Як оподаткувати посилки із закордонних інтернет-магазинів

Відповідно до нещодавнього дослідження аналітичних центрів про найпоширеніші інструменти уникнення сплати податків в Україні, лідерами серед схем стали «порушення митних правил та контрабанда» і «зарплати у конвертах». Обсяги потенційної контрабанди та сірого імпорту у 2023 році перебували у діапазоні 380−540 млрд грн. Державний бюджет від митних схем втратив близько 120−167 млрд грн за рік.

Товари переміщуються через митний кордон України так, щоб не платити митних платежів або їх мінімізувати. Одним із таких масштабних інструментів уникнення оподаткування є зловживання пільгами, що передбачені міжнародними договорами та податковим законодавством України. Зокрема, маскування ввезення промислових партій товарів на митну територію України під поштові або кур'єрські відправлення.

Маніпулювання та зловживання з товарами низької вартості («поштова контрабанда») стали великою бюджетною проблемою багатьох країн, які історично пропонували неоподаткований рівень для імпорту товарів низької вартості — так зване мінімальне (de minimis) звільнення від сплати, коли податок взагалі не стягується або стягується за зниженою ставкою, якщо вартість імпортних товарів є нижчою від встановленого порогу (наприклад, у країнах ЄС до 2021 року de minimis в цілях справляння ПДВ перебував на рівні 22 євро). Таке звільнення свого часу, з одного боку, значно спрощувало адміністрування, але, з іншого, в умовах експоненційного зростання транскордонних онлайн-продажів, призвело до значних втрат податкових надходжень.

Які моделі податків на товари у міжнародних посилках існують у світі

Наразі моделі збору податків із товарів, які пересилаються у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, можна умовно розділити на чотири види:

Модель збору на кордоні (border collection model)

Це традиційна модель, коли митниця відповідальна за адміністрування, оцінку вартості та нарахування/утримання податків. Модель була домінуючою минулого століття, але наразі втрачає свою актуальність, оскільки в умовах постійно зростаючих обсягів малих посилок у митниць недостатньо адміністративного ресурсу.

Модель покупця (self-assessment by purchasers model або purchaser collection model)

Така модель протилежна першій моделі та передбачає, що після прибуття товару покупець самостійно декларує вартість посилки, визначає та сплачує, у разі необхідності, відповідну суму податків. Її недоліком є складність забезпечення контролю з боку митниці за дотриманням законодавства та повнотою сплати податків (великий розмір пост-аудиту), а також значне навантаження на покупців (держава перекладає значну частку тягаря адміністрування на покупця, що провокує суперечності, помилки та іноді штрафи). Сьогодні ця модель майже не використовується у світі.

Посередницька модель (intermediarу collection model)

Податковим агентом виступають фінансові посередники (банки та компанії, що надають фінансові/платіжні послуги) або логістичні посередники (експрес-кур'єри, поштові оператори, транспортні або логістичні компанії), що безпосередньо здійснюють сплату податків у країні призначення товару. Використання методу поширено в Латинській Америці, використовується також Туреччиною. Зазначена модель складна у реалізації, з огляду на відсутність у посередників своєчасної та повної інформації для нарахування податків (посередники не збирають регулярно дані про клієнтів та операції, а наявна у них інформація щодо транзакцій не містить інформації, яка необхідна для якісної класифікації товарів та нарахування податків).

Модель продавця/постачальника (vendor collection/registration model)

Обов’язок сплати податків покладається на постачальника товарів — нерезидента, який повинен зареєструватися платниками ПДВ у тих іноземних юрисдикціях, де вони здійснюють постачання кінцевим споживачам, нараховувати та стягувати ПДВ/податку з продажу із цих поставок і переказувати дохід до іноземної юрисдикції (місце стягнення податків переміщується з моменту імпорту до власне операції з продажу).

Яка модель оподаткування є оптимальною

За дослідженням, що було замовлено у 2017 році урядом Австралії, оптимальна модель повинна: а) гармонійно сприяти високим показникам відповідності та збору податків (переважно сьогодні це ПДВ/податок із продажу або їх аналог) до бюджету; б) тримати баланс витрат бізнесу та держави; в) мінімізувати адміністративне навантаження та витрати для споживачів товарів; г) уникати негативних наслідків для торгівлі. З огляду на ці завдання, Австралія зупинилась саме на моделі постачальника.

Наведений приклад пошуку оптимальної моделі адміністрування податків у міжнародних посилках став знаковим. Останніми роками спостерігається світова тенденція переходу до моделі, коли обов’язок зібрати податки з імпорту товарів покладається саме на їх продавця/постачальника.

Цей підхід застосовано у понад 60 країнах для імпортованих цифрових послуг, зокрема, у понад 30 країнах для імпорту товарів низької вартості — у Австралії (2018), Великобританії (2021), країнах — членах ЄС (із липня 2021), Новій Зеландії (2023), Норвегії (2024) тощо. Зазначений підхід наразі застосовується й в Україні для послуг: із 1 січня 2022 року в Україні Законом 1525 запроваджено ПДВ за ставкою 20% на операції з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам.

Досвід Європейського Союзу

ЄС оцінив щорічні втрати ПДВ на рівні 5 млрд євро, що було наслідком схем з ухилення, заниження вартості, недостовірного декларування імпорту, а також ігнорування правил продажу всередині ЄС. Лише внаслідок маскування вартісних товарів під товари вартістю до 22 євро бюджет ЄС щорічно втрачав 1 млрд євро. Як результат, країни — члени ЄС переглянули або взагалі скасували de minimis, а також змінили моделі адміністрування для товарів низької вартості в бік посилення контролю та процедур адміністрування.

З 1 липня 2021 року в ЄС було скасовано звільнення від оподаткування ПДВ при ввезенні невеликих партій товару до 22 євро та створено нову спеціальну схему продажу товарів, що ввозяться з країн, які не входять до ЄС, вартістю не більше 150 євро (без урахування підакцизних товарів), що іменується Import One Stop Shop (IOSS).

IOSS є добровільним: як постачальники з ЄС, так і за його межами (продавці та маркетплейси) можуть вибрати сплату ПДВ на імпорт низької вартості з країн за межами ЄС або через режим IOSS, або при імпорті через звичайні митні процедури, або за спеціальними домовленостями для операторів поштового зв’язку та експрес-перевізників щодо стягнення ПДВ.

Після реєстрації для отримання IOSS податкові органи в державі-члені ідентифікації видають ідентифікаційний номер платника ПДВ IOSS постачальникам або торговим майданчикам. Митні органи при отриманні ідентифікаційного номера платника ПДВ IOSS в наборі даних митної декларації проводять автоматичну перевірку її дійсності.

Оподаткування міжнародних посилок в Україні

Законодавством України наразі передбачено, що не підлягають оподаткуванню товари, які пересилаються поштовими (експрес) відправленнями для власного використання вартістю менше ніж 150 євро. За таких умов, одна фізична особа, отримуючи лише одне поштове відправлення на добу, може за місяць імпортувати товарів, що звільнені від сплати будь-яких податків, на суму до 4,5 тис. євро (149 євро помножено на 30 днів). При цьому, якщо «організувати» значну групу фізичних осіб (наприклад, 100 паспортів), які отримуватимуть по 3 відправлення на добу, то сума товарів, яка щомісячно «проникатиме» на митну територію України, сягатиме 1,34 млн євро. Це вже значна промислова партія, з якої не потрібно сплачувати жодних податків.

За інформацією Міністерства фінансів, загальна кількість та вартість міжнародних поштових та експрес-відправлень, які були ввезені в Україну протягом 2021−2023 років, складає 153,1 млн відправлень, загальною вартістю 157,5 млрд грн. Ймовірні суми надходжень митних платежів за три роки могли б скласти, за умови скасування пільгового ліміту оподаткування, — 17,72 млрд грн. Розрахунок на базі 2024 року дає потенційні надходження у 8 млрд гривень податків до держбюджету.

Окрім використання цієї пільги у схемах із мінімізації податків та недонадходжень до держбюджету, така пільга суттєво викривляє конкуренцію в Україні, завдає шкоди українським компаніям, які виробляють товари в Україні й сплачують всі податки. Державна політика у цей складний воєнний час має бути спрямована насамперед на захист українського виробника, а не стимулювання пільгового китайського імпорту.

Читайте також: Чому українці ненавидять податки і до чого це може призвести

Тож, із метою здійснення належного контролю і запобігання масовому комерційному ввезенню неоподаткованих товарів поштовими каналами до ліміту, звільненого від оподаткування, вирівнювання конкуренції, важливим є Міністерству фінансів спільно профільним Комітетом ВРУ розглянути проблематику, яка виникла через застосування пільг, та напрацювати необхідні зміни до Податкового та Митного кодексів для розв’язання цього питання.

Автор:

Фахівець з питань правової політики Економічної експертної платформи Лащук Єфрем