Факторинг

Факторингові операції є різновидом посередницьких операцій. Факторинг (від англ. «Factor» – маклер, посередник) являє собою викуп платіжних вимог у постачальника товарів, інакше кажучи, це переуступка банку неоплачених боргових вимог, що виникають між контрагентами в процесі реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою цієї операції є кредитування торговельних угод.

Відповідно до Конвенцією 1988 р. операція вважається факторинговою, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:

1) наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

2) ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш за все обліку реалізації;

3) інкасування його заборгованості (одержання заборгованості від покупок);

4) страхування постачальника від кредитного ризику.

У факторингових операціях беруть участь три сторони:

— Факторингова компанія або факторинговий відділ комерційного банку (фактор) – спеціалізована установа, що купує рахунки-фактури у своїх клієнтів;

— Клієнт (постачальник товару, кредитор) – промислова або торгова фірма, яка уклала угоду з факторинговою компанією;

— Підприємство (позичальник) – фірма – покупець товару.

Фактор купує у клієнта-постачальника право вимагати грошові кошти за поставлений товар з покупця, перераховуючи йому вартість товару за вирахуванням комісійної винагороди, і пред'являє платіжні вимоги клієнту-покупцю, який перераховує на їх основі гроші фактору. Для здійснення операцій з факторингу укладається договір, в якому обумовлюються оформлення документації, строки і частка суми платежів фактора від суми платіжних вимог, порядок реалізації операції, максимальні суми по операціях факторингу, розміри комісійної винагороди та інші умови. Підписанню договору передує аналітична робота банку. Отримавши заявку від підприємства, банк вивчає економічне і фінансове становище потенційного клієнта, характер його ділових зв'язків, на основі чого приймає рішення про укладення факторингового договору. При цьому клієнт банку надсилає йому всі рахунки-фактури, виставлені на покупців. По кожному документу клієнт повинен отримати згоду на оплату, тому що банк вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи платоспроможність покупців. При сприятливому вирішенні банк оплачує рахунок або в момент настання терміну платежу, або достроково.

Факторинг економічно вигідний всім учасникам угоди. Для клієнта-постачальника це впевненість у своєчасній оплаті товару, страхування кредитного ризику, для факторингової компанії чи банку – отримання комісійної винагороди.

Історично першим виник конвекційний факторинг, який є універсальною формою обслуговування підприємств. Він включає ведення бухгалтерського обліку, розрахунки з постачальниками і покупцями. При цьому підприємство займається випуском товару, а банк – бухгалтерським обліком. Оскільки для ведення бухгалтерського обліку потрібні великі витрати (приміщення, комп'ютери, їх обслуговування, зарплата працівників), підприємству факторинг обходиться дешевше, ніж своя бухгалтерія. Банк також отримує незаперечну вигоду, так як може використовувати банківських бухгалтерів і операціоністів, які ведуть рахунки підприємства, і отримати за рахунок цього прибуток.

Даний вид факторингу часто поєднується з дисконтуванням фактур, що передбачає придбання рахунків-фактур комерційним банком (фактором). Банк купує у свого клієнта право на отримання грошей від його покупців, при цьому відразу ж зараховує на рахунок постачальника близько 80% вартості відвантаженого товару, а решту суми перераховує йому в строго встановлений термін незалежно від отримання грошей банком. За це банк отримує комісійну винагороду. По суті, така операція є кредит під відвантажені товари, за який клієнт платить обумовлений відсоток. При такому вигляді факторингу боржників повідомляють про участь в операції банку, і цей запис робиться на рахунку-фактурі. В останні роки широке поширення одержав конфіденційний факторинг, який включає виконання тільки деяких операцій: уступку права на отримання грошей, оплату боргів і т.п. Він є формою надання постачальникові-клієнту факторингу – кредиту під відвантажені товари, а покупцю-клієнту факторингу – платіжного кредиту. У той же час при конфіденційному факторингу боржників не інформують про посередництво банку.

Факторингові операції можуть укладатися з правом регресу, тобто банк має право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, або без права регресу, коли такого права він не має.

Джерело — Історії інвесторів