенційно доступні лише нашим експортерам. Зарегульованність операцій банків на валютному ринку призвела взагалі до парадоксу, коли ставки за валютними депозитами в українських банках коливаються від 0,1% до 1,5%, на фоні поточної дохідності по казначейськім зобов’язаннями США на рівні 4,3-5,3%. В країні на руках у населення від 20 до 60 млрд доларів США, які можуть бути залучені банками, але хто їх туди понесе під 0,1%, тому вони продовжують або лежати під матрацами, або служити обіговими коштами у тіньовому секторі. Все це відбувається на фоні зростання валютних резервів НБУ до історичних рекордів, помилкових спроб штучно девальвувати гривню в угоду короткостроковим фіскальним інтересам і виділення все нових і нових траншів допомоги і кредитів нашими іноземними партнерами. З урахуванням останнього рішення G-7 в Україні немає проблем з надходженням валюти, в Україні є проблеми з валютною політикою НБУ, який загрався в «ринковий курс», розгойдав ринок, а тепер продовжує розтрачувати ЗВР. Думати потрібно про те, як прийняти в економіку, яку обслуговує грошова маса в еквіваленті 40 млрд доларів США, зовнішній потік у 50 млрд на рік. Тож на порядку денному – суттєва реставрація монетарного режиму в угоду нашим національним інтересам та розбудова кредитного ринку так, щоб це на собі відчули підприємці і населення, а не відбувалось лише в солодких розповідях НБУ.

От тому я цілком розділяю глибоке занепокоєння членів УСПП рівнем кредитної підтримки бізнесу, і загалом підтримую ідею залучення до вирішення цього питання РНБО, тим більше що до окремих членів керівного складу НБУ є ну дуже багато цікавих питань крім кредитного ринку. Звісно, дуже добре, що державні програми кредитування підкріплюють економіку. Так і має бути, але це лише тимчасові «милиці» для кредитної системи, яка має рухатись до ринку, такого як у США, ЄС чи навіть хоча б у Туреччині, а не перебувати в стані перманентної інвалідності.

Віталій Шапран