Бізнес може роками вкладати гроші в бренд, а під час виходу до ЄС з’ясувати, що його назву вже зареєстрував хтось інший. Українське свідоцтво за кордоном не діє, а помилка під час подання заявки може завершитися відмовою, ребрендингом і багаторічним судовим спором. Як захистити торговельну марку в Україні та ЄС і не втратити вкладення під час масштабування, пояснює Анатолій Сівоздрав, адвокат, керівник практики супроводу бізнесу GRACERS.
20 серпня 2026, 15:15
Торговельна марка в Україні та ЄС: як захистити бренд під час масштабування
Назва, логотип чи слоган часто є найціннішим активом бізнесу. Однак сама ідея бренду прав не дає: захист виникає тоді, коли позначення зареєстроване як торговельна марка. У разі виходу на ринок за межами України охорона бренду стає інструментом управління ризиками.
1. У чому різниця між реєстрацією торговельної марки в Україні та в ЄС (EUIPO)
В Україні торговельні марки реєструє Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ); його свідоцтво діє лише на території Україні. У Європейському Союзі (ЄС) заявки приймає Відомство ЄС з інтелектуальної власності (EUIPO): одна реєстрація — торговельна марка ЄС (EUTM) — захищає бренд в усіх 27 країнах-членах.
Головна різниця полягає в охопленні: однією заявкою до EUIPO ви отримуєте єдине право, що діє в усьому ЄС, замість подачі 27 окремих національних заявок. Тому української реєстрації недостатньо для експорту — за кордоном вона не діє.
2. Чи захищає українська реєстрація бренд за кордоном і навпаки
Головне правило: охорона марки діє лише там, де її зареєстровано. Українське свідоцтво не захищає бренд у Польщі, а реєстрація в ЄС не діє в Україні.
От, наприклад: український виробник косметики виходить на ринок ЄС. Якщо марку там не зареєстровано, місцева компанія може першою зайняти назву — і ребрендитися доведеться вже українському бізнесу. Тому реєстрація потрібна в кожній новій юрисдикції.
3. Реєстрація в ЄС: покроково
- Попередня перевірка. Заявник перевіряє за базами EUIPO (eSearch plus, TMview), чи не зайнята назва схожою маркою в тих самих класах, щоб виявити конфлікти до оплати зборів.
- Вибір класів. Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. Товари й послуги класифікують за Ніццькою системою. Від числа класів залежать обсяг охорони й вартість.
- Підготовка заявки. Заявник готує зображення марки та точний перелік товарів і послуг, що визначають межі захисту.
- Подання до EUIPO. Заявник подає заявку онлайн; із моменту подання фіксується дата пріоритету -визначає, хто звернувся за охороною першим.
- Експертиза. EUIPO перевіряє дотримання формальних вимог та розрізняльну здатність позначення.
- Публікація. EUIPO оприлюднює відомості про заявлену торговельну марку в бюлетені, щоб із нею могли ознайомитися інші учасники ринку.
- Заперечення. Протягом 3-х місяців від публікації власники раніших прав можуть подати заперечення, якщо вважають заявлену торговельну марку схожою на свою.
- Реєстрація. Якщо заперечень немає або їх відхилено, EUIPO видає свідоцтво на 10 років з необмеженим поновленням.
4. Вартість і строки реєстрації: реалістичні очікування
Офіційний збір EUIPO за онлайн-заявку — 850 євро за перший клас, 50 євро за другий і по 150 євро за кожен наступний. В Україні збори нижчі й залежать від кількості класів, кольору та форми подання: базова електронна заявка на чорно-білу марку в одному класі коштує 3 000 грн (паперова — 4 000 грн, кольорова — 3 750 грн), кожен наступний клас додає приблизно стільки ж; окремо сплачується мито за видачу свідоцтва. Розміри встановлює постанова Кабінету Міністрів України, тож суми варто звіряти перед поданням заявки.
Бюджет збільшують додаткові класи, кольорове виконання та запити експертизи. В Україні реєстрація триває в межах 18−24 місяців (прискорену процедуру тимчасово скасовано наприкінці 2022 року), у ЄС — 4−6 місяців. Остаточна вартість залежить від конкретної ситуації.
5. Що робити, якщо бренд вже зайнятий в ЄС іншою компанією
Ситуація не безвихідна. Найпростіший шлях — ребрендинг або часткова зміна позначення. Інколи можливе співіснування: якщо товари чи ринки відрізняються, дві схожі марки існують паралельно. Інший варіант — переговори: власник може передати права чи дати згоду на реєстрацію. Нарешті, варто перевірити, чи чужі права чинні: невживане позначення інколи можна оскаржити й скасувати.
Який шлях обрати, підкаже юридичний аналіз. Головне — перевірити бренд до масштабування, інакше витрати на просування пропадуть.
6. Моніторинг і захист бренду: як відстежувати порушення і реагувати
Реєстрація — не фінал, а початок роботи з брендом. Конкуренти можуть подавати схожі заявки, тож варто відстежувати нові позначення в реєстрах і вчасно подавати заперечення.
Якщо порушення сталося, є кілька інструментів: досудова вимога, позов до суду, зупинення контрафакту на митниці та видалення підробок на маркетплейсах. Що раніше виявлено порушення, то простіше його зупинити.
7. Типові помилки при реєстрації, що коштують місяців і грошей
Більшість проблем виникає не через складність закону, а через поспіх на старті. Ось помилки, які трапляються найчастіше.
Подача заявки без попереднього пошуку. Якщо в реєстрі вже є схожа марка, буде відмова: збори не повернуть, а час втрачено.
Неправильний вибір класів. Охорона діє лише на заявлені класи: помилка лишає без захисту ті товари, якими ви реально торгуєте, і конкурент зможе зайняти назву у «вашому» класі.
Описові позначення. Назви, що просто описують продукт (як-от «Смачний хліб»), не реєструють: вони не мають розрізняльної здатності.
Заявка без стратегії. Реєстрація «аби була», без розуміння ключових ринків і продуктів, дає охорону, що не покриває реальні напрями розвитку бізнесу.
Економія на юридичній перевірці. Спроба все зробити самостійно заради економії нерідко коштує дорожче: відмова означає нові збори й втрачений час.
Вихід за кордон без міжнародної охорони. Зареєструвавши марку лише в Україні, бізнес лишає бренд беззахисним там, де він найцінніший і де його найлегше втратити.
Далі — кілька історій, які показують, у що ці помилки обходяться на практиці.
Мережа «Галя Балувана» відкрила перший магазин заморожених напівфабрикатів у 2018 році, не перевіривши реєстр: схожа назва «Балувана Галя» була зареєстрована ще у 2007, а вареничну під нею відкрили в Чернігові у 2011. Коли у 2020 році мережа подала власну заявку, Укрпатент відмовив через схожість позначень, і зареєструватися вдалося лише за нотаріальною згодою власника ранішої марки — з умовою: 30-й клас, тобто заморожені напівфабрикати, і без 43-го, тобто без громадського харчування. До 2025 року мережа виросла приблизно до тисячі магазинів, здебільшого франчайзингових, і власник ранішої марки заявив вимоги на 2 млн грн до самої мережі та по 290 тис. грн до окремих франчайзі, стверджуючи, що межу порушено. Наразі ці вимоги судом по суті не вирішо, тож конфлікт лишається відкритим і його наслідки лягають не лише на засновників, а й на кожного підприємця, який купив франшизу. Перевірка реєстру перед відкриттям першого магазину коштувала б кілька тисяч гривень.
Найпереконливішим прикладом того, що описові назви не реєструють, є справа OpenAI. Компанія подала заявку на словесний знак OPENAI у 2023 році, але EUIPO відмовило,
Юридична перевірка потрібна не лише щоб зʼясувати, чи вільна назва, а й щоб зрозуміти, чи можна її взагалі привласнити. «Фармак» і «Дарниця» судяться за «Корвалол» із 2004 року. У 2011 суд відмовив обом компаніям у скасуванні реєстрації конкурента — тож обидві дістали право користуватися назвою. У 2017 «Фармак» домігся визнання своєї марки добре відомою,
Ребрендинг, на який бізнес погоджується як на тимчасовий компроміс, легко стає постійним. На початку 1970-х, виходячи на австралійський ринок, Burger King виявив, що назву ще у 1962 році зареєстрував незалежний підприємець з Аделаїди — до корпорації він не мав жодного стосунку, просто був першим. Викупити марку не вдалося, тож франчайзі обрав інше позначення зі списку вже зареєстрованих марок материнської компанії — Hungry Jackʼs. Це єдиний випадок в історії корпорації, коли їй довелося змінити назву при виході на ринок. Коли у 1996 році стара реєстрація втратила чинність, корпорація спробувала повернутися під власним імʼям, але програла спір із франчайзі й у 2002 році згорнула власні заклади в країні. Сьогодні в Австралії працює понад 400 ресторанів Hungry Jackʼs: юридична перешкода зникла, але ринок уже належав іншому бренду.
8. Реєстрація домену і торговельної марки: як вони співвідносяться
Домен і марка — різні речі. Домен закріплює адресу сайту, але не дає прав на назву бренду, а марка захищає позначення, проте не резервує домен. Вони не замінюють, а доповнюють одне одного.
Українська особливість: коротке імʼя в домені .UA (наприклад, brand.ua) дадуть зареєструвати лише власнику торговельної марки на цю назву. Тому бізнесу варто мати і марку, і домен.
До прикладу, у 1994 році підприємець Узі Ніссан зареєстрував домени nissan.com і nissan.net для свого комп’ютерного бізнесу Nissan Computer, названого за власним прізвищем. На той момент автовиробник не виявляв до цих адрес жодного інтересу. Ситуація змінилася наприкінці 1990-х: у грудні 1999 року Nissan Motor подала позов на 10 млн доларів, звинувативши підприємця в кіберсквотингу, порушенні та розмиванні торговельної марки.
Процес тривав близько восьми років. За словами Узі Ніссана, захист коштував йому та його родині близько 3 млн доларів і завдав відчутної шкоди основному бізнесу, бо забирав час і супроводжувався негативним розголосом. Автовиробник програв: домен залишився у власника, і Nissan Motor досі використовує адресу nissanusa.com.
Отже, реєстрація торговельної марки — це передусім спосіб керувати ризиками. Зареєстрована марка стає активом: її можна ліцензувати, продати, врахувати при залученні інвестицій і вимагати припинення, якщо хтось використає вашу назву.
На практиці порядок дій простий: визначте ринки, на яких працюватимете, перевірте позначення, оберіть класи й зареєструйте марку там, де продаєте, а потім стежте за порушеннями. Це дешевше за ребрендинг за кордоном чи спір із тим, хто зареєстрував назву раніше. Для бізнесу, що масштабується, реєстрація марки — не витрата, а захист вкладень у бренд.
Джерело:
Мінфін
Коментарі