Пенсії відреформують до кінця 2025 року: чим це загрожує майбутнім пенсіонерам

Як рахуватимуть за балами

З липня 2025 року планується нова формула розрахунку пенсій із поділом на дві частини.

Базова пенсія — 30% від мінімальної зарплати після сплати податків. У 2025 році це 1 848 грн (менше прожиткового мінімуму для непрацездатних у 2 361 грн і втричі менше фактичного прожиткового мінімуму). Виплачується всім пенсіонерам, незалежно від стажу та зарплати.

Страхова пенсія — розраховується за балами, залежно від років страхового обліку, розміру зарплати та її співвідношення до середньої зарплати у країні, за кожен місць трудової діяльності пенсіонера.

Переваги бальної системи:

• усувається різниця між пенсіями, призначеними у різні роки при однакових показниках;
• для осіб із зарплатою на рівні середньої заробітної плати в країні та нижче розмір пенсії буде трохи більшим;
• новий механізм індексації застосовуватиметься до всіх пенсій, у тому числі і до раніше призначених, що забезпечить застосування однакового порядку підвищення всіх пенсій.

Недоліки:

• вартість одного бала (наразі 1,02 грн у 2025 році) щорічно встановлюватиме уряд у ручному режимі;
• для тих, у кого зарплата перевищує середню, пенсії будуть нижчими.

Також пропонується у Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» такий соціальний показник, як «мінімальний розмір пенсії за віком», замінити на «розмір базової частини пенсії за віком».

Така заміна є безпідставною, адже статтею 17 цього Закону визначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечити конституційне право громадян на достатній життєвий рівень.

При цьому визначено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Що з доходом

Є серйозні застереження щодо запровадження обов'язкової накопичувальної системи під час війни й економічної кризи. Досвід інших країн та експерти міжнародних фінансових організацій вказують, що для успішного запровадження накопичувальної пенсійної системи потрібні стале економічне зростання та значне збільшення доходів населення впродовж декількох років поспіль. Прогнозувати стале економічне зростання в Україні під час війни важко.

Інвестиційний дохід від пенсійних активів має перевищувати рівень інфляції за рік хоча б на 2−3%. За даними НБУ, інфляція у 2022 році була 30%, у 2024 — 12%. За даними Держстату, в травні 2025 року інфляція в Україні прискорилася до 15,9%. Тобто річна дохідність інвестиційних інструментів (депозитів, ОВДП чи комерційних цінних паперів) має перевищувати щонайменше на 3% інфляційні показники.

Проте в Україні легальних галузей економіки з такою інвестиційною дохідністю практично немає. У кращому разі, можна говорити про 8−10% річних. При цьому в Україні дуже слабкі фінансові інституції, нерозвинений ринок цінних паперів та обмежена кількість реальних інвестиційних інструментів. За таких умов гарантувати людям збереження коштів від інфляції неможливо.

Визначальний ризик запуску обов'язкової накопичувальної системи в нестабільній економіці — накопичення на пенсійних рахунках можуть стати від'ємними.

Для ефективності необхідні низькі адміністративні витрати — не більше 1−1,5%. Досвід Аргентини та Чилі показує, що високі адміністративні витрати призводять до вкрай низьких результатів довгострокового інвестування і суттєвого зменшення пенсійних виплат.

Найбільшою проблемою є відсутність реальних державних гарантій збереження пенсійних накопичень. Немає чіткої системи повернення пенсійних активів, у разі ліквідації емітентів цінних паперів і банків. Є загроза, що накопичувальна система за несприятливих умов перетвориться на велику фінансову піраміду.

Проблеми соціальної справедливості

З 2022 року спостерігається різке зростання (у 2,5 раза) кількості осіб із зарплатою понад 160 тис. грн (максимальна база нарахування ЄСВ), із частини якої не сплачується єдиний соціальний внесок. Це створює додаткове навантаження на бюджет Пенсійного фонду.

Ще одна серйозна проблема полягає в разючій диспропорції в оплаті праці між керівниками держпідприємств, членами наглядових рад, працівниками центральних органів влади та працівниками реального сектора. Ця диспропорція має негативний мультиплікативний ефект — нерівності в зарплатах викликають ще більші нерівності у пенсійному забезпеченні.

За даними Мінсоцполітики, середній розмір довічного утримання суддів наприкінці 2024 року сягав 99,74 тис. грн на місяць — у 17 разів більше за середню пенсію і в 42 рази більше за мінімальну пенсію для непрацюючих.

Мета реформи має включати вирішення таких головних проблем: створення передумов для сталого розвитку економіки і, як наслідок, для розвитку пенсійного забезпечення на основі державного і недержавного пенсійного страхування; вдосконалення системи управління пенсійним забезпеченням.

Для посилення соціального захисту громадян необхідно дотримуватися єдиних принципів реалізації процесу реформування пенсійної системи України, до яких можна віднести:

• економічну обґрунтованість і фінансову спроможність пенсійної системи;
• соціальну справедливість — один закон для всіх та однакові правила, і одна формула нарахування пенсій для всіх без винятку; унеможливлення існування привілейованих груп спецпенсіонерів, що отримують пенсії за окремими законами, наприклад таких, як колишні прокурори, поліцейські, судді;
• розуміння та підтримку пенсійної реформи широкими верствами населення;
• добровільність і свободу вибору, підвищення зацікавленості та відповідальності громадян за свій добробут у старості;
• сприяння економічному розвитку країни та зростанню національних заощаджень.

Досвід яких країн може бути корисним

Уряд повинен врахувати негативний досвід країн, де в мирний час і за сприятливіших економічних умов запровадження обов'язкової накопичувальної системи зазнало краху:

• Угорщина (2010): парламент призупинив сплату внесків на індивідуальні рахунки і санкціонував переведення коштів до солідарної системи через занадто високі довгострокові витрати;
• Польща (2014): через державні обмеження фонди почали отримувати від'ємну дохідність, уряд дав громадянам три місяці на повернення до солідарної системи;
• Чехія (2016): оголосила про ліквідацію другого рівня, створеного лише у 2013 році.

Отже, перед запровадженням уряд повинен забезпечити:

• відсутність негативного впливу на солідарну систему (вимога МВФ);
• стабільне економічне зростання, підвищення зарплат і зниження інфляції;
• гарантування збереження пенсійних накопичень;
• заходи проти зловживань і завищених адміністративних витрат.

Читайте також: Пенсія для тих, хто за кордоном: що робити, аби не втратити її у 2026 році

Що ще необхідно врахувати

Щодо накопичувальної системи: впровадження в умовах війни, кризи, високої інфляції без реальних гарантій збереження накопичень несе великі ризики негативного результату. На сучасному етапі доцільно утриматися від впровадження обов'язкової накопичувальної системи.

Щодо бальної системи: має позитивні та негативні ознаки. Позитив — усунення різниць між пенсіями різних років, трохи більші пенсії для осіб із середньою зарплатою та нижче. Негатив — базова пенсія менша від прожиткового мінімуму, нижчі пенсії для високооплачуваних працівників.

Для посилення діючої системи потрібно:

• запровадити однакові правила нарахування для всіх, максимально скоротити привілейовані групи спецпенсіонерів;
• усунути диспропорції в оплаті праці;
• зняти обмеження щодо максимальної бази нарахування ЄСВ;
• мінімізувати тіньову зайнятість.

Головне: пенсійне забезпечення зачіпає інтереси кожного громадянина, тому від прозорості схем відрахувань і справедливості нарахування залежить суспільний настрій щодо реформ. Успішне реформування можливе лише за умов сталого економічного розвитку та зростання доходів населення. Буде економічне зростання — стануть можливими справжні пенсійні реформи, не буде — продовжаться занепад і деградація пенсійного забезпечення.

Реформування пенсійної системи можливе лише за сталого розвитку економіки та зростання доходів населення, бо проблеми пенсійного забезпечення є похідними від проблем економіки.

Буде економічне зростання — стануть можливими і справжні пенсійні реформи, не буде економічного зростання — продовжаться занепад і деградація пенсійного забезпечення.