Вакансій багато, роботи немає: чому багато українців не можуть працевлаштуватися

На тотальний дефіцит кадрів скаржаться практично всі керівники — від великих компаній до малого бізнесу. Роман Жилко, керівник взуттєвого підприємства «Валтекс», запевняє: людей катастрофічно бракує, навіть попри те, що підприємство регулярно підвищує зарплати, бронює співробітників від мобілізації та надає гуртожитки.

Але все частіше люди, які шукають зараз роботу, кажуть, що такий пошук може розтягнутися на місяці, а деякі взагалі замислюються про зміну професії.

«Все частіше запити претендентів та можливості роботодавців не збігаються. Тому підприємства не можуть знайти спеціалістів, а люди — роботу», — каже Родіон Колишко, керівник Інституту професійних кваліфікацій при Конфедерації роботодавців України.

Читайте також: Банки порахували, скільки співробітників звільнять, замінивши їх на ШІ

Чи дійсно в Україні так багато роботи

Про те, що ринок праці в Україні є дефіцитним, експерти говорять ще з минулого року.

Війна та масовий виїзд українців продовжують зменшувати чисельність робочої сили в Україні. За даними Нацбанку, на початок 2024 року кадровий резерв скоротився, порівнюючи з 2021 роком, на 25%.

Показники офіційного безробіття в Україні постійно падають. На початок осені він склав 300 тис. осіб. При цьому на біржі праці на початок жовтня зареєстровано близько 3 тис. громадян. Це в рази менше, ніж у мирні часи.

«Багато хто не хоче реєструватися, щоб їх випадково не помітили військкоми. Про це свідчить гендерна диспропорція взятих на облік безробітних — 85% жінок», — пояснив Колишко.

Водночас кількість вакансій зростає. На початок вересня цього року їх було близько 120 тис. — це рекордний показник за останні три роки. Порівнюючи з аналогічним періодом минулого року, чисельність вакансій збільшилася на 20%, а якщо порівнювати з початком 2024 року — на 33%.

За даними НБУ, у серпні, наприклад, у сегменті телекомунікацій кількість вакансій зросла на 45%, а в охороні здоров'я — на 34%.

Почасти поява нових вакансій пов'язана з пожвавленням економіки. Але основна причина, за словами Колишка, — плинність персоналу. «Люди постійно рухаються. Одні — йдуть воювати, інші — змінюють роботу, треті - виїжджають із країни. Тому роботодавці постійно у пошуках, хоча сама кількість робочих місць практично не зростає», — зазначив експерт.

Тобто постійні міграції персоналу змушують компанії виставляти нові вакансії, і це справляє враження, що «ринок зростає як на дріжджах». Хоча як такої роботи в Україні більше не стає.

Роботодавці продовжують скаржитися на зростаючий кадровий дефіцит.

За словами Романа Жилко, складно знайти водіїв, працівників складу, закрійників, швачок.

Як каже HR-директор компанії Alliance Novobud Ольга Доля, гостро не вистачає робітників у будівельній сфері, а також менеджерів середньої ланки.

Дмитро, керівник невеликої будівельної фірми, яка виконує замовлення на Київщині, розповів «Мінфіну», що його бізнес фактично зупинився.

«З 56 працівників залишилося лише близько 20 — багатьох призвали до армії, дехто звільнився, а нових фахівців знайти не можу — конкуренція за будівельників на ринку зашкалює, майстри вважають за краще влаштовуватися у великі компанії», — каже Дмитро. За його словами, фірму, найімовірніше, доведеться закрити. Тому він уже придивляється до інших сфер діяльності, зокрема, планує зайнятися орендою житла в Карпатах.

Великий брак людей у транспортній галузі. За оцінками заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергія Деркача, у транспортно-логістичній сфері дефіцит водіїв сягає 25%, а на пасажирських перевезеннях — 20%.

Родіон Колишко каже, що в категорії фахівців із вищою освітою зараз найзатребуванішими є вчителі, лікарі та фармацевти. Щодо робітничих професій, то тут лідирують за запитами роботодавців водії, швачки, електромонтери, слюсарі та сантехніки.

При цьому, порівнюючи з минулим роком, запити бізнесу змінилися. Наприклад, на нижчі позиції в топ-10 найзатребуваніших фахівців опустилися продавці, токарі та бухгалтери.

«Наприклад, ті ж бухгалтери ще на початку цього року були у топ-5, а зараз — на 9 позиції із десяти. Токарі минулого року посідали восьму позицію, тепер — десяту. Помітно просів попит також на гірників, стропальників, закрійників та адміністраторів», — каже Колишко.

Він пояснює цю тенденцію складнощами на виробничих підприємствах та у бізнесі загалом.

«Очевидно, частина компаній, особливо у сфері виробництва, скорочують обсяги. Тому так багато токарів, як раніше, їм уже не потрібно. Це ж стосується стропальників та гірників, затребуваних переважно в металургії. Бухгалтерам на спаді бізнес-процесів також дедалі складніше знайти роботу», — пояснив експерт.

Читайте також: Чи правда, що економіка України гальмуватиме через нестачу робочих рук

Українські зарплати: зростають швидко, а люди одержують мало

Через постійну плинність персоналу конкуренція за людей серед роботодавців зростає.

І це змушує їх підвищувати зарплати. Як каже перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів Юрій Дученко, хлібопеки цього року переглядали зарплати вже декілька разів, зрештою підвищивши їх на 25%. При цьому кадрова ситуація у галузі залишається дуже складною: бракує водіїв, вантажників, налаштовувачів обладнання.

За словами голови концерну «Ярослав» Олександра Барсука, вони також регулярно підвищують оклади, адже, інакше, шанси заповнити вакансії тануть на очах.

За даними Держстату, у другому кварталі 2024 року середня зарплата в Україні зросла на 22,1%, порівнюючи з аналогічним періодом минулого року, — до 20 964 грн.

Найбільше зростання зарплат офіційна статистика фіксує у сферах авіаційного транспорту. Попри закрите небо над Україною, наші авіакомпанії продовжують працювати за кордоном. Персонал в українських аеропортах займається підтримкою інфраструктури, щоб після закінчення війни можна було швидко відновити рейси. У середньому співробітники авіаційного транспорту заробляють 43,4 тис. грн. Зарплата, порівнюючи з другим кварталом цього року, зросла на 46,3%.

На другому місці, за темпами зростання зарплат, — поштова та кур'єрська діяльність. За рік у цій галузі середня зарплата зросла на 42,7% — до 16,1 тис. грн. На третьому місці серед сфер із найшвидшими темпами зростання зарплат — «надання інших видів послуг» — зарплати зросли на 38,1% — до 24,2 тис. грн. Серед значного дефіциту кадрів також доводиться значно підвищувати зарплати у сфері будівництва: зарплата тут зросла на 37,6% — до 16,2 тис. грн.

Але, як видно з офіційних даних, у реальному вираженні зарплати українців виглядають не такими вражаючими, як динаміка їхнього зростання, особливо з огляду на ціни у вітчизняних магазинах.

За словами Дученко, навіть після декількох етапів підвищення у хлібопекарській галузі є зарплати у 12−16 тис. грн. При цьому людям доводиться тяжко фізично працювати.

Колишко каже, що залишаються невисокими зарплати у сільському господарстві — людям пропонують по 11−15 тис. грн на місяць. Трохи вищі вони у торгівлі (12−14 тис. грн), транспортній сфері — 28−30 тис. грн. грн (хоча є оклади і у 80 тис., зокрема, у водіїв-далекобійників), переробній промисловості (28−33 тис. грн). Лідирує за зарплатами, як і раніше, IT-сфера, де оклади стартують від $1 тис.

«Цікаво, що в деяких сегментах ринку праці з'являється відносно нова тенденція: представникам «чоловічих» професій зарплати рекордно підвищують, а от жінки можуть розраховувати хіба що на невелику надбавку.

Так сталося, зокрема, у будівництві. Майстри-чоловіки торік отримували в середньому 34 тис. грн, а зараз — 54 тис. грн., тобто на 20 тис. грн більше. Водночас зарплати у жінок зросли з 26 до 27 тис. грн, або всього на тисячу гривень", — зазначив Колишко.

За словами Ольги Долі, зарплати у будівництві зростають через брак кадрів. Для бізнесу це проблема — збільшення зарплат підвищує загальні витрати на проєкти та провокує зростання цін.

В Україні частка заробітної плати у собівартості продукції варіюється, залежно від галузі, але загалом становить від 20% до 40%. У трудомістких секторах, як-от текстильна промисловість чи сільське господарство, частка, зазвичай, вища.

«Зростання зарплат має призводити до відповідного збільшення ефективності праці. Якщо цього не відбувається, то йде удар по економіці бізнесу. Через необґрунтовано „роздутий“ зарплатний фонд доводиться підвищувати ціни на готову продукцію, що робить її менш конкурентною», — каже Барсук.

Багато роботодавців беруть участь у зарплатних перегонах із останніх сил. Наприклад, голова деревообробного підприємства ВГСМ Ірина Мацепура розповідає, що підвищувати зарплати особливо немає з чого, оскільки ринок меблів зараз переживає ненайкращі часи, а сировина дорожчає.

За словами Колишка, все залежить від маржі, на якій працює бізнес. «Ті, у кого вона не перевищує 10%, справді вже підходять до критичної межі — ресурсу на підвищення зарплат незабаром не буде», — зазначив він. З такою нормою прибутковості в Україні працюють, зокрема, легка промисловість, харчова переробка, меблеве виробництво тощо.

Чому українцям складно знайти роботу

Попри сотні тисяч нових вакансій та збільшення зарплат, люди скаржаться, що змушені шукати роботу місяцями, і далеко не завжди ці пошуки є успішними.

Особливо великі труднощі з працевлаштуванням у таких категорій українців:

Внутрішньо переміщені особи. На новому місці багато хто не може знайти роботу за спеціальністю, хоча на малій батьківщині успішно працювали. Співрозмовниця «Мінфіну» Ірина переїхала до дочки у Київ із селища у Донецькій області, до якого впритул наблизилася лінія фронту.

Спочатку вона спробувала влаштуватися за спеціальністю — бухгалтером. Але декілька місяців походів по співбесідах результатів не дали. Жінка почала шукати «будь-яку» роботу. Отримала відмови при спробі влаштуватися касиром до супермаркету та адміністратором — роботодавцям не підійшов вік (старше 50 років). У результаті Ірина пішла працювати прибиральницею до дитсадка на мінімальну зарплату.

Кадровики зазначають, що роботодавці справді відмовляють багатьом переселенцям. Причини різні — від недостатньо високого, на їхню думку, професійного рівня до віку та «особистих мотивів». Насправді одним із головних чинників є «тимчасовий» статус переселенців — роботодавці побоюються, що ті не затримаються на новому місці (і на роботі в тому числі) надовго.

«Білі комірці». Йдеться про представників найрізноманітніших професій — від маркетологів та юристів до топменеджерів. Багато хто зараз стикається з тим, що їхній досвід та знання, а, відповідно, і високий цінник роботодавцям просто не потрібні. Тому процес пошуку роботи розтягується на місяці.

Київський маркетолог Поліна Левицька, яка шукала роботу декілька місяців, розповідає, що співбесід було чимало, але йшли постійно відмови. Типові причини, за її словами, такі: ми шукаємо midl-керівника, а ви зірка. Нам такого не потрібно", «Ви надто „скиловані“, нам потрібен хтось простіше», «Ми шукаємо досвід у маркетингу 2−3 роки, а у вас 15 років».

«Мені не 19 і я не пенсіонер. Завжди виконувала свою роботу вчасно та якісно, навіть у складних умовах. І тут отримала таке», — дивується Левицька.

Колишко каже, що на ринку все частіше не збігаються зарплатні очікування та пропозиції роботодавців. Підвищуючи зарплати «в середньому», компанії не готові переплачувати, воліючи найняти фахівця-початківця і «дотягнути» його під свої вимоги.

Дається взнаки і конкуренція за робочі місця. Хоча всі говорять про дефіцит кадрів, насправді в середньому резюме більше приблизно втричі, аніж пропозицій від роботодавців. За даними work.ua, наприклад, влітку було близько 110 тисяч вакансій та понад 300 тисяч резюме.

На деякі вакансії (рекламістів, бухгалтерів, маркетологів, PR-фахівців, офіс-менеджерів тощо) конкурс ще вищий, і може досягати 5−10 осіб на місце. «Ті ж бухгалтери відносно швидко знаходили роботу, коли з економікою було все більш-менш нормально. Але зараз попит на них упав, і конкуренція за робочі місця зросла. Це дозволяє роботодавцям перебирати. І нерідко обирають саме за ціною», — додав Колишко.

Колишні військові. Родіон Колишко зазначає, що зараз на ринок праці активно виходять комісовані службовці ЗСУ. І багато з них не можуть знайти роботу.

«Спрацьовує насамперед зарплатний чинник. Військовим навіть у тилу платять щонайменше 30 тисяч гривень, а на передовій — понад 100 тисяч. Але бізнес далеко не завжди готовий запропонувати такі гроші, оскільки оцінює насамперед професійні навички людини за тією чи іншою спеціальністю та рівень оплати такого фахівця в середньому на ринку», — пояснив Колишко.

За словами Родіона Колишка, ситуація з роботою для українців найближчим часом навряд чи сильно зміниться. Поряд із уявною достатністю пропозицій, багато хто зіткнеться з тим, що знайти «роботу мрії» з гідною оплатою їм буде складно.

У нещодавньому інфляційному звіті Нацбанку наведено результати опитувань «Разумков Центр» працевлаштованих українців про те, які проблеми на ринку праці вважають найсерйознішими. 22% респондентів назвали диспропорцію між очікуваною та запропонованою зарплатою. Багатьох це штовхає на пошуки нової роботи, що прискорює плинність кадрів, змушує роботодавців виставляти нові вакансії, і все йде по колу.

Автор:

Кореспондент Людмила Каплун

Пише на теми: Компанії та ринки