В Україні створять величезну офшорну зону

Шо я вам скажу за ту ресурсну угоду зі США: схоже, шо треба брати. Трохи економіки тої угоди, як я її розумію.

Отже, буде створено фонд із участю України та США в пропорції 50/50, який чимось там займатиметься (сподіваємося, інвестиціями до України, але то не тема цього допису). Якщо ми «заходимо» з американцями в пропорції 50/50, то, мабуть, і внески наші мають бути 50/50. Але є сподівання, що грошові внески США до цього фонду будуть на порядок більшими, ніж українські. Таке партнерство виглядає нам вигідним.

Так, США планує до цього фонду вносити військову допомогу для України, в той час як Україна «вносить» зобов’язання вносити так званий «узгоджений з Україною дохід» (і більше ні на яких інших внесках від України угода не наполягає).

«Узгоджений з Україною дохід» — це половина від усіх рентних платежів, доходів від угод про розподіл продукції та проданих спецдозволів, пов’язаних із розробкою нових (переважно) родовищ корисних копалин, які отримуватиме центральний бюджет України. Грубо кажучи, це рентна плата та ліцензійні доходи від усіх копалин, окрім вугілля, заліза, бурштину, піску, щебню та води.

Давайте скажемо чесно: такі нові доходи ми не побачимо найближчим часом. І навіть теперішні доходи бюджету (на які, схоже, США не претендує) не є якимись величезними. В середньому за 2018−2024 рр. від усього того добра український центральний бюджет отримував еквівалент в $1,8 млрд на рік. Половина від тої суми — це $0,9 млрд на рік.

Тобто якщо прямо сьогодні завдяки цій угоді в Україні виникне нова видобувна галузь вуглеводнів та кольорових/рідкісних металів, яка буде за розміром такою, як вже існуюча, то спільний з американцями фонд щороку наповнюватиметься «українськими внесками» у розмірі $0,9 млрд. Очевидно, це копійки, порівнюючи з потенційними внесками США вже цього року. Умовно кажучи, вічний щорічний український внесок у фонд у розмірі $0,9 млрд доларів є еквівалентом одноразового внеску на суму $18,5 млрд, з погляду «вартості грошей в часі». Але поки що ми не говоримо про суму навіть близьку до $0,9 млрд на рік, тож потенційний внесок України до цього фонду поки що ну дуже малий.

Якщо ми припустимо, що введення в дію цієї угоди розблокує військову допомогу для України урядом Трампа, то це вже величезне досягнення само собою. А якщо ці внески набудуть потрібних нам масштабів військової допомоги — хоча би «байденівські» $23 млрд на рік — то нам знадобиться кільканадцять десятиліть, щоб наповнити цей фонд схожою сумою за рахунок «українських внесків».

Таким чином, за цією угодою, ми обмінюємо військову допомогу від США вже сьогодні (плюс — інвестиційний інтерес від США завтра) на доходи бюджету, яких той бюджет поки що не генерує.

Читайте також: Справа не в грошах: в чому справжня користь угоди зі США

Звісно, не все так просто з тою угодою, бо в ній бракує деталей, — а в деталях, як відомо, криється дідько. І є купа ризиків для майбутнього від цієї угоди, як-от: ця угода передбачає створення величезної офшорної зони прямо у нас в країні (з відповідними наслідками); а ще є ризик збільшення рентних платежів для нових розробників корисних копалин (на угоду американцям); а ще є ризик, що навіть після її підписання ми не отримаємо ніякої військової допомоги від США (тож американці надурняка отримають доступ до майбутніх бюджетних відрахувань); незрозуміло, як наповнюватиметься той фонд і куди саме він інвестуватиме (і чи взагалі інвестуватиме), тощо. Але, як на мене, потенційні короткочасні вигоди варті того, щоб наважитися на введення змін в дію.

Автор:

Керівник аналітичного департаменту Паращій Олександр

Concorde Capital