Кількість імпортерів пального зросла у 5 разів: чи застрахує це від дефіциту

Про роботу ринку пального

Ми вже можемо говорити про повноцінну роботу ринку. Є певний профіцит усіх марок пального. Така динаміка (коли є більше за нашу поточну потребу) спостерігається приблизно від червня. Не хочу наврочити, адже триває війна, але сьогодні мені складно уявити повторення ситуації травня — початку червня.

Зроблено майже неможливе: країна за 3 — 4 місяці побудувала принципово новий ринок пального. Ворог позбавив нас 100% довоєнних джерел надходження продукту. Ще за декілька днів до початку війни ми втратили морські перевезення, Росія та Білорусь відпали з початком агресії. На початку квітня ворог розбомбив Кременчуцький нафтопереробний завод.

Фактично, за квітень — червень відбулася розбудова ринку, який принципово відрізняється від попереднього. Хочу наголосити: побудова нового ринку відбулася силами ринку, без участі держкомпаній. Це була крута операція, коли ринок робив свою справу, а уряд свою — виконував регуляторну функцію.

Про граничні роздрібні ціни: чи був сенс у їх впровадженні

Мені особисто система регулювання ніколи не подобалася, адже ринок є ринок, він регулюється сам собою, на ньому працюють сотні компаній і тисячі АЗС.

Проте, державне регулювання роздрібних цін виявилося життєздатним, хоча спочатку всіх лякало.

Але регулювання працює, коли немає дефіциту. Уряд, хоча й з деяким запізненням, це усвідомив. Скасовувати регулювання потрібно було відразу після руйнування Кременчуцького заводу (на початку квітня, — ред.), коли стало зрозуміло, що треба ставити на імпорт. Деякі компанії, наприклад, міжнародний трейдер «Сокар», на урядових нарадах заявляли: ми не постачали у квітні бензин, бо це невигідно.

Навіщо продавати за «регульованими» 40 грн/л на АЗС, якщо можна продавати гуртом по 70 грн/л?

Хоча й з запізненням, відмова від регулювання відкрила шлях сотням нових імпортерів, які отримали змогу купувати пальне за будь-яку ціну та везти його до України. Також вільне ціноутворення дозволило їм інвестувати прибуток в автопарк, а більшим трейдерам — навіть у купівлю власних танкерів.

Почали орендувати термінали за кордоном — у Румунії та Італії, брати залізничні вагони. Тепер ми маємо надійні канали постачання та втричі більший флот бензовозів, ніж до війни.

А ринок однаково повернувся до рівня націнок, які були до війни. Сам себе врегулював, без регуляції держави або інтервенцій державних компаній.

Читайте також: До зими бензин знову подорожчає: наскільки цього разу

Про географію постачання пального

Зараз усе везуть через західний кордон. Є паритет між північними та південними країнами постачання. Північ — це Польща та Литва. Є трохи Німеччини та регіон АРА (Антверпен — Роттердам — Амстердам), є навіть така екзотика, як-от Нідерланди та Бельгія.

Південний напрямок — це Румунія. Країна надає можливість використовувати свої порти. Через них проходить приблизно 50% нафтопродуктів до України. Переважно, вони мають турецьке походження. Є також Греція, трохи Болгарії та інших постачальників.

Змінилася й логістика. Раніше пальне здебільшого надходило залізницею, були постачання трубопроводом і через порти.

Тепер, щонайменше, на 40% ринок насичується постачанням автомобільним транспортом. Раніше бензовозами взагалі ніхто не імпортував. Українці багато замовили у виробників і вигребли всі вживані бензовози у Європі. Всі вони мають допуски на європейський ринок.

Як у нас раніше використовували автомобільний транспорт? Для розвезення пального з нафтобаз на АЗС. А зараз він став далекобійним транспортом, який їде тисячі кілометрів за пальним. Це дуже велике транспортне плече.

І це дуже дорого, але життя змусило ринок піти таким шляхом. Наразі маємо ринок, який неможливо зупинити. Тисячі бензовозів везуть пальне, працює залізниця, працюють багато прикордонних переходів тощо. Ринок дуже диверсифікований — і логістично, і географічно.

Читайте також: Пальне дорожчатиме до 20% на рік — НБУ

Про можливість дефіциту пального

В умовах війни важко щось стверджувати. Хоча ніхто по окремих АЗС ракетами прицільно стріляти не буде.

Натепер ми маємо принципово інший, гнучкий ринок. Якщо у січні було 70 імпортерів дизпального, то у червні — вже 355.

У нас сьогодні всі трейдери: аграрії, транспортники, промислові підприємства. Ті трейдери, які раніше крутилися на внутрішньому ринку, зараз мають контакти, машини, і кожний з них безпосередньо везе пальне. Це ідеальна гнучка система в умовах війни.

Читайте також: Ажіотаж на заправках: чи вистачить пального та що буде з цінами

Автор:

директор Консалтингової групи А-95, експерт з енергетики Куюн Сергій

Консалтингова група А-95