Open Banking в Україні: виклики, можливості та перші кроки до екосистеми майбутнього

Відкритий банкінг — це певна екосистема взаємодії банків, клієнтів та сторонніх надавачів послуг, наприклад, фінтех-підприємств чи інших провайдерів. Вона дозволяє банкам та стороннім компаніям обмінюватися даними про рахунки, транзакції та фінансову активність клієнтів через спеціалізований відкритий API — інтерфейс прикладного програмування, обов’язково за згодою споживачів.

Відкритий банкінг має зробити фінансові сервіси більш прозорими та зручними і складається з декількох ключових учасників. Перші — це провайдери інформації, тобто банки та інші фінансові установи, які обслуговують рахунки клієнтів і надають доступ до їхніх даних. Другі — провайдери платіжних послуг, які можуть виконувати платежі та надавати інформацію клієнтам. Третім учасником є клієнт: фізична/юридична особа чи ФОП, який надає згоду на доступ до своїх рахунків.

Рідко також згадують про четвертого гравця, хоча він є дуже важливим, — хаби або агрегатори, IT- та фінтех-компанії, які спрощують взаємодію учасників на ринку та пришвидшують запуск нових сервісів.

В основі відкритого банкінгу лежать базові сервіси. Перший — це надання інформації про рахунок, що часто комбінують з управлінням за згодою клієнта. Як це працює? Користувач заходить у застосунок провайдера й надсилає запит, щоб отримати дані про свій рахунок. Цей запит передається через відкритий API до банку, який обслуговує клієнта. Банк перевіряє, чи наявний запис про провайдера у реєстрі НБУ, відповідність запиту ролі та чи має він чинний сертифікат відкритого банкінгу. Після цього клієнт підтверджує доступ. І відтоді третя сторона може отримувати та відображати клієнту інформацію про його рахунок, відкритий в іншому банку. Крім того, такі дані провайдери можуть використовувати для вдосконалення своїх сервісів, маркетингу або створення нових фінансових продуктів.

Другий базовий сервіс, який викликає найбільший інтерес, — ініціювання платежів. Він дозволяє клієнту з застосунку одного банку здійснювати операції через рахунок, відкритий в іншому банку. Клієнт ініціює платіж, банк перевіряє провайдера, клієнт підтверджує платіж і операція виконується. Це спрощує фінансові операції, уникаючи ручних процесів або повторного введення платіжних реквізитів.

Як працює відкритий банкінг в Україні

Відправною точкою для розвитку відкритого банкінгу в Європі стало впровадження Європейським парламентом директиви з назвою PSD2 у 2018 році, яка визначила головні правила роботи відкритих банківських систем у всій Європейській Унії та Європейській економічній зоні. Україна почала рух у цьому напрямку в 2021 році, коли Нацбанк ухвалив Закон «Про платіжні послуги». Він став основою для гармонізації нашого ринку з європейським і створив передумови для запуску відкритого банкінгу. Відтоді розроблялися технічні специфікації, пілотні проєкти та тривала підготовка нормативних актів. І вже з 1 серпня 2025-го відкритий банкінг офіційно почав діяти в Україні.

Нині правову основу відкритого банкінгу в Україні визначає Положення про відкритий банкінг, затверджене Правлінням НБУ. Воно регулює порядок та умови доступу платіжних провайдерів до рахунків користувачів, принципи взаємодії суб'єктів відкритого банкінгу, умови надання нефінансових платіжних послуг користувачам, порядок надання і відкликання згоди користувачів, вимоги до API. До 31 грудня 2025 року банки мають адаптувати свої системи до цих вимог.

Як регулюються питання безпеки? Передусім важливо розуміти, що доступ до персональних даних клієнта можливий лише за його згодою. Така згода має обмежений термін дії, після чого її потрібно поновлювати. Другий важливий принцип — високі стандарти інформаційної безпеки, які постійно вдосконалюються відповідно до вимог Нацбанку. І ще один ключовий захисний механізм: доступ до даних можуть отримати лише ліцензовані компанії, зареєстровані в Україні. Щоби надавати послуги у сфері відкритого банкінгу, компанія має отримати спеціальний сертифікат від НБУ.

Взаємодія між банками та фінтехами відбувається через стандартизовані API. Зазвичай, вони створюються на базі міжнародних специфікацій, затверджених європейською ініціативою «Berlin Group» із розробки стандартів для відкритого банкінгу, і враховують українське законодавство. Активну участь у цьому процесі бере Нацбанк, який і затверджує всі фінальні стандарти.

Що ж далі?

Для того, щоб відкритий банкінг приносив користь клієнтам та всім учасникам ринку, потрібна масштабна мережа взаємодій. І саме тут важлива роль хабів і навігаторів, які пришвидшують реалізацію процесів відкритого банкінгу. Не кожен банк чи провайдер може дозволити собі дороговартісну розробку власного продукту, тому вірогідно частіше використовуватимуть готові технологічні сервіси, які можна підлаштувати під бренд і потреби бізнесу, так звані white-label рішення. Вони дозволяють швидше запустити сервіс і масштабувати його на ринку.

Другий важливий аспект — це регулювання обміну інформацією. Банки, передаючи дані про рахунки чи транзакції клієнтів, фактично відкривають маркетингові дані для інших компаній. Вони можуть використати це для просування своїх продуктів та послуг. Це створює додаткову конкуренцію на ринку, тож банки завжди прогнитимуть обмежити доступ до цих даних.

Національний банк визначив перелік інформації, яка передається безкоштовно. Але потреба компаній у даних завжди буде більшою. Тож наступним кроком стане впровадження комерційних сервісів — розширений набір даних та сервісів які банки або інші учасники ринку надаватимуть на комерційній основі. Це може бути додаткова інформація про депозити, категоризація рахунків чи інше. Це стимулює розвиток нових інноваційних сервісів.