Маразм крепчает?

ord-ua.com/2013/03/24/zasnizhena-vesna/?lpage=1

Вчора ми зібрались на Майдані, аби власними руками допомогати визволенню Київа із снігового полону. Добирались метрополітеном, тримаючи по кілька лопат кожний. З нами не було політиків, не було центральних каналів. Нас було приблизно в десять разів менше, ніж лайків і перепостів під закликом зібратись і повернути собі місто. Класична ситуація.


Ми не пішли в мерію — вона була порожньою. Ми не протягнули Попова обличчям по снігу і не посадили його на потяг у Комсомольськ — він був у Польщі, далеко від столиці України. І навіть якби у паралізованому місті, де замерзають люди, це було завданням номер один, для бойових дій вчора нас було замало. Та якщо запитають, заради кого ми прийшли — чи заради відомих партій, чи заради винагороди, чи заради самих себе-свого міста-своєї країни, — ви почуєте тільки одну відповідь.

Ми повинні оголосити війну проплаченим протестам. Не соромно йти маршем п’ятьма сотнями рішучих — соромно йти маршем десятьма тисячами куплених. Армію — не орендують. Патріотів через партійну касу — не замовляють. І якщо ми вже на вулиці, якщо ми вже на площі, якщо ми протестуємо чи справді повстаємо — ми хочемо відчувати поряд гаряче серце і міцне плече, а не дешевих лякливих акторів вартістю 50 гривень година.

З Майдану ми пішли до Олександрівської клінічної лікарні, що на Басейній. Там — ніяких бульдозерів і спецтехніки, на відміну від вулиці Банкової. Під’їзди до загальної хірургії, реанімації, нейрохірургії, харчоблоку — завалені снігом. Карети швидкої допомоги не можуть підвезти хворих. Продукти для стаціонарних пацієнтів — не доставляються. Ми працювали з 19:20 — і майже до 22:00. Розчистили все, про що нас просили керівники установи. А коли лікарям не вистачало рук — ми просто допомагали переносити ноші з людьми. Нічого особливого. Цими днями сотні людей на трасах і дорогах Києва відчувають дивовижне почуття обов’язку і віри у необхідність взаємодопомоги. Але коли зійде сніг, нам потрібно зробити висновки.

2-го квітня о 10:00 люди збираються біля Верховної Ради. Хто має сумніви — запевняю: збираються не заради Об’єднаної опозиції, не заради ВО «Свобода», не заради Віталія Кличка, а заради того, щоб повернути собі Київ. Бо повернувши Київ, ми повернемо собі Україну. Я також прийду. І запрошу всіх, кого зможу, включно з тими, з ким ще вчора ми розчищали дорогу для автомобілів швидких. Але якщо лідери опозиції позганяють туди куплену масовку — це буде останній ваш мітинг. Наступний вже буде без вас.


ВОЛОНТЕРИ ЗАВАЖАЮТЬ МНСниками зароблять гроші.
МНСники вимагають по 100 грн з кожної витягнутої машини, а з водіями позашляховиків, які їм заважають заробляти (водії-волонтери розтаскують машини безкоштовно) ПОБИЛИСЬ.

“Не поверишь, мы 5 пацанов которым до 20 лет, подрались с МЧСниками, подьехал Урал, вышло 6 мужичков, начали нам что то паять, орать на нас, говорить какие мы пидоры, суки и т.д, что мол мешаем работать, увидел майора, схватил за куртку, за бары, говорю «что ж вы такие супер пупер пиздатые спасатели похуисты, так пиздато работаете, что в киеве, создаются группы, которые сука вашу работу выполняют, уебки вы тупорылые, сука, ты только что вытащил фуру, за что взял 100 гривен, причем именно взял и сказал таксу, а нет так стоите»

На что вызвали ментов, на нас был выписан протокол, хотели забрать в отдел, на что я сказал что я сам приду после того как помогу всем людям.”

Станция метро «Вокзальная» была закрыта из-за того, что «кончились жетончики». Замерзшие люди были оставлены один на один со стихией.

Жирные гаишники, которых так много на дорогах в обычное время, вдруг куда-то исчезли, словно перелетные птицы. Вообще, в отличие от полиции какого-нибудь Нью-Йорка случаев помощи милиции киевлянам не зафиксировано. Сраные мордовороты из «Беркута», вместо того, чтобы людям помогать, видимо, отрабатывали на полигоне разгон демонстраций. Так что, спрашивать нужно не только с Попова, летающего на футбол в Польшу вместо работы, но и с начальника киевской милиции, показавшего полную недееспособность, и с МЧС, и так далее.


Потому уважаемые ГРАЖДАНЕ, или ВЫ задумаетесь и объединитесь, ну и дальше ВМЕСТЕ возьмем эти бревнышки, пенёчки, кровосиси и всю шушваль, и вынесем куда подальше… или будущего у этой страны нет.

И тут меня осенило: А как же наш дорогой Президент? Когда в какой-либо стране происходит стихийное бедствие, мы видим в телевизоре президента этой страны. Он, как правило, показывает пример своим гражданам — Меркель расчищает свой двор, Обама поит чаем жертв торнадо, даже КГБист Путин тушит пожары. Наверное, Виктор Федорович хочет расчистить свой двор в Межигорье, но у него не получается — двор-то большой! Как он покажет пример?
Поехали мы в Межигорье. Дорога шла по ул. Богатырской Она расчищена до самого асфальта! Асфальт охраняют около 120 ментов. До самого Межигорья работает снегоуборочная техника. Я насчитал 24 снегоуборочные машины, 3 бронетранспортера и 2 мощных снегоуборщика, применяемых на военных аэродромах.
Такого количества техники на 5 км. дороги я не видел на протяжении 5-ти часов езды по городу.
Ну а к Межигорью меня не пустили. Дорогу перегородили 2 бронетранспортера и взвод милиции.

Ну мы и успокоились. Наверное, у нашего Дорогого все в порядке! Ему помог весь Киев.
Ведь половина всей снегоуборочной техники Киева, которую мы с вами и оплачиваем, пришла ему на помощь