Мільярди Ватикану: куди інвестує та скільки заробляє Святий Престол

Ватикан — найменша офіційно визнана держава у світі. Він розташований у межах Риму на території лише 0,44 км², а його населення налічує менше 1 000 осіб.

Фінанси Ватикану проходять через два окремі суб'єкти. Ватикан — це фізичне місце проживання Папи та знакових пам'яток Церкви. Він приносить гроші за рахунок туризму: вхідні квитки до музеїв, екскурсії, доходи від продажу монет, марок та сувенірів.

Адміністративним та дипломатичним центром карликової держави є Святий Престол. Через нього Ватикан отримує пожертвування, він же розпоряджається інвестиціями. У центрі цих фінансових потоків знаходиться Банк Ватикану, офіційно названий Інститутом релігійних справ (IOR). Нині Святий Престол інвестує, дотримуючись цінностей Церкви, і уникає галузей, які суперечать її вченням. Але так було не завжди.

З чого почалася фінансова імперія Ватикану

Основи сучасної фінансової імперії Ватикану було закладено 11 лютого 1929 року. Цього дня Беніто Муссоліні, тодішній прем'єр Італії, оформив повернення Церкви до влади, підписавши пакет договорів зі Святим Престолом, т.зв. Латеранські пакти:

• Латеранський договір, який надав Ватикану повний суверенітет.
• Фінансова конвенція, за якою Ватикану було виділено 750 млн лір готівкою (сума була відразу ж конвертована в $81 млн. Для порівняння: протягом десятиліття, що передувало Латеранським угодам, Ватикан мав річний бюджет у розмірі від $1 до $2 млн) та 1 млрд лір у вигляді італійських облігацій під 5% річних.
• Конкордат, який закріпив податкові привілеї та релігійну владу Церкви у всій Італії.

Посаду директора Управління майном Апостольського Престолу обійняв Бернардіно Ногара. У своєму дослідженні Undervalued Shares пише про нього наступне: інженер за освітою, Ногара спочатку керував гірничодобувними проєктами в Уельсі, Болгарії та Османській імперії. Під час свого перебування у Стамбулі його було призначено представником італійського Banca Commerciale, тоді найбільшого приватного банку країни.

У своїй новій ролі Ногара увійшов до комітету, який займався реструктуризацією боргу Османської імперії. Його сім'я мала тісні зв'язки з католицькою церквою, тому він потоваришував із Папою Римським того часу, Бенедиктом XV. У 1914 році за наведенням Ногари Папа інвестував у випущені Османською імперією облігації через свій особистий рахунок і отримав пристойний прибуток.

Саме тому, навіть після смерті Бенедикта XV у 1922 році, Ногара залишався на радарі влади Ватикану, і коли в червні 1929 року на банківський рахунок Ватикану надійшла солідна сума, правлячий новий Папа Пій XI довірив Ногарі управління нею. Той погодився прийняти нову посаду за однієї умови: жодних моральних обмежень на інвестиції, повідомляє The International Investor.

Бернардіно Ногара (1870−1958). Джерело: La Civilta Cattolica

Результат його роботи — зростання активів на 2000% за десять років, що еквівалентно річній дохідності у 36%, і це за часів Великої депресії, поширення фашизму та світової війни. «Після Ісуса Христа найважливіше, що сталося з Церквою, — це Бернардіно Ногара», — писав свого часу Кардинал Френсіс Спеллман, архієпископ Нью-Йорка.

Що ж дало можливість Ногарі досягти такого успіху на інвестиційній ниві? — Наприклад, під час краху фондового ринку США у 1929 році він скупив за втратними цінами акції «блакитних фішок»: IBM, General Motors, Bethlehem Steel, RCA та TWA.

Ці компанії процвітали під час Другої світової війни та повоєнного буму. Що ще важливіше, вони дозволили Ватикану диверсифікуватись у долари США — валюту, яка зберігала свою цінність, тоді як італійська ліра під час війни знецінилася на 3000%. У щоденнику Ногари пізніше буде зазначено, що ці інвестиції стали «опорою повоєнної фінансової могутності Ватикану».

У 1933 році, коли банківський сектор Італії опинився на межі краху, уряд сформував рятувальну організацію Istituto per la Ricostruzione Industriale (IRI) із державними стимулами та неоподатковуваним доходом.

Ногара продав державні облігації Ватикану з Латеранської спадщини й інвестував значні кошти в IRI, ймовірно, ставши його найбільшим приватним спонсором. Пізніше IRI контролював Alfa Romeo, Alitalia та Telefonica та домінував в італійській промисловості до свого розпуску у 1992 році.

Це був класичний приклад правильного інвестування у кризові ситуації.

Ногара також активно працював у сфері нерухомості через Società Generale Immobiliare (SGI), найбільшу свого часу профільну компанію Італії.

Ватикану належало 15% акцій SGI, серед знакових споруд якої:

• Комплекс Уотергейт (Вашингтон, округ Колумбія),
• Rome Cavalieri (зараз готель Waldorf Astoria).

Зрештою SGI продала акції Gulf and Western і була перетворена на Group SGI, яка у 1990-х роках перейшла під контроль Opus Dei, організації всередині Католицької церкви.

До 1960-х років фінансові можливості Ватикану були приголомшливими. За оцінками Finanz & Wirtschaft, на його частку припадало 7−10% всього італійського фондового ринку. The Economist попереджав: якщо Ватикан позбавиться своїх акцій, це може «привести італійську економіку в сум'яття».

Але Італія була лише частиною портфеля Святого Престолу, в якому також були активи Північної та Південної Америки, Швейцарії, якими церква володіла через офшорні структури.

Багаторазово примножити первинний капітал Ватикану, отриманий від Муссоліні, Ногарі дозволили декілька ключових принципів, які він сформулював сам:

• Інвестуйте у довгостроковій перспективі.
• Купуйте, коли інші бояться.
• Хеджування за різними валютами та континентами.
• І понад усе — дійте в тиші та смиренності.

Як змінився підхід до інвестування зараз

Інвестиційна історія Ватикану супроводжувалася не лише великими успіхами, але й не менш масштабними фінансовими та корупційними скандалами.

У 2021 році колишнього голову банку Ватикану Анжело Калоіа було засуджено на 9 років за відмивання та розкрадання коштів у великих розмірах. Його злочини припали на період 2002—2007 років, коли керівник банку міста-держави разом із групою спільників проводили угоди з нерухомістю, навмисно занижуючи її вартість. У ході подібних дій, за даними слідства, було вкрадено близько 57 млн євро.

Одним із найгучніших скандалів, судові позови за яким тривали і в 2025 році, стала угода з купівлі нерухомості в Лондоні. У 2013—2014 році чиновники державного секретаріату Ватикану виділили загалом 350 млн євро брокеру Раффаелю Мінчіоне для придбання об'єкта нерухомості в Лондоні.

Реальна вартість купленого об'єкта в результаті виявилася набагато нижчою. У 2022 році фінансова влада Ватикану зафіксувала збиток у 140 млн євро за даними інвестиціями, продавши нерухомість фонду Bain Capital. У рамках слідства у цій справі, у грудні 2023 року за розтрату та шахрайство у зв'язку з організацією угоди у 2013—2014 роках тюремний термін у розмірі 5,5 років отримав кардинал Аджело Беччу.

Аджело Беччу. Джерело: Vaticannews

Ця угода, можливо, є лише одним із багатьох прикладів діяльності Ватикану зі скуповування нерухомості. Так, розслідування The Guardian, проведене у 2013 році, з'ясувало, що частиною секретної імперії комерційної нерухомості Ватикану також є офісні будівлі в одному з найдорожчих районів Лондона.

«Замаскований під офшорними структурами, міжнародний портфель церкви протягом багатьох років формувався з використанням грошових коштів, спочатку переданих Муссоліні в обмін на папське визнання італійського фашистського режиму в 1929 році. З того часу міжнародна вартість заощаджень Муссоліні зростала, доки не перевищила 500 млн фунтів стерлінгів», — пише The Guardian.

Одним зі скандальних епізодів за участю банку Ватикану на початку правління попереднього Папи, Франциска, став інцидент зі спробою переведення в готівку фальшивих облігацій на 3 трлн євро у 2014 році.

Численні фінансові скандали змусили Ватикан офіційно заявити про зміну інвестиційної політики. Вони набули чинності у вересні 2022 року. Департаментам Ватикану було наказано закрити свої інвестиційні рахунки або пакети акцій в іноземних банках, зокрема, в Італії, і перевести їх у Банк Ватикану, контрольований Адміністрацією майна Святого Престолу (APSA).

Крім того, в бюрократичній структурі карликової держави з'явився ще один орган — комітет із нагляду за інвестиційною етикою. Він стежить, зокрема, за тим, щоб дотримуватися основних принципів нової інвестиційної політики.

Пріоритет надається інвестиціям, які «сприяють побудові справедливішого та сталішого світу», включно з активами, емітенти яких є екологічно чистими, надають перевагу чистій і поновлюваній енергії, біорізноманіттю та переробці відходів.

Правила забороняють інвестиції у фонди, навіть побічно пов'язані з порнографією, азартними іграми, збройовою та оборонною промисловістю, медичними центрами й лабораторіями, які виступають за аборти, а також фармацевтичними компаніями, що виробляють контрацептиви або працюють з ембріональними стовбуровими клітинами.

Не схвалюються спекулятивні інвестиції в сировинні товари, нафту, гірничодобувну промисловість, ядерну енергетику та алкогольні напої.

Також у правилах йдеться про необхідність уникати інвестицій у складні фінансові та структуровані продукти, вкладень, які включають короткі продажі та внутрішньоденну торгівлю.

Окрім іншого, інвестиційні рішення повинні включати «чинник управління»: перевага надається компаніям із кодексами етики та прозорим, і фінансово відповідальним менеджментом. І, зрештою, департаментам Ватикану було наказано вийти з інвестицій, які не відповідають зазначеним принципам.

Скільки і на чому заробляє Ватикан зараз

Результати Банку Ватикану за 2023 рік (звіт за минулий рік з'явиться цього літа) виявилися вражаючими:

• Прибуток склав 30,6 млн євро.
• Доходи від кредитної діяльності, порівнюючи з попереднім роком, зросли на 23%.
• Доходи від фінансових послуг та трейдингу збільшились на 49%, дохід від оплати за послуги — на 31%.
• Коефіцієнт капіталу першого рівня — ключовий показник фінансової стійкості — склав 60%, що набагато вище, ніж прийнято рахувати у банківському світі.
• Банк контролює витрати, співвідношення витрат щодо доходів становить лише 48% (це означає, що на кожен зароблений євро він витрачає всього 48 центів).

Крім того, за результатами 2023 року:

Управління майном Апостольського Престолу (APSA), яке управляє нерухомістю та інвестиціями Ватикану, отримало прибуток у розмірі 45,9 млн євро.

«Грош Петра» (Peter's pence), щорічний збір коштів на благодійні цілі Папи, склав 48,4 млн євро. Загалом ці три джерела принесли 124,9 млн євро річного доходу (2023), що в середньому становить приблизно 342 тис. євро на день, підрахувало Finbold. «Проте ці цифри не враховують інші основні джерела доходу, як-от вхідні квитки в музеї, туризм або культурні заходи, які, ймовірно, приносять істотний дохід, але не оприлюднюються публічно», — уточнює видання.

Загалом же фінансові операції Ватикану — сфера надзвичайно закрита. І судити про неї можна лише з уривчастих відомостей, що публікуються офіційно. Наприклад, виходячи з його фінансового звіту, активи Банку Ватикану на кінець 2023 року оцінювалися в 5,4 млрд євро.

Раніше низка журналістських розслідувань дали уявлення про статки різних католицьких єпархій за межами Ватикану.

Австралійське видання The Age 2018 року оцінило загальну вартість об'єктів нерухомості та інших активів Католицької церкви Австралії в $30 млрд.

Згідно з даними німецького видання Handelsblatt, у 2017 році німецькі єпархії Католицької церкви загалом зібрали податків у розмірі 6 млрд євро. Водночас загальний розмір їхніх активів було оцінено в 26 млрд євро.

У листопаді 2024 року прозвучала одна з порівняно нещодавніх оцінок фінансових можливостей Ватикану — причому з боку представників фінансового керівництва теократичної монархії. Президент Банку Ватикану Жан-Батист де Франссу заявив про те, що Ватикан і його єпархії в усьому світі мають кошти для інвестицій у розмірі $1,75 трлн.

Також Ватикан не розкриває і деталей своєї інвестиційної активності. З відкритих джерел відомо таке: одним із основних його активів є нерухомість. За даними APSA за 2020 рік, Ватикану належать понад 5 тис. історичних будівель, офісних і житлових приміщень.

Розташована нерухомість здебільшого в преміальних районах Риму — понад 4 тис. об'єктів, а також у Парижі, Лондоні, Женеві та Лозанні. Вони приносять дохід через оренду та експлуатацію. Але, наприклад, приблизно 40% приміщень в Італії займають монастирі, школи, лікарні та притулки, і лише 14% — здаються в оренду за ринковими цінами.

Ватикан вкладає кошти в державні облігації країн із високим ступенем надійності, насамперед — США та країн Європи. Хоча останнім часом Святий престол під тиском громадськості, яка звинувачувала його в нерівноправному підході, почав інвестувати і в облігації країн, що розвиваються.

Ватикану належать вклади в акції та облігації безлічі компаній, що торгуються на світових біржах. Причому в жодній компанії Ватикан не бере участі в капіталі на понад 6%. Є в його інвестпортфелі і традиційні банківські депозити, а також грошові кошти. Тривалий час ходили чутки про великі запаси золота, що належать Ватикану, але достовірної інформації щодо цього немає.

І, звичайно, Ватикану належить одна з найбільших у світі колекцій унікальних реліквій і предметів мистецтва. Її матеріальна оцінка ніколи не публікувалася. Звісно, навряд чи ці речі коли-небудь будуть виставлені на продаж — адже це і є справжнісінькі «вічні цінності».

Інвестиційні поради від Папи

Пересічному приватному інвестору можна не тільки ловити уривки відомостей про вдалі або не дуже інвестиції Ватикану, а й отримати поради від Папи Франциска, за чиєю ініціативою у 2022 році було опубліковано документ, що має на меті допомогти не лише католикам, а й усім етично орієнтованим інвесторам поєднувати віру та моральні принципи під час ухвалення інвестиційних рішень, — «Mensuram Bonam» (у перекладі «Добра міра»).

Папа Римський Франциск

Папа радить: інвестуйте у компанії, діяльність яких не суперечить церковному вченню. Наприклад, не рекомендується інвестувати в компанії, які порушують права своїх працівників, загрузли в корупції, завдають серйозної шкоди навколишньому середовищу, заробляють на виробництві зброї, що викликають залежність від наркотичних препаратів, азартних ігор або порнографії. Перевагу рекомендується віддавати інвестиціям у підприємства, зайняті реальною виробничою діяльністю, а не спекулятивними операціями.

Рекомендується за можливості брати участь у діяльності тих компаній, у які ви вкладаєте гроші. Наприклад, відвідувати акціонерні збори публічних акціонерних товариств за такої можливості, і своїм голосуванням сприяти поліпшенню їхньої діяльності, причому не лише фінансової. А заради підвищення ефективності такого впливу рекомендується об'єднуватися з людьми подібних поглядів.

Ще одна рекомендація — підтримуйте ті проєкти, діяльність яких не лише приносить прибуток, а й сприяє справедливості та захисту людської гідності.

Автор:

Журналіст Ірина Рибніцька

Пише на теми: Податки, інвестиції, бізнес, фінанси, банки