Чим підвищення податків в Україні схоже на торгівлю індульгенціями

Доки українці не знаходять собі місця, переживаючи через падіння глобальних фінансових ринків, мабуть, бояться, що союзники гроші припинять давати, я вирішив написати декілька (чимало) слів про те, що незабаром їх почнуть у нас із вами забирати, підвищивши податки.

Гроші потрібні як ніколи

Один із важливих чинників, що впливають на рішення інвесторів, — це придбання та продажі топменеджерами акцій власних компаній.

Інформація про подібні угоди є обов’язковою до розголошення, і погодьтеся, що коли генеральний чи фінансовий директор купує на значну суму акції власної компанії, стан справ якої він добре знає, це є чудовою демонстрацією віри в її майбутнє.

Одна річ розповідати інвесторам про райдужні перспективи, дивуючи табличками та діаграмами, інша — взяти та вкласти свій власний мільйон.

Ще один сигнал — взяти та й продати акції компанії, за яку відповідаєш. Якщо продаж не можна пояснити якимись значущими особистими причинами, то він відразу ж стає гучною заявою, що перспективи в компанії кепські.

І це логічно — одна річ розповідати про лідерство, цінності та корпоративне братство, а інша — ризикувати власними статками, та ще й чималими. «Пропаганда пропагандою, а гроші грошима!» — впевнені сучасні керівники, але соромляться визнати це публічно.

Схожа ситуація і з податками. «Пропаганда пропагандою, але хочеться хоч якоїсь справедливості», — не соромляться казати ті громадяни та підприємці, хто сумлінно їх сплачує все життя, а зараз очікує, що платити доведеться ще більше.

Не вдаватимусь у деталі дискусії, яка розгорнулася в суспільстві навколо можливого підвищення податків, про її логіку та доцільність вже досить багато сказали і професійні податкові консультанти, і представники влади, і платники, великі й маленькі, і, звичайно ж, активісти та блогери, завдання яких «штовхати в народ» різні ідеї, залежно від власних переконань, або інтересів тих «інфлюенсерів», яким вони служать.

Власне, нічого неочікуваного:

• влада тисне, бо їй треба гроші;
• ті, хто завжди платив, платить і платитиме далі, бо так вимагають правила та закони, обурені, бо як можна спокійно дивитися, коли необдумані дії влади руйнують економіку, знищують бізнес і відлякують інвесторів;
• блогери виконують доручення, кожен своє, і не судитимемо їх суворо, зрештою, вони лише люди, а не генеративний штучний інтелект.

Мій коментар, радше, про те, як відбувається процес, і чи виграє від цього Україна?

Сигналів на «покупку» влада не дає

Скажу відразу — навряд чи, і, до речі, це ніяк не залежить від того, чи підвищать податки, чи ні. Чому так?

По-перше, в суспільстві, будь-якому, навіть в такому звиклому до беззаконня, як наше, все ще животіє надія на справедливість, хоча б якусь. Але боюся, що ситуація із запропонованим підвищенням немає до справедливості жодного відношення. Якби влада закликала підвищити податки навесні 2022-го, думаю, що переважна більшість сприйняла би це з легким серцем і без зайвих розмов платила, розуміючи, що наші податки — це перемога.

Але зараз не 2022, а 2024. І за два роки ми стільки побачили й почули про те, як легко крадуться гроші «на війні», і насамперед владою, саме тими, кого ми утримуємо на наші податки, що тільки намагаєшся уявити, як сплачений тобою військовий збір перетворюється на автомат чи танк, а перед очима постає лише якийсь «слуга» в комфортному кабінеті чи на новенькій дорогій машині, припаркованій біля модного ресторану.

І погодьтеся, що не всі готові побажати цьому «слузі» «Смачного»!

Я недаремно почав свій допис із важливості та значущості тих сигналів, які керівники компаній посилають акціонерам. В Україні подібних сигналів «на покупку» суспільство поки що від влади не отримало.

Це ж не секрет, що переважна більшість наших чиновників та парламентарів, є власниками бізнесів, досить часто великих та успішних. Хто з них заплатив рекордні податки, без всілякої «оптимізації», як це, до речі, зробило чимало з тих, хто виступає проти підвищення? А ось сигнали «на продаж» від ефективних топменеджерів країни вже втомилися рахувати.

Сумно буде всім

Все це разом, вся ця кампанія з підвищення податків виглядає, радше, не як економічно обґрунтований, патріотично вмотивований крок, а просто як бажання тих, хто при владі, побільше мати грошей в скарбниці, щоб було що перерозподіляти.

Зробити це хочуть, як завжди, за рахунок законослухняних «дійних корів», жодним чином не приносячи в жертву власні інтереси.

І ось таке зневажливе ставлення до власного українського бізнесу та громадян, та намагання в будь-який спосіб витиснути все до краплі на поточні потреби, жодної миті не думаючи про майбутнє, є найкращою і найефективнішою пересторогою для іноземних інвесторів, яких ми так намагаємося заманити до України, розповідаючи на різних пафосних конференціях із відновлення чудернацькі байки про покращення інвестиційного клімату в країні.

Хоча, прочитавши лише маленьку частину того, що вже написано в українській пресі про можливу зміну податкового законодавства, наважитися інвестувати в Україну може лише розумово відстала людина. А для чого вони нам тут? У нас і своїх достатньо!

Отже, дуже ймовірно, що у результаті наша владна гора в черговий раз народила маленьку мишу, або ще гірше — як казав Свирид Петрович Голохвастов: «Пардон, крісу!». Бо мишка — то таке, а щури — це справжнє зло!

І не принесуть нам ці щури ніякого щастя — економіка отримає «під дих», частина бізнесу закриється або піде в тінь, чиновники недоотримають грошей в бюджет, стане важче красти, іноземні інвестори не вкладуть в Україну ні копійки, а ще гірше — припинять приїздити на «відновлювальні конференції», а, відповідно, чиновники та активісти не зможуть «покласти ані душу, ані тіло» на європейських фронтах в боротьбі за кращу долю.

Сумно буде всім!

Читайте також: Люди чи бізнес: хто насправді платить найбільше податків в Україні

Єресь чи Реформація

Що ж робити? Вивчати історію. Колись керівництво католицької церкви, вважаючи себе слугами, тільки божими, а не народу, теж активно обирали паству, зловживаючи торгівлею індульгенціями.

Власне, чим не податок на пропуск до раю? Що з того вийшло? За легендою, богослов Мартін Лютер наважився на дисидентський вчинок, прибивши до дверей церкви Віттенберга свої знамениті 95 тез, які стали критикою церкви за зловживання торгівлею індульгенціями.

В результаті отримали розкол, Реформацію, яка змінила світ та суспільство на краще, створивши протестантську церкву, мабуть, найпрогресивнішу в історії людства.

Звісно, прибити тези про податкові зловживання влади до дверей ОП, Кабміну чи Парламенту нескладно, але як змусити владу їх прочитати, обдумати та нарешті щось реформувати?

Навряд чи хтось почне це робити, найімовірніше, місцеві інквізитори просто оголосять їх єрессю, як і все інше, що загрожує владі, тобто «не на часі». Ось вам і вся Реформація.

Автор:

Фінансист, засновник First Kyiv Investment Club Компан Іван

First Kyiv Investment Club