Україна затвердила стратегію декарбонізації до 2050 року: що це означає для економіки

► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Що передбачає нова стратегія

Документ враховує потреби післявоєнного відновлення, модернізації економіки та євроінтеграції. Проміжний горизонт — 2035 рік, кінцева мета — кліматична нейтральність до 2050-го.

Серед очікуваних результатів до 2035 року:

• зростання ВВП до 2,1%
• зниження енергоємності економіки більш ніж удвічі
• розвиток виробництва біометану, водню та технологій уловлювання CO₂
• розвиток розподіленої генерації потужністю понад 4 ГВт
• нові робочі місця

Стратегія також адаптує українську економіку до європейського механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) і розширює доступ до кліматичних фондів ЄС. Документ розроблено за участю понад 20 національних і міжнародних експертів Інституту економіки та прогнозування НАН України за підтримки ПРООН.

«Це важливий сигнал для бізнесу та міжнародних партнерів. Україна послідовно рухається до кліматичної нейтральності, створюючи умови для інвестицій, технологічної модернізації та сталого економічного розвитку», — зазначив заступник міністра економіки Олександр Краснолуцький.

Що декарбонізація означає на практиці

Декарбонізація — це перехід від економіки, що базується на спалюванні викопного палива, до моделі з низьким рівнем викидів CO₂. Для бізнесу це означатиме перегляд усієї виробничої логіки. Акцент зміщується з максимізації випуску за будь-яку ціну на мінімізацію вуглецевого сліду на одиницю продукції. «Брудний» продукт автоматично стає неконкурентним у ЄС через нові податки і мита.

Конкретні інструменти трансформації охоплюють кілька напрямів:

1. Встановлення сонячних і вітрових електростанцій на промислових об'єктах.
2. Відмова від вугілля і газу на користь електрифікації та «зеленого» водню в металургії і хімічній промисловості.
3. Модернізація обладнання і системи рекуперації тепла.
4. Запровадження циркулярнї економіки: використання вторинної сировини, яка потребує на 70−90% менше енергії, ніж первинна переробка.
5. Впровадження систем енергоменеджменту та ШІ для контролю споживання в реальному часі.

Якщо підсумувати, можна сказати, що кожен новий інвестиційний проект відтепер розглядатиметься через призму того, скільки CO₂ він генеруватиме через 5−10 років.

Читайте також: Чи здатен «зелений перехід» врятувати українську енергетику в умовах регулярних російських атак