Про контрабанду з «контрабандистом»: перше велике інтерв'ю з Орестом Фірманюком

КИЇВ. 21 листопада. УНН. Про митницю та контрабанду сьогодні не говорить лише лінивий. Десятки експертів та журналістів наперебій називають схеми, суми і навіть прізвища тих, хто керує тіньовими потоками грошей та товарів, обсяги яких не можуть не вражати. Ледь не половина економіки країни — у цій контрабандній тіні.

Ці ж самі експерти генерують десятки рецептів подолання цього, що, з їхніх розрахунків, може призвести до економічного прориву країни.

А новий очільник митниці Максим Нефьодов, засукавши рукава, вже п’ятий місяць намагається побороти контрабанду. Явище, з яким країна веде боротьбу вже 28 років, але до сьогодні воно перемагало усіх «Дон Кіхотів».

Ми вирішили не брати 101-ше інтерв’ю у Максима Нефьодова, а взяти перше інтерв’ю у когось з тих, кого сам очільник митниці називав «королями контрабанди».

Ми пішли з кінця «списку Нефьодова» і спробували зв’язатися з Орестом Фірманюком. На диво, він не відмовив.

— Ви готові до незручних питань?

— Головне, щоб Ви були готові до несподіваних відповідей, та не побоялися їх опублікувати.

Саме з цієї фрази розпочалася наша розмова.

— Якщо ввести Ваше прізвище в інтернеті, то пошукова система одразу видає 5-6 посилань, де Ви фігуруєте як головний контрабандист країни. Це правда? Ви — контрабандист?

— Це питання, яке складно коментувати, а ще складніше його спростовувати. Але я так розумію, що для вас воно є ледь не головним, тож, спробую пояснити.

Якщо коротко — fake news правлять світом. Якщо більш детально, то, на жаль, українські ЗМІ за останні роки перетворилися на інструмент формування в головах людей викривленої реальності, яку не те що неможливо спростувати, її інколи не встигаєш відстежувати.

Я ж не здивую вас тим, коли скажу, що за 3-5 тисяч доларів можна розмістити будь-яку викривальну або звинувачувальну статтю про будь-кого майже в будь-якому ЗМІ.

А вклавши, наприклад, 50-60 тисяч доларів, можна організувати масштабну викривальну кампанію проти будь-якого чиновника або бізнесмена, зробивши з нього контрабандиста, корупціонера, злочинця. Купа медіаагентств пропонують такі «комплексні» послуги.

— Тобто, Ви стверджуєте, що все, що про Вас пишуть — брехня?

— Якщо скажу, що я — «святоша», це точно буде неправда. Святих немає, і я не виняток. Я на ринку логістики — з 90-х і пройшов усі реалії українського бюрократичного апарату та корупції в ньому.

— Тоді розкажіть, як все це виглядає зсередини.

— Усе просто. Є система, у якій ти або погоджуєшся працювати на тих умовах, які є (а це — хабарі, відкати, оптимізація...), або ти вибуваєш з бізнесу. У мене було різне. Але не тому, що я цього прагнув, а тому, що це правила гри.

При цьому ми ніколи не брали участі у чорних схемах, на відміну від тих, хто приходив «від влади».

Згадайте Курченка (Сергій Курченко — ред). Чого він не може в’їхати в країну? Бо у нього схеми були чорні. Він завозив паливо і нічого не платив. І коли змінилася влада, ці схеми взялися розслідувати і без проблем знайшли всі докази порушення законодавства. Далі візьміть Грановського — та ж історія.

Ми не ідеальні, але ми маємо червоні лінії, за які не переступаємо. Ми працюємо так, щоб завтра у нас вдома не було обшуків. І, до речі, за час роботи у нас їх не було жодного разу. Хоча наш офіс — поруч з СБУ.

— Але кожна наступна влада каже одне й те ж: «Треба долати корупцію, побороти контрабанду, наповнити бюджет». Кому з президентів за ці роки вдалося зробити митницю менш корумпованою?

— При Ющенку корупції на митниці було найменше — це факт.

При Януковичу вона розквітла, а при Порошенку визріла та дала плоди. Найбільший утиск бізнесу на митниці був саме при ньому.

Дійшло до абсурду, бо без корупційного чинника працювати не могли навіть наближені до Порошенка компанії. Гроші в бюджет їх не цікавили. Все в кишеню.

Про ці часи можна написати книгу, але масштаб корупції та кількість схем були такі, що змусили Порошенка взагалі відкрити тіньову структуру з її контролю. Відомий офіс контрабанди, яким керував його партнер Грановський. Чули про такий?

— Читали, але думали, що це був передвиборчий міф. Занадто неймовірно.

— Який же це міф, коли це цілком реальна структура, яку контролював Олександр Грановський та департамент «К» СБУ Павла Демчини, який виконував роль Цербера і якого спускали на незгодних працювати за їхніми схемами.

— І Ви теж працювали на цей офіс та платили хабарі?

— Наша група не погодилася працювати з офісом Грановського, і не тому, що ми дуже «правильні» чи принципові.

Це рішення далося нелегко, адже на той час в компанії працювали 200 працівників. Ми мали 4 офіси — у Німеччині, Італії, Китаї та Туреччині. 7 000 клієнтів, яких ми збирали 10 років.

Але представники Олександра Грановського, які, до речі, непогано себе почувають і при теперішній владі, нам поставили умову: або ми їх беремо повноцінними партнерами в бізнес, знайомимо з клієнтами, представляємо колективу як членів команди — тоді зможемо працювати далі, або більше займатися бізнесом не будемо.

— Це ж типове рейдерство...

— Звісно. Тоді наша команда вирішила, що з такими людьми, якщо можна їх вважати за людей, працювати неможливо, і ми закрили компанію та звільнили 90% працівників. Вийшли з гри.

За рік почали з «чистого листа», але старалися займатися суто логістикою і на милю не підходити до митниці.
Наша оновлена команда складалася з 20 працівників. Та це не дуже нам допомогло.

На нас дуже тиснули.

Команда Грановського більше не хотіла нас «віджати», а просто «кошмарила».

Вантажі, які ми возили, усі на 100% доглядали, під час догляду псували, затримували їх на тижні, постійно вимагали підтвердження вартості. І все — у рамках закону, чинний Митний кодекс — чудовий інструмент для цього. Трактуй, як хочеш.

-Тобто, за часів Порошенка все або йшло контрабандою, або не йшло?

— Тут треба розрізняти, що таке контрабанда, а що таке біле, сіре, чорне. У нас відбулася велика підміна термінів та процесів. І це зручно для тих, хто насправді грабує країну.

Давайте зараз вийдемо на вулицю і купимо пачку цигарок в кіоску.

Нам з вами їх продадуть, а фіскальний чек не дадуть. А це підакцизний товар. Це порушення закону? Так. Ухилення від оподаткування? Сто відсотків. ПДВ, місцевий акциз, податок на прибуток...

А у маршрутці Вам дають квиток? Ні. Все те ж саме. Хто контролює, скільки заробляє перевізник? Ніхто.

Купуєте якусь техніку або товари в магазинах — і знову питання. Чи сплачують податки з цих продажів?

І так ми з вами можемо рухатись по усіх галузях.

Ресторани, виробництво. І все це — схема. Це називається оптимізація сплати податків. Різних. ПДВ, податок на прибуток, оподаткування заробітної плати.

Оптимізація при імпорті, яка відбувається на митниці — це така сама оптимізація, як і при збуті товарів всередині країни.

— До чого тут контрабанда?

— А до того, що все те, що звикли називати контрабандою, — це, по суті, та сама оптимізація сплати податків. Тільки не всередині країни, а на кордоні.

— Тобто за часів Порошенка була не контрабанда, а глобальна оптимізація сплати податків?

— Дуже правильне формулювання. Грабування країни через несплату податків — головний злочин його команди. І робилося це відверто примусово. Бізнес буквально змушували порушувати закон і платити в бюджет не 10 тисяч з фури, а платити три, при цьому ще три давати хабарями команді Грановського на митниці.

— Тоді чому Нефьодов назвав Вас контрабандистом? Та ще й одним з головних.

ЦИТАТА: «Ну, я думаю, що з преси, принаймні, мені ця інформація широко відома. Пан Альперін, наприклад. Пан Амінєв. Пан Шерман. Пан… Бачиш, я ще недосвідчений митник. Пан Фірманюк. Пан...»

— Як це пояснити? Він в курсі того, що Ви розповіли нам?

— Він сказав, що читав про це в пресі, але фактів, які підтверджують, що я контрабандист, — немає.

По-перше, дивно, що керівник митниці бере таку інформацію з преси, а не зсередини своєї структури. Уявіть, наприклад, що очільник МВС Арсен Аваков на питання, які в Україні є «злодії в законі», каже, що це — такі-то люди, про яких він читав у ЗМІ.

Це ж абсурд.

Але для Нефьодова це, чомусь, нормально.

Хоча в нього є цілий департамент по «контрабанді», який мав йому давно підготувати довідку, що таке контрабанда, хто цим займається, і якою вона буває.

А по-друге, почути від Нефьодова своє прізвище як контрабандиста було дуже несподівано, адже я з ним зустрічався, спілкувався, та навіть пропонував своє бачення реформи митниці і, відкрию секрет, деякі з цих ідей знайшли своє місце в його концепції «Нової митниці».

— Які саме ідеї, та де ви зустрічалися?

— Зустрічалися в Мінфіні, відкрито. А стосовно ідей, це вже некоректно, і взагалі — не так вже й важливо. Навіщо цим вихвалятися?

Якщо він якісь мої ідеї почув, вважаю, це дуже круто, адже він — людина нова, йому складно в усьому розібратися. Тому тут без порад неможливо.

Є люди, які багато чого знають, які мають позитивний досвід розвитку митниці, і не про мене йдеться. Той самий Хорошковський, Макаренко. При них, до речі, митниця була найбільш прозора. Чому ж не використовувати цей досвід?

— Тобто, Ви стверджуєте, що ті прізвища, які вказують ЗМІ і які Нефьодов озвучив як головних контрабандистів, не є контрабандистами? Повторю їх: Альперін, Амінєв, Шерман.

— Дивіться. Ці люди, яких Ви назвали, не є класичними контрабандистами.

Я вже пояснював. Те, що в нас називають контрабандою, — це оптимізація оподаткування. Простою мовою: уникнення сплати. Або суттєве зменшення.

Всі ці згадані люди дійсно дотичні до тих чи інших процесів оптимізації оподаткування при імпорті.

Але у рейтингу оптимізаторів, яких для зручності називають контрабандистами, вони в третьому десятку на третій поличці.

— А хто тоді на першій та другій?

— Ви здивуєтесь, але це не імпортери товарів, а експортери. І головні — це аграрні монстри, такі як Кернел, Нібулон, Cargill, Bunge і далі за списком.

Україна — аграрна держава, але через корупцію агропромислові підприємства занижують в рази показники урожайності, щоб не платити податок на прибуток.

Зерно, горох, нут, соняшник скуповують за кеш в аграріїв, підкладають під них якісь документи, за цими фіктивними документами зерно експортують, а ці фіктивні фірми закривають.

60-65% сільгосппродукції, яка йде на експорт, без документів — не сплачено ні копійки податків. Бо фірми одразу закривають, а гроші в кеші. Все.

А об’єми такого експорту такі, що складно уявити. І все — під прикриттям тих самих структур, що прикривають імпортні схеми. Митниця, СБУ, податкова.

Саме аграрні експортери — головні «контрабандисти», і дивно, що Нефьодов про це не говорить.

Може, не знає, тоді це — некомпетентність. А може, боїться називати. Тоді його реформу можна вважати завершеною.

Звісно, йому зручно назвати прізвища зі ЗМІ. Щось же він має казати. Але ті, хто «в темі», чудово розуміють такий його ляп.

— Це перші, а хто другі?

— Другі — це найбільші в країні торговельні мережі, які продають імпортні товари. І не важливо, чим вони торгують.

Електронікою — як Цитрус або АЛЛО, продуктами — як Сільпо або Новус, чи будівельними матеріалами — як Епіцентр.

Вони самі — і замовники імпортного товару, і логісти, і реалізатори. У них — замкнута система, в якій оптимізація оподаткування йде на кожному етапі.

Від заниження вартості в інвойсах під час розмитнення, коли товар за 100 гривень декларують як товар за 20 грн і сплачують податків у 5 разів менше, і до реалізації, яка йде, наприклад, через штучні ФОПи, щоб не платити податки.

От скажіть, хтось може перевірити, за якою вартістю Епіцентр насправді купує в Китаї радіатори? Ніхто не може перевірити.

А скільки їх купив насправді, а скільки ввезено повз митницю? Неможливо дізнатися. У них сотні складів, тисячі фірм в офшорах для того, щоб «ламати» інвойси.

Так само неможливо встановити сплату ними податків з продажів та прибутків.

А вже після цих «контрабандистів» йдуть ось ці локальні, як правило, «приграничні» ОЗГ, які облаштували собі вікно на тому чи іншому кордоні і під замовлення доставляють той чи інший вантаж, теж маніпулюючи вартістю, вагою, кодами.

Це такі ОЗГ на місцевому рівні, в основному, де місцевий якийсь кримінальний барон зміг в структуру митниці поставити своїх людей або поставити своїх людей на певні посади, і кожен регіон має якогось такого міні митного барона, який контролює частину української території.

Це Чернівці, Закарпаття, Львів, Волинь, Одеса.

Четвертий ярус контрабанди — це, в основному, білі компанії, яких змушують під тиском йти на митницю або до «місцевих баронів» і щось просити та вирішувати питання.

Цим займаються, по-перше, логістичні компанії, які надають послугу «технічного» імпортера для малого бізнесу. Того бізнесу, який покриває країну своїми товарами через ринки: «7 кілометр», Хмельницький, «Калинка».

По-друге, це ті компанії та малі бізнеси, які самотужки намагаються щось ввезти в країну та натикаються на реалії митниці та тиск СБУ.

Митним кодексом їх заганяють в хабарі, бо гроші на це десь треба брати, і вони йдуть в схему мінімізації. Це дуже великий прошарок, до речі.

Жодна компанія, яка завозить вантаж в Україну, не хоче добровільно порушувати закон.

— Ви на якому рівні?

— На четвертому, як більшість підприємств України. Але нас, логістів, чомусь, всі вважають головною проблемою.

Але це, я так розумію, для Нефьодова зручно, коли ведеш міфічну боротьбу. Треба ж когось ганяти. Не Епіцентр з Нібулоном, врешті-решт. Вони йому, як кажуть, «не по зубах».

Тому він і хапає інформацію зі зливних бачків. Хоча це не рівень голови митниці. Він має розуміти структуру і суть таких процесів.

— Я так розумію, що Ви не вірите в те, що Нефьодову взагалі вдасться реформувати митницю та побороти усі ці проблеми та схеми, які Ви описуєте? Чи все ж таки очікуєте змін?

— А що, у нас є якийсь інший варіант, окрім як на це сподіватися?

Він виграв конкурс на п’ять років, і ці п’ять років він буде нею керувати. Ми готові до будь-яких подій і, в тому чи іншому випадку, ми продовжимо працювати.

Вдасться йому її реформувати, зможе знищити корупцію, вистачить йому сил зробити з митниці сервісну службу та вбити справжню «контрабанду», оптимізацію я маю на увазі, — ми будемо тільки раді і готові допомагати.

А якщо залишиться все, як було, а корупціонери на митниці переповзуть у нову структуру, ну, що ж, будемо пристосовуватися до тих умов, які будуть.

Джерело: УНН