Бермудський трикутник українського девелопменту. Яких змін потребує ринок?

Криза української освіти

В Україні, вчитися на будівельника це, в більшості випадків, і означає в прямому сенсі стати будівельником, а не CEO будівельної компанії. В Україні досі не сформована культура цінити людську працю та знання. До проектантів відносяться як до олівців, а до будівельників — як до ресурсу на рівні з екскаватором.

Тому амбітні люди, за поодинокими випадками, не обирали та не обирають для навчання робітничі професії — краще вчитися на фінансиста, маркетолога, юриста чи будь-кого іншого. Це і призвело до поточної ситуації, коли одиниці з перших осіб будівельних компаній мають фахову будівельну освіту.

Натомість, вони добре розуміються на маркетингу, як залучати кошти та формувати «продукт». Розуміння з чого саме складається цей самий «продукт» з точки зору тонкощів будівельних процесів та інженерії більшість просто немає. А для реалізації проекту, в кращому випадку, наймають технічного директора, який має відповідати за процес проектування та будівництва.

Керівники ж природньо приділяють свою увагу тому, на чому вони розуміються краще — яким має бути зовнішній вигляд об’єкту. Іншими словами, всьому що можна буде побачити чи дати в рекламу на рендерах — фасадам, дизайну лобі та МЗК, ландшафтному дизайну, тощо. Як воно все повинно працювати та взаємодіяти між собою в єдиній інженерній концепції — це вже не так цікаво, складно для розуміння і нехай з цим розбираються наймані співробітники.

Фаховим спеціалістам треба платити

Наймаючи співробітників у внутрішню команду, будь-то технічний директор, чи спеціаліст по слабострумним мережам, більшість забудовників керується, перш за все, питанням «ціни», а не якості. Якість вони все одно не в змозі оцінити (див. вище) і замість проведення незалежного оцінювання компетенцій — задають питання де та на яких об’єктах працювали, а не який конкретно був досягнутий результат. За такого підходу, на перший план виступає зниження своїх операційних витрат, а за прорахунки своєї команди забудовник кратно розплачуються грошима клієнтів в процесі реалізації проекту за принципом «все включено».

В Європі бюджет на проектування складає 7-8 відсотків від загальної вартості будівництва. В Україні — це суттєво менше 1 відсотка і забудовники вважають, чим це значення ближче до 0, тим краще «оптимізований бюджет». Але, в підсумку, яка ціна — такий і результат. Генпроектувальник не може тримати в штаті висококласних спеціалістів, якщо їх роботу не згоден оплачувати замовник будівництва.

Чи є на українському ринку професіонали?

Професіоналів на українському ринку достатньо. Вистачає і висококласних проектувальників, і консультантів, і системних інтеграторів. В кожній ніші вже сформувалися свої лідери, які задають тренди всьому ринку — це і архітектура, і освітлення, і, насамкінець, диспетчеризація інженерних систем. Але всі вони коштують відповідних коштів так як видають якість світового рівня, платять співробітникам гідну зарплату та мають змогу працювати назовні, експортуючи свої послуги замовникам по всьому світу.

Для багатьох забудовників, наприклад, тема консультування щодо побудови інженерних мереж чи IT інфраструктури — це взагалі табу. Логіка наступна — навіщо їм платити за консультування, якщо вони вже платять зарплату керівнику проекту та IT директору. Але реальність в 90% така, що компетенції IT директора закінчуються налаштуванням корпоративної пошти, а керівника проекту — написанням шаблонного техзавдання від 2000 року для обраних власником бізнесу підрядників та без можливості адекватно оцінити результат проектування.

Довіра та повага до чужої праці змінить ринок українського девелопменту

Безумовно, старшому поколінню буде вкрай важко змінити підходи до ведення бізнесу, які працювали десятки років: чим менше заплатиш — тим більше заробиш. Але під тиском конкуренції зі сторони девелоперів наступного покоління їм таки доведеться почати змінювати свій світогляд.

Формула сьогодення працює якраз навпаки: чим більше грошей заплатиш професіоналам — тим більше грошей заробиш сам.

Це стосується в рівній мірі як власної команди, якій потрібно регулярно оплачувати курси підвищення кваліфікації, так і вибору професіональних підрядників і консультантів.

Краще навчитися платити за мізки, ніж продовжувати платити значно більші кошти за зайві земляні роботи чи кілометри непотрібних кабелів!