Raiffeisen, Intesa, OTP та інші: чому вони продовжують працювати у PФ і як змусити їх звідти піти

Хто платить податки країні-агресору

Заклики про вихід із російського фінансового ринку почали звучати на адресу іноземних фінустанов чи не з перших днів війни. Про це говорили і наш Нацбанк, і політики. Проте, тотального виходу іноземців вони не досягли.

«Іноземних банків та доньок іноземних банків у РФ знаходиться близько 63, із них 49 зберігають якусь діяльність, у тому числі намагаючись вийти з країни через продаж. Більшість заявили, щонайменше, про зупинення інвестицій, маркетингову активність або продаж. Найбільші — Райффайзен Банк, Росбанк, ЮніКредит Банк, Сітібанк, ХоумКредит та ОТП Банк. Вихід цих банків із ринку, особливо перших трьох, може призвести до дестабілізації всього банківського сектору», — розповів фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

Домінуючі позиції на фінансовому ринку РФ утримують держбанки — 60−70% у різних сегментах: Сбербанк Росії, ВТБ, ВЕБ тощо. Але іноземні банківські групи останніми роками енергійно просувалися на російському ринку. Нині їхню частку оцінюють у 10−15%, відзначаючи серйозну активізацію у роздробі — обслуговуванні населення РФ.

Після повідомлення про те, що іноземні «дочки» в країні-агресорі надали кредитні пільги для російських солдатів-загарбників, які щодня вбивають українців, у січні піднялася нова хвиля обурення. На неї довелося реагувати Національному банку України.

«Міжнародні банки повинні, нарешті, реалізувати рішучі заяви, зроблені майже рік тому, і вийти з ринку, який перебуває по лікоть у крові українців. Приналежність шанованих європейських компаній до економіки країни-терориста є отруйною. Війна — це час вибору між прибутком та гідністю», — публічно заявив голова Нацбанку Андрій Пишний.

Він також повідомив, що неодноразово звертався з цього приводу до міжнародної фінансової громадськості. І дав список банків, від яких домагався виходу з PФ: Raiffeisen Bank International, Intesa Sanpaolo, OTP Bank, ING Bank, Credit Agricole. Вони мають «дочірні» структури в Україні і займають у нас вагомі частки в різних сегментах.

До списку, оприлюдненого головою НБУ, потрібно додати і американську Citigroup. Її керівництво, хоч і говорило про вихід із російського ринку, так і не залишило злочинну країну. Відомо лише, що Citigroup продала російський кредитний портфель фізосіб і до кінця першого кварталу 2023 пообіцяла зупинити надання більшості послуг. Але поки що це все. Американська донька продовжує обслуговувати росіян та сплачувати податки злочинній диктатурі. Все це не заважає їй одночасно працювати і в Україні, отримувати тут непогані доходи навіть у воєнний час (1,9 млрд грн за 10 місяців 2022 року).

У РФ Сітібанк активно займався обслуговуванням населення (великий картковий бізнес, роздрібне кредитування) і досяг великого успіху. У нашій країні він має інший пріоритет — корпоративний бізнес. Здебільшого він обслуговує великі західні корпорації, які працюють в Україні, наших експортерів, а також покупців/продавців ОВДП, регулярно вкладається в депозитні сертифікати Нацбанку, на яких можна заробляти по 23% річних. Саме різні види державних цінних паперів України останнім часом забезпечують Сітібанку тут непогані доходи.

Які саме варіанти українські чиновники предметно обговорюють із західними фінансовими групами та як схиляють їх до виходу з російського ринку — достеменно невідомо. Публічних заяв із цього приводу не було, а на офіційний запит, надісланий Національному банку ще 18 січня, «Мінфін» так і не отримав відповіді. Тому ми вирішили розібратися у проблемі самостійно.

Чому не залишає Росію Райффайзен Банк

Деякі фінансові корпорації та міжнародні фінорганізації почали поступово виходити з країни-агресора ще після захоплення нашого Криму та початку війни у Луганській та Донецькій областях.

«IFC не розпочинала жодного нового проєкту в Росії з 2015 фінансового року. Станом на березень 2022 року всі програми групи Світового банку в РФ призупинені. Наразі допомога Україні є ключовим пріоритетом IFC. Ми продовжуємо підтримувати країну та її приватний сектор», — повідомила «Мінфіну» фахівчиня з комунікації IFC в Україні та Молдові Катерина Чечель.

Проте, багато банківських груп продовжують свою діяльність у PФ.

«Думаю, що не всі власники великих європейських банків готові жертвувати доходом, який у рази перевищує український. Банки, в принципі, не дуже швидко приймають рішення, які обіцяють їм втрати. У випадку з PФ, це міг бути не тільки продаж активів зі значним дисконтом, а й втрата клієнтів і перспектив повернутися на даний ринок у майбутньому», — прокоментував «Мінфіну» ситуацію директор департаменту ринкових досліджень рейтингового агентства IBI-Rating Віктор Шулик.

Тема виходу іноземних банків із російського ринку знову актуалізувалася в січні, коли стало відомо, що російські дочірні банки іноземних фінустанов, включаючи Raiffeisen Bank International (Відень), Citibank (Нью-Йорк), Credit Europe Bank (Амстердам) та OTP Bank (Будапешт), разом із російськими колегами надають кредитні канікули росіянам, що воюють в Україні.

Група «Райффайзен Банк Інтернаціональ» (RBI) визнала цей факт, але послалася на те, що «… дочірній банк у Російській Федерації є окремою юридичною особою і повинен здійснювати діяльність, відповідно до чинного російського законодавства, що включає пільгові умови».

RBI також повідомила, що «розглядає всі стратегічні можливості щодо майбутнього Райффайзен Банку Росія, у тому числі й ретельно спланований вихід банку». Поки що «з початку війни Райффайзен Банк Росія суттєво скоротив кредитування: кредитний портфель зменшено приблизно на 25%».

Про що забули згадати у своїй заяві австрійці, то це про різке зростання прибутку свого російського банку за підсумками 2022 року — відразу в 4,3 рази — до 2,06 млрд євро. Незважаючи на скорочення кредитного портфеля, Райффайзен Банк Росія зміг подвоїти свої відсоткові доходи (з 744 млн до 1,53 млрд євро) і вийти на 420 млн євро комісійного доходу. Завдяки цьому банк показав солідний прибуток та заплатив до держбюджету країни-агресора еквівалент 559 млн євро.

Російський фінансовий ринок у 2022 році став найприбутковішим для австрійської фінансової групи. На ньому група Raiffeisen International отримала 54% всього прибутку. Ще й тому громадськість не дуже повірила у її обіцянку піти з РФ.

Що кажуть інші

Західні колеги Raiffeisen також заявили про скорочення своєї активності в РФ і згодом пообіцяли вийти з цього ринку.

«З початку війни наші зобов'язання перед Росією та російськими клієнтами скоротилися на 2,9 млрд євро, або на 43%, — до 3,8 млрд євро на кінець вересня 2022 року. У міру можливості вживаються зусилля щодо прискорення погашення або припинення непогашених кредитних ліній. Але одностороннє припинення відносин із клієнтом, який не бажає або не може погасити швидше, ефективно означає анулювання кредиту для клієнтів, що було б особливо чутливим у цьому випадку», — наголосив у коментарі для «Мінфіну» пресаташе ING Bank Даан Вентхольт.

Він також уточнив, що його структура поки що не розкривала результатів роботи своєї російської філії за 2022 рік. Дані з'являться пізніше у річному звіті нідерландської групи. Хоча покращення фінрезультату не прогнозується.

«Якщо ви подивитесь на результати, опубліковані у попередніх річних звітах, то побачите, що рентабельність нашої російської філії є дуже обмеженою: результат до оподаткування у 2020 та 2021 роках становив 3 млн євро. За нашої політики відмови від нових угод із російськими клієнтами ця цифра не буде вищою, ніж попередніми роками», — запевнив Вентхольт.

Французькі банкіри запевняють, що зробили те саме, — наприклад, група Credit Agricole заявила про зупинення видачі нових кредитів російським компаніям. Але, водночас, визнала, що продовжує заробляти на раніше виданих позиках.

«Заборгованість за кредитами, виданими до початку війни, погашається згідно з договірними та юридичними зобов'язаннями групи. Декілька залишкових позицій за російськими цінними паперами, що належать установам групи, не могли бути продані внаслідок комплексного впливу міжнародних санкцій та російських контрсанкцій, тому вони заморожені», — йдеться у заяві Credit Agricole.

При цьому всі розуміють, що прибуткова діяльність у РФ — це сплата податків, тобто спонсорування злочинного режиму та його співучасників.

Хто вирветься з РФ

Ідеальним варіантом для західних фінансових груп був би продаж своїх банків/компаній у країні-агресорі. Навряд чи вони зацікавлять зовнішніх покупців, але готовий бізнес може бути привабливим внутрішнім інвесторам.

Проте, з цим виникли проблеми після того, як Путін своїм указом заборонив угоди щодо виходу з ринку без попереднього узгодження з владою. Це спосіб, щоб сповільнити відтік капіталу з країни, а також вибити максимальні дисконти для своїх. Мінімальна знижка при продажі західної фінустанови зараз оцінюється в 50%, але може бути й вищою.

Наприклад, успішною угодою щодо виходу з РФ експерти називають продаж французької групи Societe Generale свого Росбанку та страхового бізнесу місцевому олігарху Володимиру Потаніну (власнику холдингу «Інтеррос»), який володів ним понад 10 років тому. SocGen була змушена дати знижку в 3,3 млрд євро — покрити збиток у цьому обсязі. Сума угоди публічно не озвучувалася, але джерела оцінювали її у 0,3−0,5% капіталу.

Західні ЗМІ також писали про укладення попередньої угоди щодо продажу російського підрозділу британського банку HSBC. 100% акцій його HSBC Bank (RR) LLC мають дістатися місцевому Експобанку, який контролює Ігор Кім. Сума угоди не називалася, а сам продаж ще не погоджений з владою.

Фінансисти запевняють, що покупців на російські структури шукають чи не всі західні фінансові групи. Принагідно «присушуючи» свій бізнес у РФ: закривають старі угоди, але намагаються не укладати нових.

«Банк — це не ресторан чи фабрика, закриття якої означає, що ви більше не надаєте послуг своїм клієнтам. У разі кредитування, яке є нашим основним бізнесом, банк уже надав гроші клієнту, який потім виплачує відсотки та погашення», — каже Даан Вентхольт із ING Bank.

Робиться все, щоб якнайменше втратити в країні-агресорі. На заслугу собі фінансисти ставлять саме намір залишити привабливий ринок. У неформальних бесідах західні банкіри зазначають, що ніколи не зможуть заробити на українському фінансовому ринку й половини свого російського доходу.

Як можна вплинути на банкірів

В українській фінансовій спільноті наразі обговорюються можливі кроки нашого Національного банку, МЗС та інших офіційних відомств, здатних вплинути на ситуацію. Влада не ділиться своїми планами, тому експерти намагаються їх передбачити або уявити хоча б теоретично.

Усі розуміють, що одними закликами не вдасться прискорити вихід іноземців із російського ринку. Тим паче, з прощенням раніше виданих кредитів, здаванням ліцензії, фіксацією величезних збитків та виходом ні з чим.

Допускається два сценарії.

Лояльний — це коли наш Нацбанк, дипломати та інші чиновники намагатимуться допомогти іноземцям, які пришвидшуватимуть вихід із РФ. Для них можуть пролобіювати механізми підтримки у місцевих фінансових регуляторах — у Європейському Центробанку, Банку Англії, місцевих центробанках:

• Серйозно пом'якшити вимоги щодо економічних нормативів, капіталізації тощо, які іноземці можуть порушити при фіксації великих збитків у країні-агресорі.
• Отримання від регуляторів стабілізаційних кредитів на пільгових умовах чи взагалі безплатно.

Рішення, звичайно ж, суто політичні, але навряд чи хтось критикуватиме за них владу під час війни. Вважається, що вони можуть прискорити вихід іноземців до декількох місяців.

«Основне питання — чи потрібне європейським банківським регуляторам закриття «російських доньок» банків «Старої Європи», через які підтримувався контроль над реальним сектором. Якщо таке політичне рішення буде прийнято, можна або змінити пруденційні вимоги, або видати позики за програмою «кількісного пом'якшення» (назва непринципова).

Все залежить від механізму — списання чи продаж. Якщо рішення буде прийнято та легітимізовано через вищі органи, знадобиться декілька місяців на те, щоб завершити поточні контракти з персоналом, орендні договори тощо. вважає Віктор Шулик.

Хоча, навіть у цьому випадку, залишаться ризики.

«Якщо іноземні регулятори змогли б компенсувати отримані збитки в PФ, то банки, звичайно ж, швидше зважилися на вихід. Однак, це зовсім не означатиме, що ці банки автоматично не перейдуть під управління ЦБ або не будуть поглинені найбільшими держбанками, тобто продовжать свою активність під іншим ім'ям», — припустив Андрій Шевчишин.

Жорсткий сценарій передбачає адміністративний негласний тиск із боку Нацбанку на європейські банки через їхніх українських «доньок». Він може бути неформальним, коли регулятор, наприклад, почне суворіше ставитися до тих, у кого акціонер продовжує бізнес у РФ. Наприклад, суворіше проводити перевірки, переоцінювати їх кредитні портфелі та сформовані під них резерви тощо.

До речі, для тих, хто не вірить у можливий тиск регуляторів на західні банки, які продовжують роботу в PФ та вважають такий підхід нецивілізованим, британське видання Financial Times написало на цю тему окрему статтю. У ній один із керівників Європейського Центробанку визнав факт такого тиску. Що доводить різноманіття заходів, які вживають фінансові регулятори.

Не виключається й можливість іншого тиску, наприклад, у вигляді законодавчої ініціативи посилити вимоги до банків, чиї акціонери продовжують діяльність у країні-агресорі. Обмеження можуть бути різними — наприклад, банкам можуть обмежити в Україні можливості щодо залучення вкладів населення, яке зазнає страшних втрат у бойні, вчиненій Путіним. Або вигадають інші неприємні для будь-якої фінустанови табу.

Безумовно, такий законопроєкт навряд чи пройде через парламент і буде підписаний Президентом, але може стати додатковим козирем у переговорах під час обговорення виходу іноземних банків з PФ.

Автор:

Фінансовий журналіст Лисенко Олена