Інтернет-еквайринг в Україні у 2024 році: плюси, мінуси, підводні камені

Вітаю, мене звуть Дарина, я Business Development Manager fintech-компанії bill_line, і сьогодні розповім про сучасний стан «хлібу з маслом» будь-якого платіжного сервіс провайдера – інтернет-еквайринг. Послуга ця далеко не нова, бо український ринок еквайрингу дуже «розігрітий»: в наявності великий пул клієнтів та якісні рішення, створені для них як банками, так і небанківськими фінустановами. Однак ринок фінпослуг змінила повномасштабна війна (як і будь-який ринок, сюрприз), а тому я буду говорити з перспективи того, як саме 2,5 роки війни трансформували еквайринг, куди зміститися акценти і на що варто звертати увагу, якщо ви почали працювати у цій сфері.

Стан ринку

Повномасштабна війна зменшила ринок domestic-сегмент приймання платежів для українських компаній. Частина бізнесів закрилися, частина стали на паузу. Однак саме фінтех демонструє чи не найбільшу стійкість ще з моменту початку COVID-19 (пам’ятаєте, коли це було нашою найбільшою проблемою?). Причини для цього традиційні для будь-якої сфери бізнесу, в якій сильні інновації: сучасні методи управління, акцент на мобільності та швидкості прийняття рішень і т.д.

Саме тому ринок активно відновлюється. Це бачу і я, людина зі сфери, так і фіксується у дослідженнях профільних асоціацій. Деякий час ринок був у стані жорсткої економіки з мінімумом інвестицій та урізанням непріоритетних витрат (PR, внутрішньокорпоративні активності чи додаткові плюшки офісів), однак зараз інвестиції у розвиток активно повертаються.

Головна тема більше двох років – вихід на іноземні ринки. Тепер це основа прибутковості компанії, якщо «рідний» ринок просів. Але що ж у нас на «домашньому полі»? Як на мене, все дуже непросто, але тільки для тих гравців ринку, хто не бажає змінюватися і розвиватися.

Основні запити мерчантів

Тут все просто – мерчант бажає якомога якісного платіжного рішення за найменший відсоток комісії з кожної транзакції. Однак є нюанси. Перший – частина бізнесів закрилася. Другий – багато представників малого бізнесу, враховуючи податкове навантаження під час війни, не хочуть працювати офіційно.

Ті ж, хто зберіг свій середній чи великий бізнес, зробив це завдяки тим же практикам оптимізації витрат. І тут ми отримуємо третій нюанс — мерчант розуміє свою цінність і знає про високу конкуренцію у фінтеху, яка в умовах війни лише посилилася.

Все це складає перед нами картинку того, що запити мерчанта все ті ж. Однак запит на рівень комунікації щодо них та впровадження суттєво зріс. Ми говоримо про:

1. Гнучку тарифну політику для різних сегментів діяльності одного й того ж мерчанта;

2. Посилення кількісного та якісного рівня роботи саппорта платіжного сервіс-провайдера;

3. Оперативне впровадження «бажалок» мерчанта: персоналізації форм, нових платіжних методів

4. Зростання якості у питанні звітів, звірок (іншими словами, регулярне оновлення кабінету мерчанта).

Реальність така: на вітчизняному ринку немає місця банкам та платіжним сервіс-провайдерам, які не «вивозять» ці пункти.

Основні вимоги банків та сервіс-провайдерів

Фінтех (яка дивина) хоче отримувати максимальний прибуток від мерчанта за рахунок свого платіжного рішення, над яким щоденно працює. Однак, на додачу до згаданого зменшення українського ринку, сфера в 2021 року переживала зниження комісії інтерчейндж. На час війни її було спочатку обнулено, потім встановлено на рівні 0,7%, а потім знову підвищено до 0,9%, які б мали бути досягнуті згідно з домовленостями «довоєнних часів».

Як ви знаєте, розмір цієї комісії напряму впливає на комісію за еквайринг. Тому пояснювати, чому заробляти на вітчизняному ринку стало набагато складніше, точно не треба. До цього додаємо регулярне посилення норм фінмоніторингу і отримаємо «гру на високих складностях».

Все це значить, що надавачі послуг – тобто банки та небанківські фінустанови – намагаються якомога сильніше затягнути пасок комісії додатковими умовами. Вони можуть стосуватися сфери бізнесу в залежності від mcc, обороту мерчанта та страховки на випадок його зниження, додаткових оплат за нові фішки еквайрингу, плати за підключення і т.д. У всього цього є зрозумілі «ринкові тарифи», що робить майже неможливим будь-який демпінг та максимально страхує обидві сторони від необгрунтованого завищення.

Що ж у підсумку? Так, ринок змінився, але зовсім не так сильно, як міг. Часи високих комісій, простих підключень та безтурботного життя в активному розвитку минули. Війна лише посилила та зробила більш болючою просту істину: ринок інтернет-еквайринг в Україні став зрілим. І тому всі його учасники мають стати такими ж – або піти.