Чиновники НБУ пытаются скрыть преступления, совершаемые сотрудниками банков

Пожалуйста:

ЕЛЕКТРОННА ПОШТА

Національний банк України
Юридичний департамент Банкам України

Територіальні управління Національного банку України

02.04.2012 № 18-312/1919-3492

Про звернення до
правоохоронних органів

Національний банк України з метою забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків зазначає таке.
За отриманою від правоохоронних органів інформацією упродовж 2011 року порушено понад дві тисячі кримінальних справ за вчинення злочинів у банківській сфері.
Суб’єктами вчинення таких злочинів є як клієнти банків, так і службові особи банків.
Враховуючи зазначене, звертаємо увагу на наступне.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
Статтею 222 Кримінального кодексу України (далі – КК України) передбачена кримінальна відповідальність за надання банкам завідомо неправдивої інформації з метою одержання кредитів, а також за вчинення таких дій із завданням великої матеріальної шкоди.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» завідомо неправдива інформація, надана, зокрема, банкам — це така інформація, яка могла бути або стала підставою для прийняття рішення про надання відповідному суб'єкту кредитів (коли не зазначено в документах, наданих банку для одержання кредиту, що є інший неповернений кредит, або завідомо неправдиво вказано мету використання коштів, які особа має намір одержати як кредит, тощо).
Також зазначено, що матеріальна шкода банку може бути заподіяна внаслідок використання кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплати відсотків по них.
Окрім вказаного злочину, поширеними злочинними діяннями, що мають місце у банківській сфері, є фіктивне підприємництво (стаття 205 КК України), тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також службове підроблення (стаття 366 КК України).

Слід зазначити, що незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному підприємництві, зокрема, є одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності; легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом тощо.
Водночас мають місце факти надання службовцями банків кредитів без належного вивчення платоспроможності боржника та відповідного забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчиненню зазначених та інших злочинів у сфері банківської діяльності, а також уникнення можливого завдання банкам матеріальної шкоди у зв’язку з вчиненням таких злочинів, зазначаємо про необхідність обов’язкового повідомлення правоохоронних органів про факти, що можуть свідчити про злочинну діяльність.
Такі повідомлення направляються до відповідних органів в порядку, встановленому статтею 95 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Окрім того, якщо в банку є підстави вважати, що внаслідок незаконних дій позичальника банку та відповідно вкладникам чи державі безпосередньо буде завдано істотної шкоди, він має право звернутися із заявою про злочин на підставі статті 39 Кримінального кодексу України (крайня необхідність). Зокрема такі випадки можуть бути пов’язані із реалізацією на момент звернення банку позичальником заставленого за одержаним кредитом майна, зняття кредитних коштів готівкою, вчинення боржником інших протиправних дій, що унеможливить без негайного реагування правоохоронних органів повернення кредиту.
При цьому, враховуючи, що такі повідомлення, як правило, містять інформацію, яка є банківською таємницею, надання правоохоронним органам такої інформації на підставі статті 95 КПК України не є протиправним розкриттям банківської таємниці.
Однак зауважуємо, що оформлення відповідних повідомлень, які містять банківську таємницю, має здійснюватися з дотриманням порядку, встановленого главою 2 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267.
Згідно зі статтею 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти відповідне рішення та одночасно вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його.

Заступник Голови
Національного банку України І. В. Соркін

Діденко І.В. 2531930
18IURI@U0H0