Як поставити крапку в багаторічній історії валютної іпотеки

Іпотечні кредити та баланс інтересів

Вже не перший рік в Україні відбувається тяганина між банківськими установами та позичальниками. В більшості випадків мова йде про іпотечні кредити, які були видані у валюті. Криза 2008 року внесла свої корективи в спроможність українців виконувати свої кредитні зобов’язання.

У свою чергу, початок збройної агресії на сході України та окупація частини території країни також вплинули на курс валют. Значна частина валютних кредитів була видана на купівлю житла, тому вирішення проблеми є пріоритетним для позичальників.

6 червня 2014 року Верховна Рада прийняла Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до нормативно-правового акту, з дати набрання ним чинності і до 21 квітня 2021 року в Україні діяв мораторій (заборона) на стягнення нерухомого майна за іпотечними кредитами, які були видані в іноземній валюті.

Однак не всі сторони цих правовідносин отримали позитивні наслідки мораторію, який поки досі діє. Очевидно, що невиконання зобов’язань позичальників несе значні збитки для банківських установ. Таким чином, врегулювання даного питання є вкрай важливим як для позичальників, так і для банків.

Читайте також: Податки на операції з нерухомістю: що змінює новий закон

Реструктуризація кредитів

На початку квітня 2021 року Верховна Рада прийняла пакет законів про реструктуризацію кредитів, виданих у іноземній валюті. Мова йде про закони: № 1381-IX, № 1382-IX, № 1383-IX.

Відповідно до нормативно-правового акту № 1381-IX, позичальники, які погасили борг або не мали заборгованості по кредитам в іноземній валюті станом на 1 січня 2014 року, можуть скористатися правом реструктуризації боргу.

Сума валютного боргу конвертується за середнім курсом гривні. Тобто між курсом на дату надання кредиту та тим, що був у момент проведення реструктуризації, береться середнє значення. Отриманий реструктуризований борг особа зобов’язана погасити протягом наступних десяти років.

У свою чергу, закони № 1382-IX та № 1383-IX покликані спростити процедуру банкрутства для осіб, які брали кредити у іноземній валюті та зменшують податкове навантаження для тих громадян, відносно яких була прощена частина боргу.

Що стосується мораторію на стягнення нерухомого майна за валютними іпотечними кредитами, прийнятий Закон № 4475 продовжив його дію на п’ять місяців. Нацбанк України виступав проти введення примусової реструктуризації валютних кредитів та продовження дії мораторію, оскільки останній не заохочує позичальників виконувати боргові зобов’язання.

Читайте також: Як купити квартиру за договором відступлення прав: поради юриста

Інтереси банків та інвесторів

Зрозуміло, що прийняті закони та продовження дії мораторію не принесуть зростання прибутків для банківських установ. У додачу до невиконання боргових зобов’язань кредиторів банківський сектор понесе збитки.

Аналогічна ситуація стосується інвесторів, адже ухвалені нормативно-правові акти про реструктуризацію також не передбачають жодних компенсацій для них. Все, що лишається інвесторам в даній ситуації, — звертатися до національних та міжнародних судів з відповідними позовами про відшкодування збитків.

Водночас, Верховна Рада ухвалила нові урядові іпотечні програми та виділила 20 млрд грн з державного бюджету на їх виконання.

Попри настільки незначне врахування інтересів банківського сектору, дані закони спроможні нарешті поставити крапку в багаторічній історії валютної іпотеки. Однак, як і очікувалось, початок процесу реструктуризації не був масовим і на початку банки отримали незначну кількість заяв від позичальників.

Найімовірніше, причиною є вищезгаданий мораторій, який знеохочує позичальників іти назустріч банкам. Тим не менш, бажаючі мають змогу значно зменшити власне боргове навантаження та звести до нуля шанси стягнення майна після закінчення дії мораторію. Що стосується банків — їм лишається налагоджувати комунікацію з клієнтами.