Про багатство — справжнє та примарне.Філософські роздуми.

З віком, з набуттям життєвого досвіду, періодично настають моменти, коли замислюєшся над переоцінкою цінностей — не матеріальних, але моральних, етичних, життєвих. Мимоволі задаєш собі питання — чи дійсно всі пріоритети в житті розставлені вірно і всі устої, яких дотримуєшся, є дійно непохитними? І що є дійсно цінним, а що – «пустишкою», що є багатством справжнім і що — примарним. Якось в контексті таких роздумів наштовхнувся на цікаву інформацію.

Кілька років тому на одній з конференцій з інвестицій та фінансів у США виступив Білл Гейтс. Під час запитань та відповідей йому поставили запитання, яке розсмішило всіх: чи міг би він, один із найбагатших людей у світі, сприйняти, що його донька вийде заміж за бідного чи скромного чоловіка?

Білл відповів:

«Для початку зрозумійте, що багатство не означає мати банківський рахунок із великою кількістю грошей.

Багатство – це насамперед здатність створювати багатство.

Приклад: Той, хто виграв в лотереї або у випадкових іграх, навіть заробивши 100 мільйонів – це не багата людина, це бідна людина з купою грошей. Ось чому 90% лотерейних мільйонерів знову стають бідними через 5 років.

Також існують багаті люди, які не мають грошей.

Приклад: Більшість підприємців.

Вони вже на шляху до багатства, навіть якщо вони не мають грошей, тому що вони розвивають свій фінансовий інтелект, а це і є багатство.

Чим відрізняються багаті та бідні?

Якщо ви бачите, що молода людина вирішує закінчити школу, дізнається нове, намагається постійно вдосконалюватися, знайте, що вона багата людина.

Якщо ви побачите молоду людину, яка думає, що проблема в державі, і вважає, що багаті — всі поголовно злодії, яких вона постійно критикує, знайте, що це бідна людина.

Багаті переконані, що їм потрібна лише інформація та навчання, щоб злетіти. Бідні ж вважають, що інші мають дати їм грошей на зліт.

На закінчення, коли я говорю, що моя донька не вийде заміж за бідного чоловіка, я не маю на увазі гроші. Я кажу про здатність цієї людини створювати багатство.

Факт, що більшість злочинців – бідні. Перед грошима вони втрачають розум, тому крадуть та нападають, бо самі не знають, як можна заробити.

Якось охоронець банку знайшов сумку з грошима, взяв сумку та передав її керуючому банку.

Люди називали цю людину ідіотом, але насправді ця людина була просто багатою людиною, яка не мала грошей.

Через рік банк запропонував йому посаду на ресепшн, через 3 роки він керував обслуговуванням клієнтів, а за 10 років керував регіональним відділенням цього банку. Тепер він управляє сотнями співробітників, і його річні премії вищі за ту суму, яку він міг вкрасти.

Багатство – це насамперед стан душі!»

В світлі вищесказаного згадуються висловлювання деяких «багатіїв-скороспілок», в т.ч. наприклад і деяких наших форумних «псевдоолігархів».Як насправді убого виглядають ті, хто вихваляється тим, що веде життя трутня, існуючи на кошти від отриманої спадщини, виграшу в лотерею чи продажу раніше купленої криптовалюти! Особливо комічно виглядають потуги декого з «криптобуржуїв» зарахувати себе і собі подібних до якоїсь такої собі «касти обраних», яким відкрилось те, що не дано бачити іншим.І лише з сарказмом сприймаються їхні заяви на кшталт «не вмієш працювати головою – йди пахати на завод». Особисто я в тисячу і у мільйон разів більше поважатиму заводського «пахаря», який своє працею створює щось потрібне і корисне, ніж «мамчиного бізнесмена», який вважає себе «фінансовим генієм», бо зірвав куш, купивши і продавши цифровий непотріб.

Праця – це напевне найбільша складова того, що ми називаємо змістом життя. Не каторжна, проти волі, але творча, з усвідомленням важливості для інших того, що робиш ти. Праця зробила з мавпи людину і праця є рушієм життя на Землі.

Ні, я аж ніяк не можу назвати себе трудоголіком.Але мені потрібна діяльність – потрібен розвиток і пізнання нового, потрібне творення, прийняття рішень, потрібно ставити цілі і їх досягати, тобто, образно кажучи, потрібно бути «учасником процесу». Інакше я просто почуваюся «за бортом», навіть при відсутності матеріальних труднощів. І звичайно, результати моїх діянь повинні бути потрібні комусь.Віддаючи результати своєї праці, ми користаємо зі створеного іншими – завдяки цьому триває життя, це аксіома.

Іноді я задаю собі питання – чи хотів би я, щоб раптом на мене звалився «грошовий мішок», наприклад у вигляді мільйонної спадщини чи виграшу у лотерею. Не буду кривити душею – хотів би. Але не для того, щоб вести паразитичний спосіб життя, споживаючи створене іншими і не віддаючи нічого взамін. Щось би, звичайно, потратив на себе – наприклад, купив би нове житло чи авто (хоча не маю у цьому якоїсь гострої потреби).Допоміг би дітям закрити якісь їхні життєві питання.Але основна частина коштів пішла б у справу – на розширення бізнесу чи на відкриття нових напрямків діяльності і т.д. І для мене жалюгідними є ті, хто отримав шанс щось створити чи чогось досягти, зірвавши разовий куш (наприклад, на продажі криптовалюти), але марнують його на те, щоб просто жити паразитичним життям, як чиряк на тілі – висмоктуючи з організму поживні речовини і нічим корисним не наповнюючи організм взамін, хіба лише гноєм. Це і є ті самі бідні люди з купою грошей, про яких говорив Гейтс.

В російській мові є слово «созидать», якому я не можу знайти точного аналога в українській.Воно близьке до слова «создавать» (створювати), але має трохи інший відтінок значення – більш широкий, більш глобальний, якщо можна так сказати.

Так от, потрібно «созидать», приносити користь, бути частиною чогось більшого, ніж ти сам.Людина – не центр Всесвіту, а лише цеглина у величній будівлі, гвинтик, коліщатко у складному механізмі, весь замисел якого їй навіть не дано осягнути. Ми не придумаємо нової природи речей, вона є такою, як є.Людина або приймає її і живе зі спокійною душею або пробує їй опиратись і провалюється у безодню.

Зрештою, матеріальні та й віртуальні (цифрові) цінності можна втратити, їх можуть відібрати – унаслідок бойових дій, впливу стихій, нещасних випадків, грабежу, шахрайства, хакерських атак, програмних збоїв і т.д. А от знання, навики, вміння – це те, що буде з людиною упродовж всього її життя. І лише людина, яка діє і творить, прагне самовдосконалюватись, плоди праці якої приносять користь іншим і яка отримує моральне задоволення від своєї роботи є по-справжньому багатою. І отримати достойну матеріальну віддачу від своєї праці така людина завжди зможе.