Ціни не вписалися у прогноз: чому НБУ помилився на 2 роки

Ціна прорахунків регулятора

Не минуло й 10 днів після оприлюднення Нацбанком Інфляційного звіту, як уже стає очевидно, що його прогноз інфляції на ІІ квартал не справджується, адже НБУ очікував, що за підсумками ІІ кварталу інфляція прискориться до 5,3%.

Таким чином, інфляція уже 2 місяці поспіль перебуває нижче нижньої межі цільового діапазону НБУ. На початку минулого року НБУ очікував входження до цього цільового діапазону, лише починаючи з 2026 року.

Інфляційні прогнози НБУ були основою для застосування жорстких параметрів монетарної політики. Їх неточність фактично стала першопричиною того, що державні фінанси та реальний сектор понесли збитки від надмірних витрат на обслуговування позикових коштів.

Ключова причина похибок в інфляційних прогнозах НБУ — застосування недосконалого модельного інструментарію, який не враховує всієї повноти факторів, що впливають на інфляцію, відсутність моделей щодо прогнозування структурної інфляції.

Чому інфляція знижується

Основним чинником, що зумовив стрімке падіння інфляції, було скорочення сукупного попиту (який реально залишається нижчим на 22% щодо довоєнного рівня). Ключові фактори скорочення попиту — війна, виїзд біженців за кордон (близько 6,5 млн осіб), мобілізація чоловіків до лав ЗСУ, високий рівень безробіття (близько 20% робочої сили), а також жорстка монетарна політика НБУ, що обмежила надходження позикових коштів в економіку (рівень кредитування за рік скоротився з 20% ВВП до 15% ВВП).

Також на зниження рівня інфляції вплинуло перенасичення внутрішнього ринку аграрною продукцією після рекордного врожаю. В річному вимірі впали ціни на такі категорії товарів, як хлібопродукти, олія, цукор, яйця, овочі.

Вагомим стримуючим фактором інфляції є стабільність обмінного курсу, який вже 1,5 роки зберігається на рівні 37−40 грн за $1, що сприяє стабілізації цін на імпортні товари. З початку війни Україна отримала близько $85 млрд зовнішньої фінансової допомоги (в т.ч. від МВФ — $8,1), що дозволило не лише покрити дефіцит платіжного балансу, але й наростити валютні резерви. Подальша стабілізація валютної позиції залежить від достатності та ритмічності надходження зовнішньої допомоги.

Стримуючим чинником зростання інфляції є збереження Урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний чинник варто розглядати, як відтермінування приросту цін, оскільки майбутня ринкова корекція цих адміністративних тарифів буде неминучою.

З іншого боку, потенційно значні інфляційні ризики зберігаються з боку фіскального дефіциту, рівень якого досягає 22% ВВП за плинний рік (без урахування грантів). Однак наразі вплив фіскального дефіциту на зростання цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП, порівнюючи з довоєнним періодом. Також «фіскальну інфляцію» стримує той факт, що понад 50% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.

Читайте також: 3 економічні міфи, які вганяють українців у депресію: чому їх не варто боятися

Подальші перспективи інфляції визначатимуться як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит та структурний характер інфляції стримуватимуть розкручування цінової спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, потенційно ризики девальвації гривні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.