В Україні з'явиться економічний паспорт. Що це означає

Коли до мене приходить людина на співбесіду — який ВУЗ і з якими балами вона закінчила мене хвилює менше ніж як вона виглядає:) Тому прислівя «встречают по-одежке, а провожают по-уму» дуже справедливе.

Правильний і здоровий підхід, але, на жаль, далеко не всюди він застосовується. Без свого першого диплому я не попав би на роботу у банк (хоч і ця робота не зовсім відповідала дипломній спеціальності). А через 8 років не став би начальником відділення банку, якби не отримав другу освіту — тоді ще начальники відділень повинні були проходити затвердження в НБУ і однією з умов була наявність диплома про економічну освіту.

У мене ситуація аналогічна з банком, правда я трішки більше ніж через рік став керівником відділення. Це був 2003 рік, і тоді НБУ ще не вимагав економічної або юридичної освіти.
А потім уже достатньо було досвіду на керівній посаді, він прирівнювався до наявності вищої профільної освіти. Хоча другу вищу та МВА здобував теж, але то не під вимогою чиєюсь, а за власним бажанням.

«тоді НБУ ще не вимагав економічної або юридичної освіти» — тоді НБУ вже не вимагав економічної або юридичної освіти :). Я став начальником відділення у 2000-му р., тоді ця вимога була. Здається, через рік її скасували.
А перша освіта у мене технічна і в банк я спершу прийшов у «комп`ютерний» відділ (модної нині абревіатури «ІТ» тоді ще не було) і на початках іншої кар`єри у банку для себе не бачив, може тому мій шлях до посади начальника відділення був трохи довший.

Andrey M
«Коли до мене приходить людина на співбесіду — який ВУЗ і з якими балами вона закінчила мене хвилює менше ніж як вона виглядає:)»

Теперь понятно, почему фронт-офисы некоторых укрбанков забиты смазливыми, но бестолковыми мордашками…

Qwerty1999

Я все-таки думаю, що Andrey M у великій мірі правий і поясню чому.
1.Враховуючи рівень корупції у наших ВНЗ, говорити про якусь реальну значимість оцінок у дипломах, та й самих дипломів не доводиться.
2.Часто за доброю оцінкою стоїть просто зазубрювання підручника, але не розуміння предмету і вміння застосовувати знання на практиці. Деколи навіть має місце відсутність уявлення про сам предмет.
Мені згадується один випадок зі студентських часів.Здавали ми залік по радіотехніці. Була у нас в групі одна «красуня», яка напам`ять знала і закон Ома і різні мудрі формули :)), але на лабораторній роботі не могла навіть напругу в ел. колі вольтметром виміряти.І от викладач на заліку з серйозним виглядом задав їх запитання: «скільки ручок для переноски має мікросхема ? «. Можете уявити реакцію аудиторії, коли вона з таким же серйозним виглядом відповіла: «та чотири…»
Когось у банк беруть за «смазливую мордашку» — очевидно, з певною метою. Когось за наявність зв`язків і знаймоств — можливість «порішати» якісь питання чи залучити «жирну» клієнтуру. Когось ще з якихось «стратегічних міркувань»… А хтось гарує «за себя и того парня»…

Когось у банк беруть за «смазливую мордашку»

если такое и было — то лет 20 назад. потому что в последнее время банк — одно из отстойнейших мест работы.

Kingcity
«Я все-таки думаю, що Andrey M у великій мірі правий і поясню чому.»

«Когось у банк беруть за „смазливую мордашку“ — очевидно, з певною метою. Когось за наявність зв`язків і знаймоств — можливість „порішати“ якісь питання чи залучити „жирну“ клієнтуру. Когось ще з якихось „стратегічних міркувань“… А хтось гарує „за себя и того парня“»

Конечно Андрей прав, особенно по приёму на работу продажников в отделения банков — знания и умения не обязательны…

Я же всегда работал там, где в первую очередь ценят ум и знания — это космические программы и ИТ-сектор.
Поэтому и подход к подбору кадров совершенно иной…

«банк — одно из отстойнейших мест работы»

Продавец в МАФ или грузчик в супермаркет — это конечно более престижно…

Помошник нотариуса или стилист — уже на порядок круче.
А так да — с грузчиками тягатся можно…

Було і 20 років тому, є і зараз.
Хоча вірно і те, що престижність банківської роботи вже не та, та й умови не особливо привабливі.

Qwerty1999

«Я же всегда работал там, где в первую очередь ценят ум и знания…» — не завжди вдається попасти на роботу туди, куди хотілось би. І часто доводиться чимось жертвувати — або матеріальною стороною, або можливістю робити те, що подобається.
Я от пропрацювавши 11 років у банках, а потім ще близько 10 у приватній фірмі, вирішив, що найкращим варіантом для мене буде праця на самого себе.