Про рейтинги та страшилки аналітиків

«Прощай, Moody's: инвесторы больше не доверяют мнению рейтинговых агентств. Трейдеры на мировом рынке облигаций все чаще не берут во внимание рейтинги крупнейших агентств, например Moody's или Standard & Poor's, и, более того, часто поступаю диаметрально противоположным образом, чем им рекомендуют агентства, пишет Лента.ру»


Цікаву інформацію розмістив рідний Мінфін. Ці відомості навіяли на певні роздуми про роботу як рейтингових агентств, так і аналітичних центрів, та й, взагалі, аналітиків. Не хочу повторювати про що вже неодноразово писали — про роль та місце рейтингових агентств в кризі 2008 року, про переродження ролі та функцій агентств з інструменту для інвесторів в гравця геополітики

Подивимося на українські реалії.

Коли 2005 року завдяки енергії та наполегливості Олександра Гінзбурга з’явилося перше рейтингове агентство «Кредит рейтинг», то це була «бомба» на фінансовому ринку. Скільки суперечок, звинувачень, судів, скарг до прокуратури Антимонопольного комітету, СБУ та всіх можливих органів влади, мабуть, не було за всю історію ринку, та й навряд чи буде. Супротив та звинувачення в монополізмі об’єктивно мали місце, та підтримка на вулиці Грушевського дала можливість агентству повноцінно запрацювати, а постать Гінзбурга набула просто демонічної сили. Навіть затьмаривши на певний час постать Івченка В. А. Як послухати тоді учасників ринку, то всі проблеми були виключно із-за монопольного становища «Кредит-Рейтингу».

Пройшов час, змінилася команда на Грушевського, порушили монополію, зараз 6 уповноважених українських та 3 міжнародних агентства присвоюють рейтинги по окремих позиціях.

Чи стало від цього краще? Чи вони мають більше довіри? Чи десь їх оцінка використовується при прийнятті рішень? Чи їх висновки мають такий резонанс, як міжнародних агентств по Греції чи Іспанії?

Хоча з іншої сторони може воно й до кращого, менше довіряти комусь, а більше вивчати ситуацію самостійно, більш виваженого та об’єктивно приймати рішення.

Тим більше, що всі ці схеми, методики по яким проходить оцінка, по яким працюють аналітики, часто носять схоластичний характер. А в намаганні попередити можливі збитки, по моєму, аналітики часто змагаються у тому, хто видасть біль негативний прогноз, і у кого сценарій майбутнього буде більш апокаліптичний.

Влітку була в мене дискусія з Ігорем Мазепою, власником Concorde Capital, з приводу вартості долара на 2012 року. Мій прогноз був 8-8.5, максимум під 9 грн. Ігорь вважав, що ціна зеленого будет — 10-12 грн за долар, а то й 14 грн називали його колеги торговці та їх аналітики. Так що Ігоре, де шампанське?)

А другий колега, який працює на західні ринки, пророчив дефолт на кінець року. На моє запитання, чим викликаний такий песимістичний прогноз він послався на думку західних аналітиків, які оцінювали стан економіки України по ситуації з бізнесом Ахметова. Мовляв, якщо проблеми в нього, то об’єктивно проблеми в Україні. Оригінальний підхід.

Та все ж реальне життя набагато складніше та багатогранніше ніж будь-які схеми чи методики. А рейтингові агентства мабуть будуть мати попит, коли буде в них реальна необхідність, коли платить за їх послугу буде не продавець, а покупець того активу, який вони оцінюють, тільки тоді можна надіятися на об’єктивність.

Та все ж таки життя набагато складніше будь-яких схем та методик!