Як і чому змінюються політичні погляди на війну в Україні

За 4,5 року повномасштабного вторгнення стандартний аналіз війни в моменті приблизно такий. Стартова позиція — це аналіз еволюції техніки. Наступний момент — це те, як еволюція техніки в своїй сукупності впливає на тактику — як міняється тактика загальновійськового бою і який вплив це має на здатність проводити операції. Нарешті, наступне — це те, якими ресурсами тут і зараз та на перспективу володіють сторони, щоб все це підтримати.

Саме на основі такого аналізу розуміємо, що за 4,5 року війна еволюціонувала із тої, де класичне ракетно-артилерійське озброєння формувало контури поля бою і співвідношення артилерійських боєприпасів казало багато про те, на що може сподіватися сторона війни (оборона чи наступ) — до тої війни, де роботизовані системи різних типів (розвідувальні і ударні БПЛА різної глибини, БПЛА-перехоплювачі, НРК) формують поле бою і сторони мають відповідні ресурси та технології на підтримання такої війни. І, відповідно, еволюція технологій і тактики дозволяє воювати із дефіцитом особового складу, унеможливлюючи при цьому проведення масштабних наступальних операцій (не плутати із окремими успішними контратаками).

Все чітко наче. Але такий аналіз упускає ключове, і це — політичний вимір війни. Якщо війна — це продовження політики іншими засобами і способами, то саме із аналізу політичної складової має починатися будь-який аналіз війни. Де ключова ціль такого аналізу — це зрозуміти чи має гравець тактику, оперативне мистецтво і ресурси для реалізації задекларованих політичних цілей, які визначаються інтересами.

Звичайно, політичні цілі теж не константа і можуть змінюватися пропорційно технологіям, тактиці і ресурсам.

Так, Україна в 2024−25 роках еволюціонувала від позиції «Лише повний розгром рф і звільнення всіх втрачених територій це бажаний результат у війні» до позиції «Лінія фронту має бути стартовою точкою переговорів без поступок в питаннях підконтрольних територій, безпеки і суверенітету». Так сталося через усвідомлення внутрішніх і зовнішніх обмежень.

Але, з іншого боку, рф замість того, щоб коректувати політичні цілі в бік зменшення, шукає додаткові ресурси, щоб тримати саме таку політичну рамку як декларують останні 2 роки.

До речі, аналіз політичних моментів як стартова точка стратегічного аналізу війни гарно себе показує на прикладі того, яку позицію займають наші партнери. І чому, власне, важливо аналізувати саме так, а не інакше. Неприємним сюрпризом для багатьох в Україні стало те, що в 2022 році США за адміністрації Байдена по іншому бачили інтереси і пріоритети щодо війни ніж ми, продуктом чого стала формула «Не дати рф перемогти і не дати Україні програти». Про адміністрацію Трамп 2.0 і те як внутрішня політика та ідеологія MAGA/America First впливає на політику США щодо війни, і казати нічого. Всі побачили як ця політична основа впливає на курс США щодо війни Україна-рф.

І оце нехтування політичної основи війни на противагу технологіям, тактикам і ресурсам грає із нами дуже злий жарт. Виходить така собі помста Клаузевіца — як людини, яка перша чітко окреслила не просто зв’язок війни і політики, але і домінуючу роль політики у війні.