Гела Слюсарчук: «Коли ми станемо частиною ринку ЄС, європейці будуть орієнтуватись на нас»

Керівник з розвитку бізнесу PSP Platon Гела Слюсарчук розповів «Мінфіну» про ризики, які несе робота з такими великими клієнтами, про регулювання ринку, ефективну боротьбу з дропами та переваги українських фінтех-компаній перед європейськими.

Розкажіть коротко про український ринок платіжних послуг, на якому ви працюєте: хто його гравці, хто користується послугами, хто регулює цей ринок та чому він важливий?

Найвпливовіші гравці цього ринку — платіжні системи, такі як Visa, Mastercard, вітчизняна система «ПРОСТІР». Також є найбільший гравець, якого не дуже видно для кінцевого споживача, але всі його знають, — це СЕП, система електронних платежів.

Наступною категорією є банки-еквайри, які можуть знімати та зараховувати кошти на картки фізичних чи юридичних осіб, та банки-емітенти, які випускають ці картки.

І третя категорія, яка не так сильно впливає на ринок, але теж є значущою, — це платіжні провайдери чи фінансові компанії, які мають право на переказ коштів. Ми є однією з таких компаній — платіжним провайдером, який забезпечує переказ коштів за допомогою нашої фінансової компанії.

Разом усі гравці забезпечують діяльність ринку платіжних послуг, який фактично дає змогу проводити всі безготівкові перекази. Як від людини до людини — Р2Р платежі, так і сплату будь-яких товарів та послуг онлайн або офлайн. Завдяки цій системі і всім її гравцям ми з вами маємо змогу користуватися картками, мобільними гаманцями Apple Pay та Google Pay.

Розкажіть про регулювання цього ринку. Останнім часом НБУ приділяє чимало уваги тому, щоб зробити його більш прозорим і безпечним для користувачів. Розкажіть, що саме було зроблено і який це дало ефект?

Насправді НБУ останні два роки дуже серйозно підійшов до перевірки ринку. І це дало свої результати. Однією з найбільших проблем, як зазначає НБУ, є невідповідність опису платежу реальному його призначенню.

У нас багато ліцензійних операторів гемблінгу займались підміною MCC (код транзакції продажу). Тобто НБУ почав перевіряти ринок і виявив, що велика кількість компаній, пов’язаних з гемблінгом, використовували MCC не азартних ігор, а інші. Фактично це означає, що гроші заходять не на гемблінгову компанію, а на якесь ТОВ, що може бути, наприклад, на спрощеній системі оподаткування й у такий спосіб уникає сплати податків. Це була перша схема, яку НБУ знайшов і прикрив у 2023 році. Тоді вивели з ринку одного з найбільших гравців гемблінгу і банки, які його обслуговували.

Наступний крок з боку регулятора — пошук P2P-переказів, які не відповідають суті цієї операції. Це схема, коли під виглядом оплати за товар чи послугу людина просто відправляє гроші на особисту картку продавця, замість того щоб сплатити через інтернет-еквайринг зі сплатою всіх податків. Наразі НБУ достатньо успішно бореться і з цим явищем. Кількість таких транзакцій ще достатньо висока, але значно менша, ніж була. І проводити їх стає дедалі складніше. Із цим пов’язаний ліміт на вихідні перекази з картки на картку в 150 тис. грн на місяць, який мають запровадити з жовтня 2024 року.

Чи буде це ефективним кроком — питання. Треба розуміти, що дропи — люди, які за винагороду надають шахраям доступ до своїх банківських карток і рахунків — зазвичай приймають грошей більше, ніж відправляють. Так, один відправник зможе переказати на рахунок дропа не більше 150 тис. грн, але якщо їх буде 10, то той вже збере 1,5 мільйона.

Що справді дасть ефект, так це посилення НБУ вимог до банків щодо фінмоніторингу. Це насправді єдиний дієвий інструмент, який може закрити історію з дропами. Суть проблеми не в самому переказі грошей, а в тому, що банк може не помітити, коли, наприклад, на рахунок людини, яка не має жодних джерел доходу, перераховується мільйон гривень. Регулятор зараз працює і в цьому напрямі. Думаю, що протягом пів року вони зможуть закрити історію з дропами за допомогою такого регулювання.

Тобто у фінмоніторингу банків можуть бути несумлінні працівники, які не реагують на підозрілі транзакції?

Можливо, десь несумлінні працівники, а десь, можливо, політика банку, адже він заробляє на транзакціях — і що більше їх, то більший прибуток. Причина не важлива. Важливо зобов’язати банки виконувати вимоги фінансового моніторингу. Тоді проблеми не буде. Звичайно, є банки, у яких таких проблем уже немає.

Це питання до політики банку й регулятора, який це контролює і перевіряє. Насправді знаходити дропів не дуже складно. Ви бачите людину, на рахунок якої надходить якась неймовірна кількість транзакцій і платежів. За місяць набігає велика сума. Це означає, що людину треба перевірити.

Розкажіть про запровадження Open Banking в Україні.

Open Banking — ініціатива, яку підтримує і просуває НБУ. Фактично це протокол, який дозволяє людині надавати доступ до своїх рахунків іншим компаніям, які будуть надавати їй якісь послуги. Припустимо, компанія створила застосунок, який акумулює інформацію по всіх банківських рахунках людини. У мене є рахунки в 5 різних банках, я завантажив цей застосунок, дав дозвіл банкам передавати в нього інформацію, а потім заходжу і дивлюся всю інформацію по рахунках в одному місці.

Open Banking також дозволить продавати додаткові банківські сервіси в цьому застосунку: відкрити депозит, перерахувати гроші з одного банку на інший, сплатити за товари та послуги приблизно так само, як карткою. Ця система дасть людям змогу ще краще і зручніше користуватися своїми рахунками.

Усе це розвивається наразі завдяки ініціативній групі Open API Group, яка розробляє технічний стандарт для всіх банків та підходи до реалізації цієї системи. Створила її організація ЕМА, яка наразі все це просуває і займається розробкою разом з ініціативними групами банків, платіжних провайдерів та інших гравців ринку.

По Open Banking шлях ще достатньо довгий. Ми будуємо його на прикладі європейських стандартів, але все одно історія дуже складна, хоча й перспективна. Я вірю в Open Banking. Особливо якщо казати не про платежі, а про відкриття рахунків та продаж якихось додаткових сервісів.

А як давно в нас розробляється ця система? І на якому етапі робота?

Робота йде приблизно три роки. Базовий стандарт уже фактично готовий, і пілот повинен з’явитись через рік — 1 вересня 2025 року. Три чи п’ять банків повинні видати пілот, і вже потім ми зможемо подивитися, як це працюватиме. Єдине, що спочатку там буде не дуже великий функціонал. Подивимось.

Чи є у вас як одного з гравців цього ринку побажання до регулятора? Можливо, пропозиції щодо посилення або послаблення певних вимог?

Звичайно, як будь-який гравець ринку, я би сказав, що хочу пом’якшення. Але потрібно розуміти, що зараз не час для цього. Всі дії, які наразі вчиняє НБУ, зрозумілі та ефективні. Тому що ми як гравці ринку бачимо ці зміни з точки зору прозорості. На ринку історично була велика частка сірих транзакцій з підміною МСС і купівлі P2P-транзакцією. Із цим треба було щось робити, і НБУ зробив. Наразі результати є.

Україна має стати членом ЄС і повинна адаптувати до цього своє законодавство. Зокрема, і щодо регулювання платіжного ринку. Наскільки зараз відрізняються правила гри на цьому ринку в нас і в Європі?

Щодо правил — ми доволі близькі до них. Усі розуміють, що ми рухаємося в ЄС, тому НБУ та парламент підганяють до цього наші законодавчі норми. Звичайно, є нюанси. Наприклад, в ЄС для відкриття фінансової компанії потрібен капітал 5−10 млн євро. Для нас такі високі вимоги поки не можуть бути застосовані. Але в цілому вимоги у нас і в Європі схожі.

З іншого боку, в Європі набагато слабше, ніж у нас розвинений картковий ринок і безготівка. Тому коли ми станемо частиною ринку ЄС, європейці, найімовірніше, будуть орієнтуватись на нас. Наш банківський сектор більш гнучкий і з кращим рівнем сервісу. В ЄС не так багато банків, які здатні надавати сервіс, зіставний з тим, що є, наприклад, у Привату чи monobank. Те саме стосується і платіжних провайдерів. Це, я вважаю, буде для нас великим успіхом. Саме ми будемо показувати Європі, як насправді треба працювати з безготівковими розрахунками.

Можливо, є чинники, що заважають більшому розвитку цього ринку в Україні?

Тут насправді у нас все достатньо добре. Головним чинником, який не дозволяє нам достатньо розвиватися, є війна. Другий чинник — це розмір ринку. Він у нас дуже маленький. Третій — маржинальність. Середній рівень маржинальності європейського платіжного провайдера в 2−3 рази вище українського. Але коли ми приєднаємося до європейського ринку, ці проблеми повинні зникнути.

Розкажіть детальніше про чинник війни. Як саме він вплинув на ринок?

Якщо говорити про початок повномасштабного вторгнення, то, звичайно, платежі впали й ринок був на дні. Десь через пів року-рік все почало змінюватися. Великі e-commerce-гравці стали ще більшими, бо менші не мали ресурсу, щоб пережити цей складний час. Наприклад, у мікрокредитуванні, фінансовому секторі, який ми обслуговуємо, залишилося 15−20 компаній. Маленьких гравців там майже не залишилося.

Якщо говорити про платіжний ринок у цілому, то в такі часи виживає два типи компаній — великі й ефективні. Ефективні — це компанії середніх розмірів, які побудували справді ефективну роботу, мають надійну бізнес-модель, тому залишаються на ринку й зростають. Ми якраз із цієї категорії — не дуже велика, але ефективна компанія. Точно не можемо бути зіставні з тим же Приватом чи monobank. А втім, результати в нас набагато кращі, ніж були у 2021 році: ми зросли більш ніж удвічі.

Розкажіть про напрям ринку, у якому працює ваша компанія. Хто ваші клієнти в розрізі галузей, у розрізі компаній? Чи ФОПи, чи інші клієнти?

Платіжні провайдери завжди були нішевими гравцями. Це стосується не тільки нас. Наші ніші наразі — обслуговування інших фінансових компаній, які, наприклад, видають кредити. Також це такі великі компанії, як «Епіцентр», «Люксоптика», «Планета Кіно», «Самсунг» та інші. Наразі наш портфель складається здебільшого саме з великих гравців. Водночас ми розуміємо, що треба йти назустріч середнім та маленьким компаніям.

Ми до цього готуємося, бо мені здається, що за цим майбутнє. Робота з великими гравцями — це завжди ризик. Кожен з них будь-якої миті може піти від тебе. Або ж може спробувати побудувати таку саму компанію для свої потреб, якщо вирішить, що сплачує за твої послуги забагато. Тому ми плануємо диверсифікувати ці ризики, почавши надавати якісний сервіс і для невеликих клієнтів. Умовно людей, які продають на своїй сторінці в інстаграмі.

Яким ви бачите платіжний ринок, наприклад, через 5 років?

Прогнозування в наш час — складна робота. Але так чи інакше Україна стане частиною Європи. Наш фінансовий ринок стане частиною європейського фінансового ринку. Це означає, що наш фінтех отримає доступ до величезного ринку, якого ми ніколи раніше не бачили.

Але всі наші переваги залишаться в нас. Тобто ми будемо набагато краще цифровізовані, у нас буде кращий онбординг, кращий сервіс, більш оптимізовані витрати. На відміну від європейських компаній, у яких маржинальність вища, тому можуть собі дозволити вищі витрати. У нас так не працює, ми повинні бути дуже ефективними.

Як результат, найімовірніше, український фінтех і українські банки стануть набагато більшими, з погляду вартості, обсягів. Мені здається, що фінансовий ринок буде достатньо успішним. Можливо, по доданій вартості він стане аналогом нинішнього IT-ринку.

Ще одним варіантом його розвитку є те, що нас будуть масово скуповувати. Всі українські банки й фінтех-компанії, які будуть добре розвинені, придбають великі гравці з Європи або США.