За що банки США розривають відносини з великими клієнтами та компаніями

Понад рік після того, як Найджел Фарадж зчинив галас у Британії щодо дебанкінгу, у США назрівають схожі дебати. Одним із каталізаторів став венчурний капіталіст Марк Андріссен, який наприкінці листопада в інтерв'ю Джо Рогану поскаржився на те, що інвесторів, засновників та їхні компанії женуть із банківської системи.

Андріссен мав два приводи для невдоволення. По-перше, він стверджував, що банки маркують людей «правих» переконань, як «політично значущих персон», і згодом розривають з ними ділові відносини. А по-друге, галузі, які не схвалюються урядом або можуть загрожувати традиційним фінансовим компаніям, наприклад, криптовалютні компанії, позбавляються доступу до банківських послуг.

Така претензія ґрунтується на нещодавніх скаргах Меланії Трамп на те, що банк закрив її рахунок після атаки на Капітолій 6 січня та відмовився відкрити рахунок для її сина Баррона. «Правими» такі рішення були колективно названі «Operation Choke Point 2.0» («Операція придушення 2.0») — термін, запозичений з епохи Обами, коли спірні галузі, такі як мікрокредитування, обмежувалися доступом до банківських послуг.

Є шанс, що адміністрація Дональда Трампа вживе заходів у цьому напрямку. Девід Сакс, майбутній «цар» штучного інтелекту та криптовалют, сказав, що було «надто багато історій про те, як люди постраждали від операції Choke Point 2.0», і що це необхідно вивчити.

Брайан Брукс, голова Офісу контролера грошового обігу в перший термін Трампа, припустив, що нова адміністрація може відродити його минулу спробу запровадити так звані правила справедливого доступу, які зажадали від банків мати фінансову причину для відмови від клієнта. Ці правила не встигли ухвалити до закінчення першого терміну Трампа.

Для деяких прихильників Трампа дебанкінг є частиною змови deep state. Але є декілька причин, які можуть пояснити рішення банків. Бюрократія — одна з них. З 2008 року тисячі сторінок нових правил та мільярди доларів штрафів призвели до того, що банки стали менш схильними до ризиків щодо клієнтів, яких вони беруть.

Коли відносини з клієнтом закінчуються, повідомлення від банку, зазвичай, стає дратівливо розпливчастим та лаконічним, що призводить до спекуляцій про причини.

Регулятори клянуться, що не кажуть банкам, яких клієнтів їм варто чи не варто приймати. Але вони можуть створювати лякаючі ефекти своїми діями, як у 2022 році, коли Федеральна корпорація зі страхування депозитів наказала банкам, які вони контролюють, повідомляти їх про будь-який криптовалютний бізнес, який вони хочуть вести. Чи це був політизований крок адміністрації Байдена, неприхильної до криптовалют, чи регулятори злякалися нових можливостей для відмивання грошей та ухилення від санкцій? У будь-якому випадку, це вплинуло на банки.

«Оскільки криптовалюта все більше переплітається з офіційною фінансовою системою та банківським сектором, банки бояться зіткнутися з санкціями», — каже Едвард Фішман, колишній співробітник Держдепартаменту США та автор книги «Chokepoints: American Power in the Age of Economic Warfare».

Інша проблема полягає в тому, що скарги венчурних капіталістів та криптокомпаній з'явилися менш як через два роки після краху трьох американських банків, які обслуговували ці галузі після проблем із ліквідністю: Silicon Valley Bank, Signature та Silvergate. Коли банк закривається, це може ускладнити для деяких клієнтів пошук нових банків, особливо, якщо вони працюють у сфері, яка перебуває під контролем регулюючих органів.

Двадцять років тому проблемною дитиною галузі був Riggs Bank, вашингтонський кредитор, який називав себе «найважливішим банком у найважливішому місті світу». Маючи великий бізнес із обслуговування посольств, Riggs виявився втягнутим у низку проблем із відмиванням грошей і зрештою його продали. Що сталося із «посольським» банківським бізнесом? Мало хто з банків хотів втрутитися та ризикнути.

Керівники банків дійсно іноді приймають рішення про скорочення обслуговування певних галузей, які вважаються спірними або викликають їхню незгоду через етичні, репутаційні чи інші причини. У минулому Citigroup погрожував припинити фінансування деяких роздрібних торговців вогнепальною зброєю. JPMorgan Chase більше не фінансує нові проєкти з буріння нафтових і газових свердловин в Арктиці. Такі рішення ґрунтуються на суб'єктивній оцінці. І чи є таке фінансування правильним, чи ні?

Але навіть недозатверджене правило Брукса в Офісі контролера грошового обігу давало банкам право анулювати рахунки через причини репутації, якщо вони можуть точніше оцінити ризик (тобто обґрунтувати свою оцінку ризику), пов'язаний з тим чи іншим клієнтом. На те це і банкінг — оцінювати ризики: репутаційні чи будь-які інші.