Риси крайньої бідності на рівні $3 на людину на день залишається необхідним глобальним орієнтиром, незважаючи на значне скорочення кількості бідних за останні десятиліття, вважають економісти Світового банку.
Світовий банк пояснив, чому рівень крайньої бідності $3 досі необхідний
► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Що говорить Світовий банк
Відмова від цього показника або його заміна набагато вищим порогом можуть відвернути увагу та обмежені ресурси від людей, які перебувають у найважчому становищі, йдеться у матеріалі організації.
Світовий банк відстежує крайню бідність із 1990 року. Нинішня характеристика $3 розрахована в цінах 2021 року. Для сім'ї із шести осіб — це типовий розмір домогосподарства, яке живе у крайній бідності, — у цінах 2026 року вона відповідає витратам $675 на місяць, або $8,1 тисячі на рік.
Як наголошують в організації, за останні десятиліття світу вдалося досягти суттєвого прогресу: частка населення, що живе в умовах крайньої бідності, скоротилася з 43% у 1990 році до 10% сьогодні. У Китаї, Індії, Індонезії та Бразилії, де цей показник раніше виражався двоцифровими числами, зараз він не перевищує 4%, а більш ніж у 100 країнах опустився нижче 1%. Цей успіх, пишуть економісти, породив дискусію про те, чи не настав час відмовитися від риси крайньої бідності або доповнити її порогами, що перевищують $3 у десять або п'ятнадцять разів.
Автори матеріалу наводять три аргументи на користь збереження нинішнього орієнтиру.
За межею, як і раніше, залишаються 826 млн осіб
Низький поріг не означає, що завдання щодо ліквідації крайньої бідності близьке до вирішення, зазначають у Світовому банку. Зараз за цією межею живе близько 826 млн осіб — більше, ніж населення Євросоюзу та США разом узятих. У десятках країн рівень бідності перевищує 40%.
«Якщо ці країни розвиватимуться тими ж темпами, які спостерігалися у світі в минулому, їм потрібно не менше трьох поколінь, щоб знизити рівень бідності до 3%. На жаль, зараз найбідніші країни розвиваються значно повільніше за історичні темпи. Якщо ця тенденція збережеться, кількість людей, які живуть в умовах крайньої бідності, найближчим десятиліттям може збільшитися», — зазначають автори.
Низький поріг утримує увагу на найбідніших
Підвищення глобальної риси бідності змінить як статистику, а й коло країн, що у центрі уваги. При порозі $30 на день воно зміститься до Словаччини та Угорщини, де велика частка населення з доходами трохи нижче цього рівня, а за $45 — до Чехії та Польщі.
«Усі форми поневірянь заслуговують на увагу. Однак ми живемо у світі, де країни з низьким рівнем доходу отримують у засобах масової інформації лише соту частину тієї уваги, яка приділяється державам з високим рівнем доходу, і десяту частину уваги, яку отримують країни з рівнем доходу вище середнього, — йдеться у матеріалі. — У той же час більшість жителів країн із середнім рівнем доходу поступово піднімаються сходами добробуту, тоді як становище найбідніших людей практично не покращується і вони все сильніше відстають від інших».
Доходи найбідніших 10% населення світу, за даними організації, за останнє десятиліття зростали лише на 0,1% на рік, тоді як доходи людей у середині глобального розподілу — на 2%.
Автори також вказують на скорочення ресурсів: обсяг офіційної допомоги для розвитку за останні два роки впав приблизно на 30%. Навіть якщо направити її цілком на ефективні грошові виплати людям, які живуть у бідності, коштів вистачить лише на третину суми, необхідної для її ліквідації. В умовах такого дефіциту риса $3 допомагає зосередити допомогу на тих, хто найбільше потребує, пишуть економісти.
Поріг заснований на підході найбідніших країн
Рису крайньої бідності не встановлено довільно: Світовий банк розраховує її на основі національних порогів бідності у найбідніших державах. Як правило, вони відображають вартість задоволення базових потреб, насамперед у харчуванні та житлі, зазначено у матеріалі.
Значне підвищення чи зниження глобального порога відірвало б його від умов життя в цих країнах і від того, як вони самі визначають бідність, вважають економісти. «Значне підвищення чи зниження глобальної риси бідності відірвало б її від місцевих реалій цих країн і проігнорувало б, як вони самі визначають бідність. Тим із нас, кому пощастило ніколи не стикатися з важкими формами бідності, було б глибоко некомфортно відмовлятися від визначень, якими користуються самі суспільства, які переживають такі поневіряння», — зазначають вони.
Коментарі