2 лютого фінансовий комітет Верховної Ради України відхилив урядовий законопроєкт № 14327 про приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA). Депутати не підтримали спробу Міністерства фінансів надати контролюючим органам значно ширші повноваження щодо банківських рахунків громадян. Офіційно документ мав спростити українцям транскордонні платежі в євро. Фактично ж під прикриттям технічної євроінтеграційної процедури Міністерство фінансів намагалося провести радикальне посилення державного фінансового моніторингу за рахунками та операціями як бізнесу, так і пересічних громадян, пише Виконавчий директор Ліги аудиторів України Дмитро Олексієнко.
Держава хоче створити фінансове досьє на кожного: що це означає
Зрозуміло, що законопроєкт вже скоро повернеться до парламенту — він є частиною зобов'язань України в рамках ініціативи Ukraine Facility на 50 мільярдів євро.
Що таке SEPA і чому це важливо
Єдина зона платежів у євро (SEPA) — це загальноєвропейська ініціатива, яка дозволяє клієнтам здійснювати безготівкові платежі в євро в будь-яку точку Європейського Союзу та низку країн поза ЄС швидко та безпечно, так само, як і всередині власної країни. Гармонізовані стандарти всіх країн SEPA усунули відмінності між внутрішніми та транскордонними платежами.
Наразі зона SEPA охоплює 41 європейську країну, включаючи держави, які не є частиною Єврозони або ЄС. Платіжні інструменти SEPA базуються на узгоджених технічних стандартах та бізнес-правилах, формалізованих у платіжних схемах, які розробляє та адмініструє Європейська платіжна рада.
Основні інструменти SEPA включають:
• кредитні перекази (платіжна транзакція з рахунку платника на рахунок одержувача, ініційована платником),
• миттєві кредитні перекази (кошти стають доступними протягом десяти секунд після здійснення платіжного доручення,
• прямі дебети (транзакція, ініційована одержувачем на основі згоди платника).
Приєднання України до SEPA є необхідним і правильним кроком. За оцінками уряду, українські громадяни та бізнес можуть економити 70−100 мільйонів євро щорічно на комісіях за перекази.
Що містить урядовий законопроєкт
Серед ключових положень законопроєкту № 14327 та супровідних документів необхідно звернути увагу на наступні небезпечні новації, які пропонує запровадити уряд:
Створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб під управлінням Міністерства фінансів. До реєстру вноситимуться відомості про кожне відкриття/закриття рахунку, кожен електронний гаманець, кожен договір про банківський сейф. Банки, фінустанови, небанківські платіжні оператори будуть зобов'язані повідомляти про ці операції Міністерство фінансів протягом п'яти робочих днів. У своїх роз'ясненнях Мінфін наголошує, що Реєстр рахунків запрацює лише після вступу України до ЄС.
Важливо усвідомлювати наслідки: створення такого централізованого реєстру фактично призведе до ліквідації інституту банківської таємниці в Україні. У пояснювальній записці до законопроєкту стверджується, що відомості про операції та залишки не передаватимуться, а збиратиметься лише інформація про IBAN, ПІБ власника та назву банку.
Але концентрація інформації про банківські рахунки та сейфи кожного громадянина в одній державній базі даних означає, що держава матиме повну картину фінансового життя кожної людини. А доступ контролюючих органів (Держфінмоніторинг, АРМА, НАЗК, прокуратура, НАБУ, БЕБ, ДБР, Нацполіція та СБУ) до цієї бази створить численні можливості для зловживань.
Суттєве посилення вимог до підтвердження операцій. Законопроєкт передбачає, що для підтвердження транзакцій бізнес та громадян можуть зобов'язати подавати інвойси, акти виконаних робіт та підтверджувати місце проживання (наприклад, квитанціями за комунальні платежі). Це перетворює звичайні банківські операції на складну бюрократичну процедуру як для самих банків, так і для звичайних українців.
Створення Реєстру кінцевих бенефіціарних власників трастів або інших подібних правових утворень під управлінням Держфінмоніторингу. Вимога стосується довірчих власників трастів, які є резидентами України, що розширює коло суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Розширення кола спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу на суб'єктів, які здійснюють зберігання або торгівлю культурними цінностями через вільні порти при сумі операції понад 400 тисяч гривень. Державний нагляд за такими суб'єктами здійснюватиме Мінфін.
Посилений фінмоніторинг замість спрощення фінансових операцій
Аналіз правових рамок SEPA демонструє суттєве розходження між тим, що насправді вимагається для приєднання, і тим, що пропонує український уряд.
Ключові вимоги системи SEPA стосуються безпеки транзакцій, захисту даних споживачів, рівності вартості внутрішніх і транскордонних платежів, прозорості конвертації валют. Жодна базова директива SEPA не вимагає створення централізованого реєстру всіх рахунків фізичних осіб як передумови приєднання.
Окремо існують директиви ЄС щодо протидії відмиванню коштів (AML/CFT). Вони дійсно передбачають можливість створення централізованих механізмів ідентифікації власників рахунків, однак держави можуть обирати різні форми імплементації, включаючи децентралізовані системи запитів до банків.
Урядовий законопроєкт натомість штучно з'єднує дві окремі сфери — власне SEPA (платіжні послуги) та посилення фінансового моніторингу, і використовує політичну привабливість першого для протягування значно ширших вимог другого.
Що означають нові вимоги на практиці
Для України цікавим є досвід сусідньої держави. Молдова стала членом SEPA 6 жовтня 2025 року. Для цього Молдова гармонізувала фінансове законодавство зі стандартами ЄС, імплементувала положення Директиви про платіжні послуги (PSD2), Регламенту про перекази коштів та директив про протидію відмиванню грошей. Водночас жодних екстраординарних вимог до фізичних осіб не запроваджувалося.
У молдовській практиці банки застосовують комплаєнс-процедури вибірково, на основі ризик-орієнтованого підходу. Перекази понад 10 тисяч євро можуть вимагати документального підтвердження мети та походження коштів. Для звичайних переказів у межах кількох тисяч євро ніяких додаткових вимог немає. Молдовські громадяни, зокрема, не зобов'язані підтверджувати своє місце проживання квитанціями за комунальні платежі.
У цих умовах урядовцям не варто забувати, що мільйони українців втратили домівки, стабільне житло, роботу, документи. Економіка функціонує в умовах постійної невизначеності, енергетичних атак, руйнування інфраструктури.
Людина, яка втратила свій дім на тимчасово окупованій території і живе, наприклад, у родичів, не зможе надати комунальний платіж на своє ім'я. ВПО, який/яка орендує кімнату без офіційного договору, не матиме документів про оренду. Військовий, який захоче надіслати переказ своїй родині за кордоном, навряд чи матиме на руках квитанції за світло.
Фрілансери, IT-спеціалісти, які отримують оплату від закордонних замовників, стикнуться з необхідністю оформлювати акти виконаних робіт для транзакцій, що є абсурдом для сучасних бізнес-відносин із країнами Заходу.
Більше того, створення централізованого реєстру всіх банківських рахунків у воєнний час несе безпекові ризики. Навіть за належного захисту концентрація чутливої інформації в одному місці створює привабливу ціль для кібератак та спецоперацій з боку країни-агресора.
В умовах повномасштабної збройної агресії РФ Україна не має брати на себе реалізацію абсолютно всіх зобов'язань на шляху до членства в Європейському Союзі. Навпаки, як зазначив Президент України Володимир Зеленський, вже після вступу «постфактум Україна може зробити все те, що обіцяє зробити перед ЄС». Це не тільки справедливо, але й єдиний можливий шлях у поточних важких воєнних умовах.
Коментарі - 5