Спори вкладників із Фондом — це адміністративна юрисдикція, Верховний Суд України (20.09.2016)

Верховний Суд України на засіданні Судової палати в адміністративних справах 20 вересня 2016 року розглянув справу № 819/2132/15, а також справу № 826/12348/15 предметом яких був спір про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині визнання нікчемними правочинів. Відповідно до висновків Верховного Суду України такі провадження не є такими, що підлягають закриттю та розгляду в порядку господарського судочинства.

Зорема, при розгляді справи № 826/12348/15 Верховний Суд України зробив висновок, що з аналізу постанови Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) не вбачаються підстави для висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у цій постанові висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки вона постановлена за інших фактичних обставин, ніж у справі, що розглядається.

Також в іншій справи № 819/2132/15 Верховний Суд України зазначив, згідно з оскаржуваною ухвалою Вищий адміністративний суд України виходив із того, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, тобто що укладений ОСОБА_3 правочин носить ознаки нікчемності або визнаний недійсним в судовому порядку, і в повідомленні позивачу про нікчемність правочину від 27 серпня 2015 року відсутня конкретна підстава для визнання договору банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2015 року № 013-19500-200115 нікчемним.

Що стосується доводів заяви з приводу порушення встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, на підтвердження чого долучено копію постанови Верховного Суду України від 15 червня 2016 року, то в цій справі суд послався на правову позицію, викладену в постанові від 16 лютого 2016 року (№ 21-4846а16) про підвідомчість судам господарської юрисдикції спору між управлінням Пенсійного фонду України та банком, у якого є обов'язок щодо перерахування бюджетних коштів за вимогою пенсійного органу, оскільки банк не виконав свій обов'язок щодо перерахування на рахунок пенсійного органу коштів зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції відчуження легкових автомобілів протягом трьох операційних днів. Тобто це рішення ухвалено у спорі щодо правовідносин, які не є подібними.