Приват у власності держави: чому це погано для вкладників

Мовою цифр

Декілька цифр і висновків з останнього огляду НБУ банківського сектору (за І квартал 2023 року).

За даними Національного банку:

• На кінець першого кварталу 2023 року доля державних банків у структурі чистих активів банківської системи зросла до 50,9% (+0,3 в.п. за квартал). Порівняно з початком 2022 року ця частка збільшилась на 4,2 в.п.
• Частка державних банків у структурі депозитів фізичних осіб становила 60,4%. Порівняно з початком 2022 року ця частка збільшилась на 4,9 в.п.
• На долю державних банків приходиться близько половини всіх відділень (структурних підрозділів) по банківській системі, 71% всіх активних платіжних карток (в т.ч. 56% — Приват), 81% банкоматів (в т.ч. 60% — Приват), 81% POS терміналів (в т.ч. 62% — Приват). По всіх цих показниках частка держави на ринку збільшилась порівняно із початком 2022 року, окрім відділень, де вона майже не змінилась.

Все почалось з Привату

Домінуюча роль держави у банківській системі сформувалась після націоналізації Привату. Але якщо в останні роки до великої війни частка держави за чистими активами і роздрібними депозитами поступово зменшувалась з відповідно 54,9% і 62,5% у 2017 році до 46,7% і 55,5% у 2021 році, то під час війни вона знов почала зростати.

Читайте також: Навіщо держава «колекціонує» банки і що з ними зробить після війни

Що це значить для банківської системи

З одного боку, вагома частка держави виступила додатковим запобіжником для банківської системи під час війни. З іншого, продовження тенденцій посилення ваги державних банків на ринку несе ризики, оскільки, за оцінками регулятора, «збільшуються ризики концентрації, що може ускладнювати їх подальшу приватизацію».

Додам від себе, це також зменшувало ефективність грошово-кредитної політики НБУ. Зокрема концентрація ліквідності у державних банках, насамперед Приваті, обумовлювали більш слабку реакцію на підвищення процентної ставки і подальші заходи із підвищення привабливості гривневих активів. І хоча процентна політика і монетарна трансмісія є підтримуючими інструментами під час війни / фіксованого курсу, надмірна концентрація ліквідності у окремих держбанках знижувала ефективність їх застосування.

Способи зменшення ризиків

Для зменшення ризиків, за оцінками НБУ, необхідно дотримуватись стратегії скорочення частки державної власності у банківській сфері, про що додатково домовлено у новій програмі EFF з МВФ.

Нагадаю до початку повномасштабної війни для кожного з 4-х державних банків була розроблена своя стратегія розвитку і повного/часткового виходу держави з капіталу. Зараз до них добавився 5-й, націоналізований у лютому 2023 року Pinbank (Перший інвестиційний банк), хоча його доля на ринку є малою. Звісно мова не йде про повну приватизацію великої 4-ки державних банків під час воєнного стану (для Укрексіму це питання не стояло і до війни), але можуть розглядатись варіанти входження МФО (EBRD, IFC) в капітал державних банків як міноритарного акціонеру.

Інший не менш важливий момент — це гарантування доступу банків усіх груп (державні, приватні, з іноземним капіталом) до державної програми пільгового кредитування (5−7−9). Значення цієї програми зростає. По суті, зараз вона є головним джерелом, що підживлює кредитування під час війни.

За даними НБУ, зараз залишок по кредитах, виданих в рамках програми, складає третину від працюючого гривневого кредитного портфелю бізнесу. Тому рівний доступ до програми є важливим для стимулювання конкуренції на ринку і та контролю за концентрацією банківських послуг.

Автор:

голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Гетманцев Данило

Верховна Рада