«Архітектура довіри»: у Луцьку відбулася дискусія про нові стандарти благодійності

Мета проєкту — змінити культуру благодійності в Україні від стихійних «зборів на картку» до системних професійних процесів.

Для Волині, яка є важливим гуманітарним і логістичним містком між Україною та Європою, безпечна й прозора робота волонтерських ініціатив має особливе значення, наголосив заступник начальника Волинської ОВА Тарас Шкітер.

«Волинь сьогодні — це простір, де щодня зустрічаються держава, волонтери, бізнес, благодійні фонди та міжнародні партнери. І чим більше учасників залучено до цієї системи, тим важливішими стають чітка координація, зрозумілі правила та довіра між усіма сторонами. Наше завдання як держави — не створювати додаткові бар'єри для тих, хто допомагає, а навпаки, вибудовувати умови, за яких ця допомога може рухатися швидко, безпечно і прогнозовано», — зазначив Тарас Шкітер.

Однією з тем зустрічі стали результати масштабного дослідження Інституту соціології НАН України та Центру соціальних змін і поведінкової економіки, яке допомагає зрозуміти, як сьогодні українці ставляться до благодійності та що впливає на їхню готовність допомагати. За даними дослідження, понад 80% громадян вважають благодійність важливою складовою життя. Водночас лише близько половини опитаних знають, кому можуть беззастережно довірити свої кошти, а 51,2% зазначають, що завжди або переважно зважують, кого саме підтримати.

За словами доктора соціологічних наук, члена-кореспондента НАН України, члена Ради Центру соціальних змін та поведінкової економіки Сергія Дембіцького, ці результати свідчать про зростання вимог українців до тих, хто залучає та використовує благодійні кошти. Для 46,3% опитаних важливим критерієм є репутація організаторів збору, а понад 70% звертають увагу на відкритість і звітність фондів та благодійних організацій.

«Довіра до благодійних організацій формується через професійність, експертизу, чесність і прозорість. Люди хочуть розуміти через які інструменти збираються кошти та як ними розпоряджаються. Репутація благодійника чи організації стала одним із ключових активів. Нею можна управляти, але тільки через системну прозорість, регулярну звітність і реальні результати», — зазначила керівниця зі зв’язків з громадськістю Приватбанку, Олеся Жулинська.

На панельній дискусії учасники говорили про практичні інструменти прозорості, які допомагають благодійним організаціям вибудовувати надійну фінансову систему та захищати довіру своїх партнерів. Зокрема, йшлося про те, як банківські інструменти та зрозумілі процедури можуть не ускладнювати роботу волонтерів, а навпаки — створювати для них додатковий рівень безпеки.

«Коли фінансові процеси зрозумілі, а головне — безпечні, благодійники можуть зосередитися на головному — допомозі людям. Водночас для самих донорів ми гарантуємо безпеку їхніх внесків, повну прозорість та впевненість у тому, що кошти гарантовано йдуть за призначенням. Наша роль як банку — робити ці інструменти доступними та простими у використанні для всіх учасників процесу», — наголосила заступниця Голови Правління Приватбанку з питань фінансів, Лариса Чернишова.

За словами президента Асоціації благодійників України, Олександра Максимчука, донори дедалі більше хочуть розуміти не лише, кому вони допомагають, а й наскільки ефективно та відповідально організація працює з отриманими ресурсами.

«Український благодійний сектор за останні роки виріс надзвичайно швидко, і сьогодні перед ним стоїть наступний етап — професіоналізація. Швидкість, з якою волонтерські ініціативи перетворювалися на фонди, не завжди дозволяла так само швидко вибудувати управлінські процеси, фінансову звітність і внутрішні стандарти. Але сьогодні саме ці речі визначають стійкість організації та її здатність залучати нових партнерів», — зазначив Олександр Максимчук.

Практичний вимір цієї роботи представила директорка БФ «АНГАР. Україна» Ольга Валянік, поділившись досвідом фонду та його взаємодії з партнерами.

«Ми на власному досвіді переконалися, що прозорість працює не як звітність постфактум. Вона допомагає будувати довіру ще до того, як партнер передає кошти фонду. Коли в тебе є зрозумілі процеси, документи, звітність і можеш показати результат, значно простіше говорити з новими партнерами та масштабувати допомогу», — сказала Ольга Валянік.

Учасники дискусії також говорили про важливість синергії бізнесу, культури та волонтерської спільноти.

Директорка Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, керівниця ГО «Технопарк „Центр медичних інновацій“» Тетяна Репницька у своєму виступі наголосила на важливості партнерства між культурою, громадським сектором, бізнесом, освітою та іншими середовищами. Саме така взаємодія, за її словами, дозволяє не лише реалізовувати окремі ініціативи, а й перетворювати їх на сталі рішення з довготривалим впливом.

«Сучасний музей — це не лише місце, де зберігають мистецтво, а простір, який може об'єднувати різні середовища й навчати суспільство взаємодії. Нам важливо крок за кроком будувати таку архітектуру партнерств, яка робитиме добрі справи системними та сталими», — зазначила Тетяна Репницька.

Експерти переконані: довіра в благодійності формується не лише завдяки добрим намірам. Вона потребує відкритості, відповідального управління, зрозумілих фінансових правил і партнерства. Саме така система дозволяє волонтерським та благодійним ініціативам працювати довго, масштабувати допомогу та залишатися надійними для людей, які їх підтримують.

Проєкт «Архітектура довіри» — це партнерський проєкт Центру соціальних змін і поведінкової економіки та Приватбанку.