Чому нове родовище в Гвінеї ставить під загрозу видобуток руди в Україні

Глобальні зміни на ринку

Як же сильно все змінилося за десять років… Залізна руда припинила бути настільки важливою складовою експорту, якою вона була раніше, — у 2014 році майже третину нашого експорту складала залізна руда та вироби з неї, у 2024 році залізна руда та вироби з неї склали лише 11%.

Крім того, весь експорт залізної руди з України зараз під загрозою, бо події 2025 року можуть зробити його економічно невигідним дуже і дуже надовго. Річ у тім, що наприкінці 2025 року в Сіманду (це в Гвінеї, в Африці) запускається найбільший у світі кар'єр із видобутку залізної руди, який будувався понад 25 років консорціумом з австралійсько-британської Rio Tinto та китайської Chinalco.

Історія його побудови — ще той детектив, в якому є все: від військового перевороту до ізраїльского торгівця алмазами, від звинувачень всіма всіх у хабарях до абсолютної сваволі місцевих чиновників. Так от, Сіманду через тридцять місяців після запуску має вийти на проєктну потужність в 90 мільйонів тонн руди, тобто один кар'єр вироблятиме приблизно втричі більше, ніж вся Україна.

Це все відбуватиметься на тлі очікуваного зниження попиту на залізну руду в Китаї, де держава все менше і менше зацікавлена в подальшому будівництві нескінчених житлових кварталів, бо вже збудовані немає кому продавати, а будівництво — головний чинник формування попиту на сталь.

Тому прогнози ціни на залізну руду на 2026−2027 роки і надалі є доволі невтішними. Австралійські аналітики змагаються в тому, чий прогноз буде найпесимістичнішим, проте консенсус зараз виглядає приблизно так: ціна на залізну руду впаде до $85 за тонну наприкінці 2025 року, після того — до середнього значення в $80−82 за тонну у 2026 році, і триматиметься на цьому рівні в більш-менш крихкій рівновазі декілька років. Тут ще треба додати, що це — ціна залізної руди в найбільшому порті її розвантажування, китайському порті Тянцзінь, яка є стандартом для всього світу, бо для України це дуже важливо.

Скільки коштує українська руда

Тепер давайте подивимося на це, з погляду України. Ви видобули тонну залізної руди, наприклад, на Полтавському ГОКу. Собівартість видобутку, за останніми даними Ferrexpo, складає $76,5 за тонну окатишів із вмістом заліза в 65%. Вартість таких окатишів трохи вища, ніж стандартної руди із вмістом заліза в 62%, і сьогодні складає $116,5 за тонну.

ПГОК вантажить свої окатиші на вагони Укрзалізниці, платить $5 за тонну УЗ за транспортування до Одеси/Чорноморська. Там платить ще $5 за тонну за перевантаження в порту із залізничного вагону на судно, і після того платить ще $30 (до війни було $20 доларів, але зараз ставки фрахту з Одеси до Китаю, у зв'язку з війною, підвищилися в середньому в півтора раза) за те, аби окатиші доїхали до Китаю. Тобто ПГОК продає в Китай окатиші, ціна яким сьогодні $116,5 в порту Тяньцзінь, і заробляє на цьому рівно $116,5 мінус собівартість $76,5, мінус Укрзалізниця $5, мінус порт $5, мінус фрахт $30… Дорівнює… Дорівнює… Нулю дорівнює.

В цій арифметиці є один резерв — якщо буде будь-яке стале припинення вогню, вартість фрахту може повернутися до передвоєнних показників в $20 на тонні і ПГОК буде прибутковим. Проте невідомо, коли буде таке припинення вогню, і чи буде воно сталим, а от ціни на залізну руду точно падатимуть наступні декілька років, і економіка видобутку залізної руди в Україні точно не поліпшуватиметься. При $85 за тонну стандартної руди продукція ПГОК продаватиметься приблизно за $92−93, тобто навіть при сталому припиненні вогню і зменшенню ставок фрахту з України до $20 за тонну ПГОК працюватиме в збиток.

Читайте також: Припинення атак на морі: у чому інтерес США, росії та Туреччини

Тут треба зупинитися і уточнити. Бо собівартість також не є сталою величиною, вона може збільшуватися або зменшуватися, залежно від того, що до неї входить, — від амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів до заробітних плат робітників, і від вартості електроенергії для промислових споживачів до рівня рентної плати за видобування. Проте в поточних умовах я не бачу великої ймовірності суттєвого зменшення основних компонентів собівартості в галузі видобутку залізної руди в Україні, тому приймаю поточний показник Ferrexpo за сталу величину.

Отака досить сумна арифметика, перспективи поліпшення якої протягом наступних трьох-чотирьох років не дуже бачаться на горизонті.

Автор:

Співзасновник і керуючий партнер Будкін Сергій

FinPoint