Мультиплікатор сили: як Україна може перетворити експорт на відновлення

Експорт перевіряє, чи може економіка конкурувати в умовах тиску. Для України він також є рятівним колом — тверда валюта, робочі місця та доступ до глобальних ланцюгів створення вартості. Цифри визначають виклик. Очікується, що експортні надходження досягнуть майже 51 мільярда доларів (2024 рік). Частка експорту у ВВП знизилася з приблизно 49% десять років тому до близько 25% до 2023 року.

Тим часом Польща експортує товарів і послуг на суму, що значно перевищує 40% її ВВП; Туреччина перевищила 260 млрд доларів річного експорту товарів; Південна Корея досягла рекордних приблизно 684 млрд доларів у 2024 році; навіть менша Румунія перевищує 100 млрд доларів. Українські компанії мають підприємницький запал. Не вистачає лише державної архітектури, яка допомогла б їм розширити свою діяльність за кордоном.

Держава як експортний партнер

Приватна ініціатива стимулює продажі, а державні установи усувають перешкоди, що їх блокують. Малі та середні підприємства борються з проблемами ринкової інформації, сертифікації, дефіциту фінансування та ризиків. Процвітаючі експортні країни створили агентства, які вирішують ці проблеми в масштабі. Польська PAIH відкриває торгові представництва в основних столицях. Південнокорейська KOTRA є єдиним центром для пошуку партнерів, ринкових даних та післяпродажного обслуговування.

Туреччина відшкодовує значну частину витрат на маркетинг за кордоном і навіть співфінансує професійних менеджерів з експорту для малих і середніх підприємств. Румунія оплачує національні стенди на торгових ярмарках.

В Україні існує Агентство з просування експорту, хоча і з обмеженими ресурсами. Воно потребує повноважень і коштів, щоб діяти як важковаговик: глобальна мережа комерційних представництв, тісно пов'язаних з посольствами і укомплектованих фахівцями сектору, які відкривають двері, відбирають покупців і організовують місії, орієнтовані на укладення угод.

Додайте до цього національну кампанію з просування бренду «Вироблено в Україні» та співфінансування сертифікації, щоб продукція відповідала стандартам ЄС, країн Перської затоки та Азії.

Гроші рухають експорт

Експортери часто витрачають значну кількість часу, перш ніж отримують оплату. Банки консервативно оцінюють цей ризик. Ось чому переможці використовують державні фінанси як мультиплікатор сили. Державний банк Польщі BGK та страхова компанія KUKE фінансують як польських експортерів, так і їхніх іноземних покупців, часто за фіксованими, субсидованими ставками, з ризиком, покритим державним страхуванням.

Центральний банк Туреччини надає кредити з повторним дисконтом, позичаючи ліри під експортні векселі та приймаючи погашення в іноземній валюті, що зміцнює резерви та сприяє торгівлі. Корейський Eximbank гарантує глобальний охоплення своїх промислових лідерів великими гарантіями та лініями оборотного капіталу.

Україна має основу цієї системи — Укрексімбанк та молоде Експортне кредитне агентство. Кістяк потребує м’язів. Кожна гривня ЕКА наразі гарантує майже чотири гривні експортного доходу; масштабуйте це. Розширюйте капітал, пропонуйте довший термін погашення, покривайте політичні та комерційні ризики та створюйте кредити покупців, щоб іноземні клієнти могли фінансувати українське обладнання на конкурентних умовах. Для малих та середніх підприємств субсидуйте відсотки та використовуйте портфельні гарантії, щоб комерційні банки могли надавати кредити без вагань.

Важливе значення має грошово-кредитна політика. Досвід Туреччини з щедрою ліквідністю та рефінансуванням експорту поліпшив обсяги торгівлі та резерви. Він також супроводжувався високою інфляцією. Національний банк України повинен надати пріоритет підтримці цінової стабільності та конкурентоспроможному, передбачуваному обмінному курсу як своїм основним цілям.

Цільові, підконтрольні лінії рефінансування для банків, які фінансують перевірені експортні контракти, є реалістичними — з погашенням, закріпленим у майбутніх надходженнях в іноземній валюті, та жорсткими обмеженнями для запобігання зростанню цін.

Інфраструктура визначає маржу

Сильний продукт втрачає свою перевагу, якщо він стоїть у черзі. Трансформація логістики Туреччини — порти, залізниця та аеропорти, що фінансуються за рахунок державних інвестицій та ДПП — скоротила транспортні витрати та час, підвищивши конкурентоспроможність автомобілів, побутової техніки та навіть оборони.

Українські експортери вказують логістику як головне обмеження: пошкоджені порти, повільні кордони, нестача вагонів. Рішення не є привабливим: відновлення потужностей портів із покриттям військових ризиків, розширення маршрутів по Дунаю, додавання залізничних гілок європейської колії, цифровізація митних органів та розблокування прикордонних переходів. Скорочення логістичних витрат на 20 % дозволить багатьом маржинальним замовленням стати прибутковими за одну ніч.

Доступ до торгівлі — це зовнішня політика

Ринки відкриваються, коли уряди тиснуть. Південна Корея створила щільну мережу угод про вільну торгівлю; Туреччина використовує митний союз з ЄС та численні двосторонні угоди; Польща та Румунія мають доступ до єдиного ринку. Глибока угода України з ЄС вже забезпечує приблизно 60% її експорту на захід.

Забезпечте постійний безмитний доступ до Європи, укладайте угоди з країнами Перської затоки та Північної Америки, а також захищайте інтереси експортерів у СОТ, коли виникають антидемпінгові справи. Торговельна дипломатія належить до того ж стратегічного кошика, що й безпекові альянси.

Підйом у ланцюжку створення вартості

Дві третини експорту України — це сировина або слабоперероблені товари. Такий склад обмежує доходи та стійкість. Політична мета є чіткою: зробити вигідним переробляти товари в країні та продавати брендові, сертифіковані продукти за кордоном. Запропонувати обмежені в часі податкові пільги для заводів, які переходять від зерна до харчових продуктів, від руди до металевих компонентів, від основної сталі до машин. Спільно фінансувати сучасне обладнання для експортних ліній.

Фінансувати НДДКР в аерокосмічній галузі, медичній техніці та виробництві подвійного призначення. Допомагати МСП наймати досвідчених менеджерів з експорту та відповідати стандартам ЄС і світовим стандартам. Польські експортери харчових продуктів заробляють більше, тому що продають перероблені товари; корейські експортери домінують у виробництві мікросхем та електроніки, тому що держава десятиліттями підтримувала навички, капіталомісткість та промислові кластери.