Енергоефективність житла в Україні: фата-моргана чи реальність

Кожного року Україну спіткає несподіване випробування. Приходить зима та виникають проблеми з початком опалювального сезону. А трохи згодом починають приходити «листи щастя» — квитанції за тепло, електроенергію та інші блага цивілізації. Чи можна вирватися з цього зачарованого кола? Давайте розбиратися.

Але для початку варто осягнути масштаби проблеми. Експертами підраховано, що в Європі середнє питоме енергоспоживання житла не перевищує 90 кВт*год на кв. метр. В Україні цей показник вдвічі більший. Йдемо далі. Майже 2/3 вітчизняного житлового фонду експлуатується понад 50 років. При цьому старі будівлі споживають енергії на 40-70% більше за новобудови.

Висновки здаються очевидними. По-перше, треба більше будувати нового житла, яке відповідатиме європейськими стандартам енергоспоживання. По-друге, країна потребує Національної програми термомодернізації житлових будинків. По-третє, бажано, щоб кожен власник житла нарешті збагнув, що рятування того, хто мерзне та переплачує — це насамперед особиста справа того, хто мерзне та переплачує.

Що ми маємо на даний момент.

По новому житлу. На початку цього року Мінрегіон встановив мінімальні вимоги до енергоефективності житлових та громадських будівель. Ці вимоги повинні обов’язково враховуватися не лише при будівництві нового житла, а й при його реконструкції та капітальному ремонті. До кінця року очікується розробка 26 нових національних стандартів в будівництві щодо енергоефективності. Отже, процес іде, тому давайте слідкувати за тим, як швидко ринок зможе опанувати нові стандарти. Як фахівець стверджую — провідні будівельні компанії готові для гідної відповіді на цей виклик.

По термомодернізації. Головна перепона — вартість робіт. Бюджет далеко не кожного ОСББ, навіть з урахуванням численних програм компенсацій та співфінансування, може потягнути весь комплекс енергоефективних заходів. Можливий вихід — прискорення розгляду законопроєкту «Про створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель». Принаймні, його розробники стверджують, що прийняття запропонованих новацій дозволить «знизити бар'єри для глибокої «поетапної» термомодернізації будівель».

По формуванню більш активної позиції власників житла. Вважаю, цей напрямок найбільш недооціненим. З одного боку, в ЗМІ можна знайти дані, які свідчать, що майже 2/3 українців не чуло про жодну з державних чи місцевих програм підтримки енергоефективності. З іншого, доводиться констатувати, що в Україні поки що не сформовано свідомий попит на придбання житла в будівлях з високим класом енергоефективності. Тоді як в Європі цей параметр суттєво впливає на вартість нерухомості, а часто-густо — і на його престижність. І це спільний недоробок як самих забудовників, так і агенцій з продажу нерухомості.

В цілому ж можна з певною долею обережності припустити, що Україна вже находиться на вірному шляху. Але темпи просування поки що незадовільні. Проте, все залежить від нас самих.