Український ринок праці переживає складні часи. Ключова проблема — кадровий голод. Катастрофічно не вистачає як «блакитних», так і «білих» комірців. Що далі відбуватиметься на ринку праці та як це вплине на економіку, розповіла у колонці для The Page керівниця відділу рекрутменту компанії Smart Solutions Олена Куцоконь. «Мінфін» публікує ключові тези.
Роботодавці готові збільшувати штат: за кого боротимуться і що пропонуватимуть
З огляду на те, що бізнес планує до кінця року збільшити штат, щонайменше, на 10%, боротьба за персонал лише зростатиме. Працедавці змушені підвищувати власну привабливість в очах кандидатів, зокрема, шляхом збільшення зарплат, розширення соціального пакету, забезпечення навчання та підвищення кваліфікації, бронювання від мобілізації тощо. В умовах кадрової кризи багато компаній вимушені брати на роботу недосвідчених працівників, запрошувати пенсіонерів, перекваліфіковувати жінок.
Особливим попитом сьогодні користуються HR — експерти, які вміють шукати та утримувати таланти. Окрім них, фахівці, від яких залежить просування послуг та товарів на ринку (сейлзи, маркетологи, тощо). І, звісно ж, топменеджмент, від якого залежить стратегія розвитку бізнесу.
Складна ситуація і в ІТ-індустрії, яка до війни в Україні вирізнялася найбільшою стабільністю та позитивною динамікою. Іноземні компанії через острах блекаутів все частіше відмовляються від аутсорсу. Самі ж українські айтівці надають перевагу стабільній роботі в продуктових компаніях короткочасним проєктам.
Читайте також: Бюджет-2024: чи вистачить грошей на армію, як зміняться зарплати та пенсії
Очевидно, що кандидат сьогодні знаходиться у вигіднішому становищі за роботодавця. Останньому ж бажано дотримуватися наступних настанов:
- Регулярно (раз на пів року) проводити зріз зарплат на ринку, щоб пропонувати претендентам конкурентоспроможну оплату їхньої праці.
- Посилювати бренд власної компанії.
- Розширювати соціальні гарантії.
Коментарі - 15
А форумчане , ментально застрявшие в 90-х, рассуждают что «работы нет» , «берут только по знакомству» и т. п. При том что лет 10 назад уже никаких «по знакомству» не существовало (ну разве что у ФОПов в райцентрах)
и , да, -Особливим попитом сьогодні користуються HR — експерти
потому что проблема — это уже не произвести товар и даже не продать товар. это все уже умеют. Проблема — найти тех , кто будет это делать.
«потому что проблема — это уже не произвести товар и даже не продать товар. это все уже умеют. Проблема — найти тех, кто будет это делать.» — це торгівля. Я Вам описую підприємства галузі виробництва, а не купи-продай.
вже в нульові - стало набагато простіше. вже резюме розсилали , вже відділи кадрів пошуком людей займались , а не оформленням знайомих…
В надцяті (як і зараз) — «по знайомству» — це вже дикість. Десь , когось приводять , але це вже викликане зовсім іншими проблемами — знайти потрібних людей неможливо і керівництво просить приводити знайомих з потрібною кваліфікацією (відділи кадрів не справляються з пошуком).
Моя ж думка, що спеціалісти HR переоцінені.
Але керівники — звичайно люди прямолінійні.
Уявіть — весь завод по черзі приходить до генерального директора і говорить — «не вистачає токаря» , «не вистачає інженера» , «не вистачає комплектувалтника».
Хто буде вирішувати ці всі проблеми ? генеральний викличе HR
А кого цінують ? того , хто вирішує проблеми, які допікають генеральному.
В нульові буда головна проблема — збут. Тому дико цінувались продавани. Їх зарплати з преміями і іншим були в 10−20 разув більші ніж у всіх інших. Вони за місяць-два купували квартиру і машину…
Тепер — хрюшки. Стільки їм не платять , але про 70−80 тисяч гривень я чув.
На кожному стовпі по 5 оголошень «пропонуємо офіційну роботу з конкурентною зп» але для «дяді Жори» роботи немає. Бо для нього робота це коли нічого не потрібно робити, ні за що не відповідати і нічого не знати, лише ходити «відмічатися» (типу сторож). А все інше то «для молодих».
Ну, а про «по знайомству» це сидить в головах вихідців з совка (в основному люди за 50), їх вже не змінити.
ні , я про виробництво.
і я про те , що проблема зараз не в організації виробництва , а в наявності робочих рук для нього.