Декілька слів до теми реформування в Україні споживчого кредитування

 16 жовтня набув чинності закон про внесення змін до низки законів України, що регулюють відносини кредиторів та споживачів фінансових послуг. Очікується, що закон вплине на статус обох сторін споживчого кредитування1– як банків, так і позичальників.

Відновлення заборони споживчого кредитування в іноземній валюті на території України.

Подібна заборона періодично вводилася в Україні, починаючи з жовтня 2008 року. Вона розглядається регулятором як тимчасовий захід, що покликаний зменшити розмір проблемних активів в портфелях банків, попередити девальвацію національної валюти і знизити ризики фінансової системи вцілому. Очікується, що дана заборона буде поширюватися як на нові кредити банків, які тепер можна буде отримати тільки в гривні, так і на продовження строків діючих кредитів в іноземній валюті та надання траншів за кредитним лініями на підставі додаткових угод.

Звернення стягнення на рухоме майно за виконавчими написами нотаріусів.

Як свідчить судова практика Вищого господарського суду, до цього часу українські суди ставили під сумнів можливість застосування банками зазначеного способу Звернення стягнення на предмет застави, зважаючи на те, що такий спосіб не передбачений Законом «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Віднині банки матимуть змогу безперешкодно звертати стягнення на заставне майно за нотаріально посвідченими угодами на підставі виконавчих написів.

Задоволення прав кредиторів за споживчими кредитами в разі банкрутства позичальника.

Заборгованість фізичних осіб — приватних підприємців за споживчими кредитами, не пов'язаними із підприємницькою діяльністю,не може бути стягнена із застосуванням процедури банкрутства; майно, передане в заставу за такими кредитами, не включається до ліквідаційної маси.

Виселення мешканців заставного житла.

Право банку виселяти мешканців жилих приміщень при зверненні стягнення тепер не залежатиме від їх повідомлення іпотекодержателем — рішення про Виселення мешканцій житла має бути винесено судом одночасно з рішенням про Звернення стягнення на предмет іпотеки (за чинною досі нормою, питання Виселення мешканців відносилося на розсуд суду, вимагало подання іпотекодержателем окремого клопотання (заяви) до суду та попередження мешканців за 1 місяць). Однак, зазначене нововведення стосуватиметься тільки випадків Звернення банком стягнення через суд; якщо ж банк застосовуватиме позасудовий порядок стягнення (за договором про Задоволення вимог іпотекодержателя), у мешканців і надалі буде строк в один місяць (за погодженням із банком — більш тривалий термін) для звільнення приміщень.

Легалізація змінюваної процентної ставки.

Закон встановлює, що така ставка має прив'язуватися до індексів, які публікуються незалежними фінансовими установами з визнаною репутацією, та може «коливатися» за умови повідомлення позичальника щонайменше за 15 календарних днів до дати застосування нового значення ставки. Експерти очікують, що роль такого індексу, можливо, буде відігравати індекс ставок з депозитів фізичних осіб (UIRD), запроваджений НБУ напочатку цього року та застосовується рядом українських банків. До цього часу українське Законодавство не визначало порядок застосування змінюваної процентної ставки2, проте деякі банки, наслідуючи світову практику, намагалися застосовувати її — кожен на свій лад, найчастіше прив'язуючи розмір процентів до всесвітньо відомих індексів Libor та Euribor.

Отже, зазначені спроби українських банків відтепер буде легалізовано, за умовидотримання ними низки умов. Так, в кредитному договорі мають зазначатися: (а) умови та порядок збільшення/зменшення змінюваної процентної ставки; (b) порядок її розрахунку; (c) максимальний розмір збільшення процентної ставки. Варто також зазначити, що банки не матимуть права змінювати порядок розрахунку плаваючої процентної ставки без згоди позичальників.

Додаткові гарантії для позичальників споживчих кредитів.

Віднині, орієнтовна сукупна вартість кредиту, про розмір якої кредитодавець має повідомляти споживача перед укладенням кредитного договору, тепер має бути вказана як у грошовому виразі, так і в процентному значенні. Крім того, у разі дострокового повернення кредиту позичальником з власної ініціативи, кредитор позбавляється права встановлювати комісію за таке дострокове погашення та зобов'язаний прийняти платіж. Додатковими гарантіями для споживачів також є те, що кредитор не вправі вимагати дострокового повернення іпотечних споживчих кредитів, якщо прострочення позичальником кредиту/відсотків склало менше трьох місяців (раніше — не менше одного місяця); при цьому строк дострокового повернення споживачем зазначених кредитів на вимогу кредитора збільшено до 60 календарних днів (раніше такий строк становив 30 календарних днів) з дня одержання відповідного повідомлення від кредитора. Варто зазначити, що закон поширюватиметься на кредитні договори, укладені після набрання ним чинності.

Реструктуризація кредитної заборгованості за споживчими кредитами.

Позичальники, у випадку належного виконання реструктуризованих зобов'язань протягом трьох років з дати реструктуризації боргу, можуть розраховувати на щорічне (протягом п'яти років) списання банком 0,5% суми основного непогашеного боргу (звичайно, питання, чи дозволяти позичальнику таке списання, відноситься на розсуд банку), при цьому банки отримають право відносити зазначені суми списань до складу витрат3. Крім того, на законодавчому рівні банкам дозволяється звільняти позичальників від обов'язку сплачувати штрафні санкції, що виникли до дати реструктуризації (раніше право банку звільняти позичальників від сплати штрафів залежало від конкретних умов договору).

Розкриття банківської таємниці.

Банки нарешті отримають можливість безперешкодно розкривати інформацію про клієнтів в разі укладення договорів про відступлення прав вимоги до клієнта (раніше таке Розкриття можливо було тільки з письмового дозволу відповідного клієнта, якщо інше не передбачалося умовами договору). Враховуючи те, що відступлення кредитором прав вимоги за кредитними договорами без необхідності отримання згоди боржника є усталеною практикою для української банківської системи, зазначені вище зміни нададуть банкам змогу вільно відступати права вимоги до клієнтів колекторським агентствам та факторинговим компаніям.