Що буде зі світовою економікою після пандемії

На стійке тривале зростання інфляції, яка понад десять років залишалася нижчою за річний цільовий показник більшості центральних банків в 2%, вказують декілька фактів.

Програми підтримки економіки США

Сполучені Штати ввели надмірні податково-бюджетні стимули для економіки, яка, схоже, вже почала відновлюватися швидше, ніж очікувалося. У березні були затверджені додаткові витрати в розмірі $1,9 трлн, які були виділені на додачу до затвердженого минулої весни пакету в $3 трлн і грудневого стимулювання в розмірі $900 млрд, а незабаром піде законопроект про інфраструктуру на $2 трлн. Реакція США на дану кризу значно перевершує їх же реакцію на світову фінансову кризу 2008 року.

Контраргументом цього може виступити те, що стимулювання не викличе тривалу інфляцію, оскільки домогосподарства заощадять більшу частину грошей, щоб погасити борги.

Інвестиції в інфраструктуру підвищать не тільки попит, але й пропозицію. Але, зрозуміло, навіть при цьому відбудеться деяке інфляційне вивільнення стримуваного попиту.

Читайте також: Чому інфляція набирає обертів і як відреагує НБУ

Програми кількісного пом'якшення центробанків

Федеральна резервна система США та інші великі центральні банки виявляють надмірну гнучкість, проводячи політику, яка поєднуватиме фінансове і кредитне пом'якшення. Ліквідність, яка надається центральними банками, вже призвела до інфляції активів у короткостроковій перспективі і стимулюватиме інфляційне кредитне зростання, а також реальні витрати в міру прискорення відновлення економіки і відновлення економічної активності.

Центральні банки монетизували великі бюджетні дефіцити, що відбивається «вертолітними грошима» або застосуванням сучасної грошової теорії. У той час, коли державний і приватний борг зростає з і без того високого базового рівня (425% від ВВП в країнах з розвиненою економікою і 356% на світовому рівні), підтримувати борговий тягар на прийнятному рівні може тільки поєднання низьких короткострокових і довгострокових відсоткових ставок.

Нормалізація грошово-кредитної політики на цьому етапі призведе до краху облігацій і кредитних ринків, а потім і фондових ринків, що спровокує рецесію. Центральні банки фактично втратили свою незалежність.

Контраргументом тут є те, що коли економіка виходить на повну потужність і повну зайнятість, центральні банки зроблять все можливе, щоб зберегти свій авторитет і незалежність. Альтернативою могло б стати зняття інфляційних очікувань з якоря, що зруйнує їх репутацію і призведе до нестримного росту цін.

Читайте також: Чому ростуть ціни в Україні і що вгамує інфляцію

Накачування бюджетів не розганятиме інфляцію

Монетизація бюджетного дефіциту не буде інфляційною. Швидше, вона просто запобіжить дефляції. Разом з тим, це передбачає, що шок, який ударив по світовій економіці, аналогічний шоку 2008 року, коли обвал бульбашки активів викликав кредитну кризу і, отже, шок сукупного попиту.

Проблема сьогодні в тому, що ми відновлюємося після негативного шоку сукупної пропозиції. Надмірно м'яка грошово-кредитна і податково-бюджетна політика дійсно могла б привести до інфляції або, що ще гірше, до стагфляції (висока інфляція поряд з рецесією).

Які проблеми вирішуватимуть держави після пандемії

Зараз нам необхідно потурбуватися про ряд потенційних негативних потрясінь з боку пропозиції, як в якості загроз потенційному зростанню, так і можливих факторів, що сприяють збільшенню виробничих витрат.

До них належать торгові перешкоди, такі як деглобалізація і зростаючий протекціонізм, постпандемічні проблеми з поставками, загострення китайсько-американської холодної війни, а також подальша балканізація глобальних ланцюжків постачань і перенаправлення прямих іноземних інвестицій з недорого Китаю в дорожчі країни.

Не менше занепокоєння викликає демографічна структура як в країнах з розвиненою економікою, так і в країнах з ринковою економікою. Доки літнє населення збільшуватиме споживання, витрачаючи свої заощадження, нові обмеження на міграцію підвищать витрати на робочу силу.

Читайте також: Консенсус-прогноз — 2021: що буде з курсом, інфляцією і економікою

Більше того, зростаюча нерівність в доходах і багатстві означає, що загроза повторній популістській реакції залишиться в силі. З одного боку, це може прийняти форму фіскальної і регулятивної політики для підтримки працівників і профспілок — ще одне джерело тиску на витрати на робочу силу.

З іншого боку, концентрація олігополітичної влади в корпоративному секторі також може виявитися інфляційною, оскільки це підвищує ціноутворення виробників. І, безумовно, негативна реакція на цифрових гігантів і капіталомісткі, працезберігаючі технології може призвести до скорочення інновацій загалом.

Але до цієї стагфляційної тези є контраргумент. Незважаючи на негативну реакцію суспільства, технологічні інновації в галузі штучного інтелекту, машинного навчання та робототехніки можуть продовжити знижувати потребу в праці, а демографічні ефекти можуть бути компенсовані вищим пенсійним віком (що має на увазі збільшення пропозиції робочої сили).

Сьогоднішній відкат глобалізації може бути і сам звернений, у міру поглиблення регіональної інтеграції в багатьох частинах світу. Цьому сприяє і аутсорсинг послуг — він допомагає обійти перешкоди на шляху трудової міграції (програміст з Індії не повинен переїжджати в Кремнієву долину для розробки програми для США). Нарешті, будь-яке скорочення нерівності доходів може просто протистояти млявому попиту і віковій дефляційній стагнації, не викликаючи серйозну інфляцію.

До чого призведе розкручування інфляції

У короткостроковій перспективі млявість на ринках товарів, робочої сили і сировини, а також на деяких ринках нерухомості запобіжить стійкому інфляційному сплеску.

Але протягом наступних кількох років м'яка грошово-кредитна і податково-бюджетна політика призведе до стійкого інфляційного — і в кінцевому підсумку стагфляційного — тиску, у зв'язку з виникненням будь-якої кількості стійких негативних шоків пропозиції.

Можете не сумніватися: повернення інфляції матиме серйозні економічні і фінансові наслідки. Ми можемо перейти від «великої поміркованості» до нового періоду втрати макростабільності.

«Бичачому» ринку облігацій, нарешті, прийде кінець, і зростання номінальної та реальної дохідності облігацій зробить сьогоднішні борги неприйнятними, що призведе до краху світових фондових ринків. Згодом ми можемо навіть стати свідками повернення неспокійних 70-х.