Імпорт російського зрідженого газу до ЄС зростає: як його замінити

Чому імпорт досі не зупинений

Попри санкції та гучні заяви про енергетичну незалежність, Європа продовжує імпортувати російський зріджений природний газ (ЗПГ). У 2024 році імпорт російського ЗПГ до ЄС, за даними IEEFA, зріс на 18%, а три країни — Франція, Іспанія та Бельгія — забезпечили 85% всіх закупівель. Водночас Німеччина, яка офіційно відмовилася від російського трубопровідного газу, продовжує отримувати ЗПГ через державну компанію SEFE (колишню Gazprom Germania).

Франція та Нідерланди збільшили імпорт російського ЗПГ на 81%, тоді як Іспанія та Бельгія лише незначно скоротили свої закупівлі. Хоча раніше, минулого року, регуляторна агенція ACER закликала країни ЄС припинити спотові закупівлі російського газу; 31% імпорту в 2024 році припадає саме на спотові угоди, що свідчить про небажання бізнесу швидко відмовитися від дешевих російських поставок.

Попри зниження загального імпорту ЗПГ до ЄС на 32 млрд кубометрів у 2024 році, попит на російський газ залишається високим. І доки політики відкладають жорсткі санкції, кремль продовжує заробляти мільярди євро на європейському ринку.

Енергетика, як чинник виборів

Європейські політики добре розуміють, що відмова від російського ЗПГ — це не просто економічне рішення, а політична пастка. Попри обіцянки позбутися залежності від російського газу, реальні дії багатьох урядів вказують на інше. 16-й пакет санкцій так і не містить ембарго на російський ЗПГ, хоча Польща та країни Балтії наполягали на його включенні. Причина очевидна: за відсутності гарантій доступних за ціною поставок із боку США, політики бояться соціальних наслідків і виборчого удару.

У 2024 році ціни на газ у Європі залишалися на рівні 37−42 євро за МВт·год, що все ще значно перевищує довоєнні показники. Для домогосподарств це означає, що витрати на енергію залишаються високими, а промисловість стикається з конкурентним тиском із боку США та Китаю, де енергоносії дешевші. Так, високі ціни на енергоносії суттєво впливають на німецьку промисловість. Наприклад, у січні 2025 року компанія GMH Gruppe була змушена зупинити виробництво «зеленої» сталі через стрибок цін на електроенергію до €400 за МВт·год, що зробило подальшу роботу економічно невигідною.

Франція та Німеччина активно блокують санкції проти ЗПГ, пояснюючи це ризиками для економіки. Наприклад, поряд із німецькою SEFE, яка продовжує використовувати контракти Gazprom Germania, французька TotalEnergies має значну частку в проєктах Ямал ЗПГ і Арктик ЗПГ-2, що робить її зацікавленою стороною у збереженні російських поставок.

Європейські уряди опинилися в політичному капкані: якщо вони підтримають повне ембарго на російський ЗПГ, не маючи надійної стратегії його заміщення, це може призвести до подорожчання газу і зростання тарифів. Як наслідок — громадяни відреагують невдоволенням, що може змінити розстановку сил на майбутніх виборах. Вибори у Франції, Німеччині та Іспанії у 2025−2026 роках стануть лакмусовим папірцем: якщо в цих країнах переможуть популістські сили, санкційна політика щодо росії може бути переглянута.

Роль американського ЗПГ

США вже є найбільшим постачальником ЗПГ до Європи, і ця роль лише посилюється. Сполучені Штати третій рік поспіль зберігають статус найбільшого у світі експортера зрідженого газу. У 2024 році США експортували 88,3 млн тонн ЗПГ, що на 4,5%, або на 3,8 млн тонн більше, ніж роком раніше. На Європу припало 55% від загального обсягу експорту ЗПГ зі США минулого року. Вашингтон просуває американський ЗПГ, як єдину стратегічну альтернативу російському газу, а повернення Дональда Трампа у Білий дім у 2025 році лише посилило цей курс. Його адміністрація розморозила будівництво нових ЗПГ-терміналів у США.

За прогнозами Єврокомісії, оскільки нові проєкти експортних ЗПГ-терміналів набувають чинності у всьому світі, а споживання газу продовжує падати, IEEFA прогнозує, що регазифікаційні потужності Європи у 2030 році у понад утричі перевищувати попит на ЗПГ. Тому інвестиції у нові ЗПГ-термінали можуть виявитися збитковими.

Якщо ЄС досягне своїх кліматичних цілей, попит на газ до 2040 року скоротиться настільки, що нові потужності ЗПГ виявляться невигідними. Якщо ж Європа не прискорить перехід на ВДЕ, вона просто змінить одну залежність на іншу — цього разу від США та Катару.

Таким чином, американський ЗПГ може бути частиною рішення для заміщення російського газу, але не єдиним варіантом. ЄС також має думати не лише про джерела постачання, а й про скорочення попиту на газ загалом.

Читайте також: Текіла, наркотики і BMW: все, що ви хотіли знати про економіку Мексики

Європа вже два роки рухається до відмови від російського газу, але цей процес відбувається повільніше, ніж планувалося. У 2022 році здавалося, що санкції змусять москву втратити свій енергетичний ринок у ЄС за лічені місяці. Але сьогодні, у 2025 році, росія продовжує продавати мільярди кубометрів СПГ до Європи, а повне ембарго так і не запроваджене.

Якщо ЄС не зробить рішучих кроків найближчими місяцями, то ризикує втратити унікальний історичний шанс повністю позбутися російського газу.