Простий рецепт: коли в Україні зростала народжуваність і як це повернути

Верховна Рада прийняла в першому читанні закон, яким збільшила виплати на народження дитини з 41 тис. грн до 50 тис. грн і змінила порядок таких виплат. Якщо раніше при народженні виплачувалися одноразово 10 тис. грн, а все інше — виплатами по 800 гривень помісячно, то тепер допомога буде єдиноразовою.

В сучасній історії України був єдиний період, коли народжуваність зростала, це був період з 2005 по 2014 рік. І головним чинником було те, що в цей період в Україні діяла одна з найбільш мотиваційних систем матеріального стимулювання народжуваності. За першу дитину в 2013 році держава платила майже 30 тис. грн (десь $3,5 тис за тим курсом), за другу — $7 тис. за третю — $14 тис.

За цей період в країні була революція, була криза 2008 року, була зміна урядів з Ю на Я, проте народжуваність все одно продовжувала рости, тому схоже на те, що саме така структура матеріального стимулювання була головною причиною сталого росту народжуваності. В 2014 році, після Революції Гідності, коли в країні не вистачало грошей, таку програму стимулювання народжуваності відмінили, і народжуваність знову обвалилася.

Проблема в тому, що в Україні питання народжуваності перших дітей не є критичним. Вік першого народження у українок — найнижчий в Європі. Тобто чорнобриві кохаються, народжують одну дитину — і все. В Україні є проблема подальшої народжуваності, жінки не народжують другого, третього і так далі. І саме цю проблему перш за все треба вирішувати.

Прийняте ВР рішення є дуже добрим з точки зору того, що виплати зробили одноразовими — це є набагато більшим стимулом, ніж розтягнуті в часі виплати на дітей, до яких люди звикають і сприймають їх як щось належне і не пов'язують їх із фактом народження. Проте мені дуже не подобається те, що не зробили диференціації за кількістю дітей, тобто підвищення виплат в міру збільшення народжених жінкою як це було до 2014 року.

Підтримка народжуваності — це взагалі велика проблема. З одного боку, це треба робити, бо падіння народжуваності вже є катастрофічним. Цього року абітурієнтів було трохи більше 200 тисяч (тобто відсотків 60 вісімнадцятирічних подавали документи на вступ до вишів), а народилося за весь 2024 рік 160 тисяч. Це означає, що через 18 років когорта абітурієнтів буде тисяч 90 і більшості існуючих вишів просто не буде кого вчити.

З іншого боку, кількість пенсіонерів буде тільки збільшуватися — знов-таки, подивіться на демографічну піраміду, через 20 років. Ось та найбільш широка когорта на графіку, якій зараз трохи більше сорока, досягне шістдесяти років. Відмовити їм в підтримці неможливо. І з моральних міркувань, бо їхнє життя точно не було солодким (той, кому зараз 40 років, народився в 1985 році і все життя прожив з китайським прокляттям «не дай тобі Боже жити в епоху змін»), і з міркувань політичних — оці новонароджені ще невідомо народяться чи ні, та й електоратом вони стануть через 18 років тільки, а люди похилого віку вже є і вони є найбільш масовою групою тих, хто ходить на вибори.

Читайте також: В якому віці в Україні потрібно виходити на пенсію, аби отримувати 2/3 зарплати

Проте підтримувати народжуваність треба, бо країни просто не стане через два чи три покоління, а як вирішити цю проблему в умовах обмежених ресурсів та появи все нових соціальних груп, які будуть потребувати підтримки, я не знаю. Просто уявіть собі, що до двох груп, які традиційно потребували підтримки (неповнолітніх та людей похилого віку), війна зараз додає кожен день скалічених тілесно та духовно, яким також буде потрібна допомога…

Автор:

Співзасновник і керуючий партнер Будкін Сергій

FinPoint