Зарплати в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя

З початком повномасштабної війни середня зарплата в Україні показала глибоке падіння, сягнувши дна близько 80% від середнього рівня 2021 року у реальному вираженні. Темпи її відновлення лишаються стриманими. Жодна з інших розглянутих країн — РФ, Білорусь, Казахстан, Молдова, Грузія та Польща — не зазнали настільки масштабного зниження зарплат. У доларовому вираженні за ринковим курсом середні зарплати в усіх цих країнах стали істотно вищими, ніж в Україні, хоча до повномасштабної війни Україна випереджала Молдову та Грузію, і поступалась не більш ніж на 10% Білорусі та Казахстану. Водночас, якби не російське повномасштабне вторгнення, продовження зарплатної траєкторії України давало би близько 700 дол. середньої зарплати влітку 2023 року. Крім того, варто відмітити істотність міжнародної фінансової підтримки України, завдяки якій зарплати у доларовому вираженні не впали глибше 75% від середнього рівня 2021 року.

Вступний методологічнй коментар

З повномасштабним вторгненням Держстат припинив публікацію середньої зарплати в Україні (мова лише про неокуповані території, якщо не вказано інше), проте публікувати розрахункову середню зарплату для визначення рівня пенсій продовжив ПФУ, хоч і щоквартально і з більшою затримкою (зараз доступні дані по червень 2023 року). Якщо порівняти цю середню зарплату від ПФУ з середньою зарплатою від Держстату, то виявиться, що історично перша складала від 83% до 99% від другої з ознаками сезоних коливань. Хоча історично середнє значення цієї частки близьке до 89%, у деякі роки спостерігались значні відхилення як у більший (93% у 2021 році, 91% у 2005, 2012-2014 роках), так і в менший бік (87% у 2008, 2015, 2016 роках). Таким чином, оцінка пропущених даних Держстату на основі даних ПФУ може містити помилку до 5%, у тому числі систематичну (стійку для заданого року), що досить багато для такого тонкого показника як середня зарплата. Ця обставина змушує дивитись з особливою підозрою на слабкі та (чи) короткочасні тенденції.

Ситуація в Україні

З початком повномасштабної війни середня зарплата (надалі у даній статті мова про сезонно скориговану середню зарплату, розраховану за авторською методикою, якщо не вказано інше) в Україні зазнала глибокого падіння у реальному та доларовому вираженнях (рис. 1, 2) з місячними мінімумами, відповідно, 77,4% та 75,6% (обидва досягнуті у січні 2023 року; обмінний курс, як і раніше, взято на кінець відповідного місяця за ЦБ РФ). Попри значно вищий рівень військової загрози та істотніше зниження ВВП (на 29,1% проти 17,0% у 2015 р. до 2013 р.), таке падіння було меншим, ніж за обмеженої агресії РФ, початої у 2014 році, коли дно розміру середньої зарплати сягало 70,3% у реальному вираженні та 32,3% у доларовому вираженні за ринковим курсом від середнього рівня «довоєнного» 2013 року (рис. 3, 4). При цьому, дно падіння було досягнуто у травні 2015 року, або приблизно через 15 місяців після початку обмеженої агресії, у той час як дно після повномасштабної агресії припадає, ймовірно, на січень 2023 року, через 11 місяців від її початку. Отже, можна говорити про відносну стійкість фінансової системи України до надзвичайного шоку, зумовлену як допомогою партнерів, так і реформованою фінансовою системою.

Лише щодо другого кварталу 2023 р. можна стримано говорити як про початок відновлення зарплат. У червні 2023 року індекс реальної середньої зарплати щодо рівня 2021 року склав 84,2%, що на 6,8 в.п. більше, ніж у січні того ж року (рис. 1). Крім того, історичні дані дарують надію на стриманий оптимізм щодо того, як швидко будуть відновлюватись зарплати: як і після минулих кризових подій, темпи їх зростання зрештою можуть виявитись вищими за очікування.

Зауважимо, що у 2021 році — новому «базисному році» — середня зарплата за ринковим обмінним курсом складала 514 дол., і, зокрема, у грудні 2021 р. досягла 581 дол. (або 640 дол. без сезонної корекції), після чого було зниження до 533 дол. у січні 2022 р. на тлі послаблення гривні (рис. 6). У гривнях станом на початок 2022 року середня зарплата була 15-16 тис. грн. та зростала з темпом 2-2,5 тис. грн. на рік. Продовження цієї тенденції означало би досягнення середньою зарплатою 700 дол. в середині 2023 року за курсу 28 грн. за дол. Це у черговий раз наводить на те, що однією з причин російської агресії було недопущення зростання добробуту в Україні не під патронатом Російської Федерації. Водночас, якщо не буде провалів на фронті, цілком ймовірним здається те, що у найближчі роки зарплати в Україні зростатимуть прискореними темпами, наздолужуючи втрачене, хоча на таке зростання, ймовірно, чинитиме сильний тиск обмеженість інвестицій в основний капітал (адже гроші не люблять війни).

Рис. 1. Індекс реальних зарплат в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя, значення 2021 р. взяте за 100%.

Рис. 2. Індекс доларового вираження за ринковим обмінним курсом зарплат в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя, значення 2021 р. взяте за 100%.

Рис. 3. Індекс реальних зарплат в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя, значення 2013 р. взяте за 100%.

Рис. 4. Індекс доларового вираження за ринковим обмінним курсом зарплат в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя, значення 2013 р. взяте за 100%.

Ситуація у близькому зарубіжжі

В інших країнах зниження зарплат з початком повномасштабної війни було значно менш вираженим, або було відсутнім зовсім. Так, в РФ спостерігалось падіння до 93,5% від середнього рівня 2021 року з дном у травні 2022 року, після якого зарплати повернулись до сталого зростання та вже у грудні сягнули історичного максимуму у реальному вираженні — 106,1% від середнього рівня 2021 р. (рис. 1). При цьому, коливання номіналу, переведеного у долар США за ринковим курсом (рис. 2, 4, 6), відображало радше надзвично волатильні протягом війни коливання курсу рубля, аніж динаміку купівельної спроможності. Зокрема, у червні 2022 року курс долара знижувався до 51,5 рубля, завдяки чому середня зарплата склала 1247 дол. Водночас у червні 2023 р. скоригована середня зарплата була близькою до 73 тис. руб., а от долар вже коштував близько 90 руб., а отже середня зарплата за ринковим курсом була незначно вище 800 дол. Примітно, що значення 800 дол. означає зниження зарплат в РФ, порівняно з 2013 роком, чого не сказати про Україну, де протягом повномасштабної війни падіння нижче рівня 2013 р. — 400 дол. — було дуже локальним (рис. 4, 6). У реальному вираженні картина, загалом, схожа: індекс зарплат стосовно 2013 р. і в Україні, і в РФ у другому кварталі 2023 р. був близьким до 120% (рис. 3).

Варто відзначити стійкість зростання зарплат в РФ у 2023 р., темпи якого у реальному вираженні в окремі місяці перевищували 10% з істотним випередженням динаміки ВВП. Таке зростання, ймовірно, в істотній мірі було підтримане відтоком робочої сили за кордон та до складу російської армії, який сумарно можна оцінити у 1 млн. осіб, що становить понад 1% від робочої сили РФ. Схожого роду розігрів ринку праці був драйвером зростання зарплат в Україні включно по 2021 рік, коли відкритість вітчизняного ринку праці призводила до відтоку робочої сили за кордон та до конкуренції з іноземними роботодавцями.

Особливою виявилась ситуація у Грузії. На відміну від валют багатьох країн світу, грузинський ларі не лише не девальвував відносно долара з початком повномасштабної війни, але і підсилився відносно нього приблизно на 20% на тлі відтоку населення РФ у цю країну в обсягах у кілька десятків тисяч осіб, що досить істотно при населенні Грузії у 3,7 млн. осіб. Це призвело до істотного зростання доларового вираження зарплат (рис. 2, 4 та 6) та, у меншій мірі, їх реального вираження (рис. 1, 3 та 5). Варто також відмітити символічний жест ЦБ РФ, який перемістив грузинський ларі з кошика валют зі щомісячним визначенням курсу до кошика зі щоденним, що може бути свого роду визнанням збільшення економічної ролі Грузії для Росії.

Істотне зростання доларового вираженння середньої зарплати продемонстрував Казахстан, де його розмір у 2 кварталі 2023 року перевищив 800 дол. (рис. 6) (з помісячної на поквартальну звітність по зарплатах Казахстан перейшов у 2023 році, встигнувши, втім, оприлюднити окремі дані за січень 2023 року). Таким чином, Казахстан близький до того, щоб знову перевищити РФ за цим показником принаймні короткочасно, хоча відставання у реальному вираженні зарплат усе ще більше 10%, хоч і воно сильно скоротилось за останні два роки (рис. 5).

Молдова в останні півтора роки демонструвала продовження зростання долларового вираження зарплат при падінні реального вираження. Справа у тім, що індекс споживчих цін у цій країні зазнав непропорційно високого впливу з боку високих цін на енергоносії. Іще в кінці 2021 року щомісячне зростання цін сягало 3,5%, а у 2022 році максимум щомісячних темпів зростання цін перевищив 5%. Проте у 2023 році ситуація у значній мірі стабілізувалась, і знову у Молдові спостерігалась звична для літніх місяців дефляція.

Динаміка реальних зарплат у Білорусі переважно повторювала російську, і середня зарплата за ПКС у цих двох країнах була приблизно однаковою, якщо екстраполювати нові цінові порівняння від Всесвітнього банку (детальніше про це у параграфі «Ціни та оновлені дані Всесвітнього банку»).

Середня зарплата у Польщі перейшла до стагнації у реальному вираженні (рис. 1, 3, 5), але істотно покращила максимуми у доларовому за ринковим обмінним курсом (рис. 4, 6).

Рис. 5. Середня зарплата у доларах за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя.

Рис. 6. Середня зарплата у доларах за рнковим обмінним курсом в Україні та деяких країнах близького зарубіжжя.

Окупований Крим демонструє слабкість динаміки зарплат

Реальні зарплати в окупованому Криму при взятому 2021 році у якості бази порівняння демонструють відставання від індексу для РФ, яке досягло 10% для останніх доступних даних (майже в однаковій мірі як у номінальному, так і в реальному вираженні, рис. 7, 8, через єдиний валютний простір з РФ). Крім того, у червні 2023 року знову виявилось, що з врахуванням цін середня зарплата в окупованому Криму знову поступається середній зарплаті в Україні (рис. 9), хоча за ринковим обмінним курсом середня зарплата в Україні все-таки була на 14,8% нижче, ніж середня у Криму (рис. 10). При цьому, за умови падіння курсу рубля до рівня 100-105 за дол. зниження середньої зарплати за ринковим обмінним курсом нижче рівня середньої зарплати в Україні видається неминучим, а також досить ймовірним здається те, що це станеться до кінця 2023 року.

Ціни в окупованому Криму у 2022 році зросли майже на 1 в.п. більше, ніж в РФ, і ще майже на 1 в.п. вони зростали швидше, ніж в РФ, у першому півріччі 2023 року, накопичивши з початку повномасштабної війни 1,5% зростання понад зростання цін в РФ, та досягши у квітні рівня 97,5% від загальноросійського рівня цін, що є найвищим значенням за весь час спостережень (у червні це відношення незначно знизилось та склало 97,4%) (індикативне відношення цін побудоване на основі відношення прожиткових мінімумів та екстрапольоване за допомогою федерального та регіонального ІСЦ).

Рис. 7. Індекс реальної середньої зарплати в Україні, Росії та окупованому Криму.значення 2021 р. взяте за 100%.

Рис. 8. Середня зарплата у доларах за ринковим обмінним курсом в Україні, Росії та окупованому Криму.значення 2021 р. взяте за 100%.

Рис. 9. Середня зарплата у доларах за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в Україні, Росії та окупованому Криму.

Рис. 10. Середня зарплата у доларах за ринковим обмінним курсом в Україні, Росії та окупованому Криму.

Ціни та оновлені дані Всесвітнього банку

Оцінка обмінних курсів щодо долара США за паритетом купівельної спроможності, заснована на ціновому порівнянні від 2011 року, з плином часу створювала дизбаланси, на «полюсах» яких виявились Білорусь та Молдова, де при схожому ринковому номіналі середніх зарплат (рис. 6) їх відношення за ПКС у 2019 році було близьким до 2,1, що явно не відповідало, наприклад, порівнянню згідно ціновому паритеру на сайті Numbeo, з якого випливає, що з урахуванням цін у 2019 році середня зарплата у Білорусі перевищувала середню по Молдові приблизно на чверть. Проте у нових даних Всевітнього банку, які тепер спираються на цінове порівняння у 2017 році, ціни у Білорусі за 2017 рік переглянуто з підвищенням одразу на 22%, а ціни у Молдові — з пониженням на 13%. Отже, тепер у згаданому 2019 році середня зарплата у Білорусі була вища, ніж у Молдові, лише на 49% за ПКС (при ринковому доларовому номіналі, вищому на 24%).

Окрім врахування цінових співставлень за 2017 рік, Всесвітній банк ретроспективно переглянув дані за 2011 рік. Порівнюючи зі старою редакцією даних, можна встановити (1) як змінилась оцінка рівня цін у 2017 році, порівняно з рівнем, екстрапольованим на 2017 рік з 2011 року з урахуванням національних індексів інфляції; (2) як відрізнявся індекс споживчих цін за 2011-2017 роки, який можна отримати з цінових співставлень за роки на межах даного періоду, від індексу цін згідно національних статистичних відомств. Так, виявилось, що в Україні рівень цін у 2017 році був на 6% вище, ніж за екстраполяцією старих даних за 2011 рік, а ІСЦ за Всесвітнім банком за 6 років (2011-2017 роки) виявився на 10% вищим, ніж за Держстатом. В РФ ціни у 2017 р. були на 7% вищими, а зросли вони за 6 років на 5% менше, ніж про це повідомив Росстат. У Білорусі найбільш підозріла ситуація: ціни виявились на 22% вищими, а їх темп зростання за 6 років на 21% вищим. У Казахстані ціни виявились вищими на 5%, а зросли вони більше на 11%. У Молдові унікальна у своєму роді обернена ситуація: ціни виявились нижчими на 13%, і зросли вони за 6 років на 13% менше. У Грузії ціни вищі на 5%, а зросли на 6% більше. У Польщі відповідність виявилась найкращою: ціни вищі на 1%, і зросли на 1% більше.

Перегляд даних щодо Молдови призвів до підвищення і без того високої оцінки темпів реального зростання середньої зарплати у ній. Так, порівняно з середнім рівнем 2013 року вона зросла не на 50%, а на 70% станом на кінець 2021 року (рис. 3).

Досить підозріло виглядають дані Бєлстату на тлі даних Всесвітнього банку. Хоча загалом можна говорити про методологічні відмінності у підходах визначення оцінки цін, проте накопичена різниця у понад 20% виокремлюється з-поміж інших розглянутих прикладів і є величиною, якою не можна нехтувати. Крім того, на не меншу недооцінку Бєлстатом рівня цін у Білорусі вказують і цінові порівняння на Numbeo. Підозри також додає репутація самопроголошеного лідера цієї країни. Водночас якість даних Росстату виявилась несподівано високою. Ціновий паритет між гривнею та рублем згідно Numbeo та згідно Всесвітнього банку станом на кінець червня складає близько 2,7 та 2,85 відповідно, вказуюючи на сумісність цих оцінок. Це означає, що однакові ціни в Україні та РФ будуть при доларі по 100 руб. згідно Numbeo та при 105 згідно Всесвітнього банку (в обох випадках умовно взято долар рівно по 37 гривень як деякий компроміс між офіційним та готівковим курсами).

Авторським вибором при побудові рис. 3, 5 та 7, де показані індекси реальних зарплат та середніх зарплат у доларах за ПКС, є застосування актуальних даних Всесвітнього банку та рівномірна корекція щомісячних даних про індекс споживчих цін з 2012 по 2016 роки так, щоб для 2011 та 2017 років була точна відповідність результатам цінових порівнянь. Для пізніших років були застосовані національні індекси споживчих цін без корекції.

Заключні коментарі

Зарплати в Україні, повторюючи тенденції минулого, ймовірно, готові перейти до активного зростання, хоча наразі усе ще перебувають недалеко від мінімумів з початком повномасштабної війни. Зарплати у розглянутих країнах близького зарубіжжя демонструють різноспрямовану динаміку, та загалом вона значно ліпша, ніж в України, де проходять бойові дії масштабу Першої Світової. Динаміка зарплат в окупованому Криму лишається пригніченою, ціни на півострові зростають незначно швидше середніх темпів зростання в усьому рубльовому просторі.

Допомога країн Заходу значно пом'якшила девальваційні процеси в Україні, а максимальна просадка реальних зарплат виявилась меншою, ніж після почату обмеженої війни у 2014 році. Так, спад у 2014-2015 роках був значно глибшим у доларах за обмінним курсом, а зниження реальних зарплат було відповідало темпам інфляції, яка реагувала на девальвацію. Водночас, ціновий шок у 2022 році мав не лише валютну складову, але і логістичну. При цьому, валютна складова була досить швидко нейтралізована, що забезпечило обмеженість зниження реальних зарплат та, особливо, їх доларового вираження за ринковим обмінним курсом.

Стосовно цінових порівнянь Numbeo та Всесвітнього банку варто відмітити, що коефіцієнти взаємного рівня цін (для деяких двох країн) у останнього, як правило, більше відрізняються від одиниці. Дійсно, оскільки серед цілей Всесвітнього банку є визначення рівня бідності, можна очікувати, що розглядувані набори товарів та послуг досить базові, у той час як на Numbeo запропоновано набір завідомо вище рівня бідності. Варто також враховувати відоме явище, що зростання рівня доходів населення призводить до випереджаючого зростання споживчого імпорту та, відповідно, збільшення частки імпортованих товарів. Отже досить очікувано, що у питанні споживчих можливостей для багатших верств населення їх рівень доходів у доларах за ринковим курсом відіграє важливішу роль, ніж для бідніших: на них сильніше впливають імпортовані світові ціни.

Наостанок пропоную подивитись пізнавальне відео від команди «Ціна держави» про рівень життя в Україні та РФ, хоч я і не згоден з деякими їх розрахунками щодо зарплат.