Ми все ще живемо довше

Кілька років назад на сайті статистичного бюро одного зі скандинавських королівств я прочитав оптимістичну фразу: «ми все ще живемо довше». Після неї за результатами підсумкових даних попереднього календарного року йшлося про подальше зростання середньої очікуваної тривалості життя (яку далі називатиму просто тривалістю життя для зручності). Я їм тоді позаздрив, оскільки наші показники в той час коливалися то вгору, то вниз без певного тренду (рис.).

Тепер, опрацювавши попередні дані за 2011, можна впевнено сказати, що в Україні тривалість життя населення знову зросла. Локальний мінімум останніх років припадає на 2007, коли тривалість життя (при народженні) становила 67.60 року для обох статей (61.78 – для чоловіків і 73.70 – для жінок). Після 2007 цей показник збільшувався кожного року. В 2011, за моїми розрахунками, ці показники досягли 71.02, 65.98 та 75.87 для обох статей, чоловіків і жінок відповідно. Зростання, таким чином, склало 3.41 року тривалості життя (при народженні) за 4 календарних роки або в середньому 0.85 року на рік. Іншими словами, щорічний приріст тривалості життя в Україні майже такий самий, як, наприклад, у Норвегії чотирирічний. Нехай вони тепер нам заздрять! Щоправда, піддані Гаральда V живуть на 10 років довше… все ще.

Звісно, на точність розрахунку впливає якість початкових даних. Тривалість життя залежить від особливостей розподілу померлих і населення за віком. Якість реєстрації смертей в Україні особливих нарікань не викликає, що визнається як Євростатом, так і Відділом населення (Population Division) ООН. Даними Держстату України користуються й укладачі міжнародних баз даних WHO (Копенгаген) та HMD (Росток). Чисельність населення після перепису визначається на основі поточних даних за очевидною формулою: населення наступного року = населення попереднього + народжені – померлі + прибулі – вибулі (всі, звісно, в попередньому році). Оскільки якість реєстрації народжених і померлих визнається такою, як і в європейських країнах (в щорічниках ООН відповідні позначки стосовно повноти реєстрації для даних по Україні такі ж, як і для більшості країн Європи), залишається проблема повноти реєстрації мігрантів. Проте, ця проблема в сучасному глобалізованому світі тією чи іншою мірою притаманна всім країнам. В Україні ж після останнього перепису (2001) минуло досить багато часу. Тому повнота реєстрації мігрантів усе більше впливає на точність поточної оцінки чисельності населення.

Можна припустити, що реальна еміграція значно перевищує зареєстровану. З цього припущення випливає, що (саме в останні 4 роки!) велика кількість громадян України виїхала, не зареєструвавшись. Тепер вони вмирають десь інде, зменшуючи кількість померлих в Україні. При цьому вони умовно залишаються мешканцями України. Тобто на порівняно велику чисельність населення припадає менша кількість померлих, що знижує смертність і, відповідно, збільшує тривалість життя. Але ця ж гіпотеза (неповноти оцінки еміграції) означає, що кількість народжених в останні роки (ці ж 4 роки) «згенерована» меншою чисельністю дітородних контингентів (ми ж припустили, що багато людей виїхало, а їздять саме працездатні, дітородні контингенти). Проте, в 2007–2011 рівень народжуваності був найвищим за останні 15 років. Коефіцієнти народжуваності показують, що Україна цілком «вкладається» у східноєвропейські тенденції. Різні спеціальні показники свідчать, що структурні характеристики народжуваності в Україні з деяким запізненням повторюють загальноєвропейський шлях. Певно, цього б не було, якби статистичні дані про населення були сильно спотворені неповною реєстрацією мігрантів. Тому заяви про багатомільйонну армію емігрантів є сильно перебільшеними, бо хто ж тоді народжує?

Слід відзначити, що сальдо міграцій можна уточнити. Наведена вище формула є лінійною. Якщо мати дві надійні точки даних про чисельність населення, то загальний результат міграцій між ними можна легко обчислити. Нескладні аналогічні формули дадуть можливість навіть установити розподіл за віком, дуже важливий для різних цілей (в тому числі розрахунку тривалості життя). Такі перерахунки прийнято робити після отримання результатів нового перепису для уточнення даних за період між двома суміжними переписами населення. Тому перед очікуваним у 2013 переписом населення попрошу шановне товариство відповідально поставитися до цієї події, взяти участь у переписі, чесно відповісти на питання та прослідкувати, щоб відповіді вірно записали. Тоді у нас усіх буде менше підстав не довіряти статистиці.