Як Україна та США можуть допомогти один одному з розвитком оборонних технологій

Попри наявність передової технології безпілотників, США ризикують відстати від військової технологічної революції, що швидко розвивається, на чолі якої доступні та ефективні технології безпілотних літальних апаратів.

Війна в Україні надала реальний полігон для випробувань передових можливостей безпілотників та радіоелектронної боротьби, багато з яких було розроблено у казані битви. Спільні підприємства між американськими та українськими компаніями могли б стати потужним шляхом для використання цих інновацій, масштабування виробництва та зміцнення оборонних екосистем обох країн.

Спільні підприємства між американськими та українськими компаніями — це унікальна можливість подолати розриви у вартості, виробництві та розвитку технологій. Українські компанії продемонстрували чудову винахідливість у розробці економічно ефективних та перевірених у бою рішень. Ці інновації сформували поле битви засобами, за допомогою яких американські компанії можуть здобути уроки, адаптуватися та використовувати їх.

Як використати цей досвід

Подумайте про приголомшливу різницю у вартості автономних технологій.

Американський безпілотник AeroVironment Switchblade 300, який є основним продуктом в арсеналі армії США, коштує близько $80 тис. за одиницю, тоді як китайський DJI Mavic 3, який широко використовувався українськими військами у перший рік війни, коштує лише $1 700.

Проте Україна вирішила зменшити залежність від Пекіна. Сьогодні українські військові значною мірою залежать від вітчизняних виробників безпілотників. Ці фірми виробляють 3D-друкарські пристрої, які можуть коштувати лише $300−400 за одиницю. Для порівняння: один 155-мм артилерійський снаряд коштує $3 тис.

Аналогічно: протикорабельна крилата ракета «Гарпун» американського виробництва коштує близько $2,25 млн за одиницю, тоді як український морський безпілотник MAGURA V5, який відіграв ключову роль у знищенні надводних кораблів ВМФ рф, коштує близько $240 тис. за одиницю.

Масштаб виробництва оборонної промисловості США є її найбільшим активом, але вона часто зазнає труднощів зі швидкою адаптацією до мінливих потреб. Український досвід у галузі інновацій на полі бою та швидкого прототипування може доповнити можливості США, дозволяючи обом країнам ефективніше вирішувати проблеми воєнного часу.

Наприклад, безпілотники, розроблені українськими фірмами, могли б масово вироблятися у США, що значно знизить витрати та збільшить доступність. Таке масштабування не лише підтримає оборону України, а й посилить готовність США до майбутніх конфліктів, особливо — проти технологічно досвідченіших противників, таких як Китай.

Спільні підприємства не лише дадуть доступні та ефективні рішення, а й поглиблять оборонні зв'язки США та України. Ці партнерства вийдуть за рамки задоволення безпосередніх військових потреб; вони закладуть основу для майбутніх спільних інновацій та покращать оперативну сумісність між американськими та українськими військами, що необхідно для довгострокового співробітництва.

Співпрацюючи з українськими колегами, оборонний сектор США отримає доступ до новітніх перевірених на полі бою технологій, стимулюючи інновації та зберігаючи конкурентну перевагу на світовому ринку озброєнь. Інтегруючи уроки, отримані в Україні, США можуть краще себе позиціонувати для наступної епохи війни.

Читайте також: Витрати на війну сягнули $2,4 трлн: як заробити на акціях виробників зброї

Які кроки варто зробити на початку

Проте для успішного співробітництва обидві країни мають зайнятися контролем експорту та захистом інтелектуальної власності.

Уряд США має оптимізувати свою політику контролю експорту, щоб полегшити передачу чутливих технологій належним чином перевіреним українським партнерам.

Запровадження винятків із експортних ліцензій для оборонного співробітництва дозволить безперешкодно обмінюватися інтелектуальною власністю, зберігаючи при цьому гарантії національної безпеки.

Водночас українські законодавці мають послабити експортні обмеження, щоб забезпечити плавнішу співпрацю з американськими фірмами.

Але вирівнювання експортного контролю та забезпечення надійного захисту недостатньо — уряди обох країн мають активно стимулювати спільні підприємства. Це може включати гранти, податкові пільги або створення американсько-українського «фонду оборонних інновацій», орієнтованого на дослідження та розробки у таких критично важливих галузях, як безпілотні технології, автономність та радіоелектронна боротьба.

Війна в Україні показала, що характер війни швидко змінюється, а в основі лежать технології та адаптивність. Америка не може дозволити собі відставати у цій революції. Використовуючи перевірені на полі бою інновації українських фірм та поєднуючи їх із нашими виробничими та технологічними можливостями, Америка може підготуватися до викликів майбутнього.

Спільні підприємства — це не просто стратегічний вибір; це потреба. Вони є шляхом до економічно ефективних інновацій, міцніших оборонних зв'язків та посилення безпеки для обох країн. Оскільки політики у Вашингтоні та Києві розглядають такі кроки у своєму партнерстві, основна увага має приділятися зміцненню співробітництва, яке дає відчутні результати на сьогоднішньому полі бою та за його межами. Це момент можливості для обох країн, яким варто скористатися, щоб забезпечити сильніше та безпечніше майбутнє.